Куля побратима: 1,5 року боротьби за життя Давида та правду про його поранення

Куля прошила обидві ноги, пробила життєво важливу судину. 34-річний Давид буквально стікав кровʼю. Поки бійця доставили у харківський шпиталь, масштабна крововтрата призвела до зупинки серця. Через це припинилося кровопостачання в мозок, почалося його кисневе голодування. І, як наслідок, — те, що мовою медичних документів називається В основі апалічного синдрому лежить тривало наявний тотальний розлад функції кори головного мозку. АС у конкретного пацієнта встановлюється консиліумом фахівців на підставі певних ознак, а саме: відсутності усвідомлення самого себе і нездатності взаємодіяти з навколишнім середовищем; відсутності доказів яких-небудь цілеспрямованих зусиль та довільної реалізації поведінкових реакцій на зорові, слухові, тактильні і больові стимули.апалічним синдромом, життя на рівні простих рефлексів. Тому сам Давид нічого не може розповісти про своє поранення.

Той постріл стався ще 30 вересня 2023-го. І лише в лютому 2025 року було відкрите кримінальне провадження щодо обставин поранення Давида Андрущака.

«З допомогою адвоката і слідчого я хочу з'ясувати, що достеменно сталося з моїм чоловіком, хто винен у його теперішньому стані, щоб цей винний оплачував реабілітацію Давида. А якщо зʼясується, що військова частина від мене щось приховувала і мені брехала, то домогтися покарання для її командування», — говорить Лідія.

За її словами, місяць перебування Давида у приватному реабілітаційному центрі обходиться родині в понад 190 тисяч гривень.

Між домовиною і реабілітацією

Давид — наймолодша, пʼята дитина у великій Буковина — історико-географічний регіон, розташований на українсько-румунському етнографічному прикордонні. Зокрема, сучасна Чернівецька область Українибуковинській сімʼї, працював до війни будівельником. 

«Давид хотів іти в ЗСУ ще на початку війни, але я дуже хворіла, мені якраз 23 лютого 2022 року зробили операцію, синові було всього три роки, і чоловік залишився з нами. Він мобілізувався у квітні 2023-го», — розповідає Лідія.

Давид воював на харківському напрямку, був кулеметником. І через 5 місяців — куля від побратима.

Дружина бійця згадує: «29 вересня він повернувся з наряду, телефоном сказав мені, що все добре і він іде відпочивати. Ні тоді, ні в попередні дні чоловік не говорив, що з кимось сварився чи має конфлікт. Якось був тільки зронив фразу, мовляв, тут такі друзі, що і ворогів не треба, але ніяких подробиць не розповідав».

Командування військової частини не повідомило родині Давида про нещасний випадок. За словами пані Ліди, про те, що чоловік перебуває в харківській лікарні, вона дізналася за кілька днів від знайомих своїх знайомих — як то кажуть, через десяті руки. У медзаклад до Давида відразу поїхав його родич. А дружина вперше побачила чоловіка в реанімації київського шпиталю, куди пораненого доставили гелікоптером із Харкова. Він був у глибокій комі, усе тіло — в трубках від апаратів, що підтримували життя.

Після Києва Давида перевезли у Львів, потім у Чернівці. Лікарі говорили — кожен своє. Хтось радив Лідії везти чоловіка додому і замовляти для нього домовину, мовляв, готуйтеся до похорону. Хтось казав, що Давид потребує довготривалої інтенсивної реабілітації й необхідно їхати в хороший реабілітаційний центр. Вона вибрала боротися.

«Я шукала такий центр, і вирішила везти чоловіка в Модричі на Львівщини. Думала, раз там, у приватному реабілітаційному центрі, змогли допомогти бійцю Віталій Шумей — боєць ЗСУ, що був важко поранений під Авдіївкою — мінно-вибухова травма та перелом черепа з обох сторін. Фактична відсутність половини голови. Завдяки тривалій реабілітації відновив здатність спілкуватися і рухатися.Віталію Шумею, з його важким пораненням у голову, то і Давидові допоможуть. Ми приїхали в Модричі у травні 2024 року», — говорить пані Лідія.

«Тату, якщо ти любиш мене»

Біля Давида вона в реабілітаційному центрі разом із тепер уже шестилітнім сином і чоловіковим родичем. У Трускавецькій громаді малий Сашко відвідує дитсадок і готується до школи, Ліда оплачує своє з сином проживання у пансіонаті поруч із Модричами.

Давида все ще годують через трубку, він дихає з допомогою спеціально встановленої в шию Спеціальна трубка, встановлена в отвір у шиї, що з’єднується з трахеєю. Операція з трахеостомії виконується для відновлення диханнятрахеостоми. Але очима люблячої дружини Ліда бачить позитивні зрушення у фізичному стані Давида.

Ще як тільки Давида привезли в Модричі, чоловік зі зростом у понад 180 см мав не більше 40 кілограмів, Ліда легко брала його на руки, тепер він поповнів і важить, мабуть, кілограмів 65 — самотужки дружині буває навіть важко повернути його на бік. Давид реагує на звук, усміхається, іноді сміється. Він уже не задихається, коли його садять у крісло колісне, може там 2-3 години витримати, фокусує погляд. Офтальмолог сказав, що ніби зіниці пораненого стали реагувати на світло. Аби переконатися в цьому, треба пройти обстеження у Львові, та Давид занадто слабкий, щоб везти його туди.

Десь у кінці 2024 року малий син попросив: «Тату, якщо ти мене любиш, заплющ і розплющ очі». І Ліда тішиться, що Давид зробив це, і відганяє думку про випадковий збіг у часі синового запитання і руху чоловікових повік. Жінка сподівається, що Давид розуміє звернені до нього слова і впізнає рідних.

Фізіо- та ерготерапевти інтенсивно працюють із Давидом. Масажі, лікувальна фізкультура, спеціальні вправи, щоб відновити рухомість суглобів тощо. Пристрій, який називається вертикалізатором, допомагає чоловікові тримати тіло вертикально — для профілактики пролежнів, ниркової та легеневої недостатності.

Реабілітація проводиться вже півтора року. І лікарі говорять, що вона триватиме ще дуже довго.

Поранення ж не бойове

«Перші місяці ми оплачували реабілітацію власним коштом. Згодом нам стали допомагати родичі, односельці чоловіка, друзі. Потім я почала звертатися у благодійні фонди. Але проблема в тому, що Давид зазнав поранення не під час бойових дій. У довідці, яку нам видала військова частина, великими буквами зазначено, що чоловікове поранення НЕ ПОВ'ЯЗАНО зі стримуванням російської збройної агресії. Тому благодійні фонди, які зазвичай допомагають військовим, не спішать із нами співпрацювати. Існують різні нюанси. Приміром, один фонд погодився нам допомагати, але за умови закриття кримінальної справи стосовно Давидового поранення», — пояснює Лідія.

Однак надію на допомогу фондів жінка не втрачає. От нещодавно, приміром, вона знайшла БФ, який уже чотири місяці фінансує чоловікову реабілітацію. Можливо, їхня співпраця продовжиться. Періодично вона відкриває збір коштів у соцмережах — виходило зібрати на 4, на 20 днів реабілітації.

«Я розумію, що гроші потрібні багатьом пораненим бійцям, що люди живуть сутужно, і раді б допомогти, так не мають коштів. Але дуже боляче читати під моїми проханнями про допомогу коментарі типу: “Навіщо ви з трупаком граєтеся, дайте йому померти, не мучте його”. А Давид що, собака? Він — людина, він потребує підтримки. Як я можу отак взяти й припинити його реабілітацію? У кожного свій погляд, але в житті та в смерті — як бог дасть», — ділиться своїм болем Ліда.

У червні 2024 року ВЛК комісувала Давида Андрущака із ЗСУ за станом здоровʼя. МСЕК надала йому найважчу групу інвалідності — 1-А. Наразі Давидова пенсія становить 15 тисяч гривень.

… Як Давиду, що зареєстрований у Чернівцях, Ліда оформляла довідки про фактичне проживання на Львівщині, як домагалася, щоб до нього в Модричі з Трускавця приїздили фахівці ЛКК, і щоб інвалідність і пенсію для чоловіка можна було оформити на Львівщині, за місцем реабілітації, а не на Буковині, за місцем формальної реєстрації, — то окремі кола пекла, які Ліда мусила пройти, аби належно оформити теперішній цивільний статус чоловіка.

Чи справді нещасний випадок

За словами Ліди, після поранення Давида ніхто з його побратимів до неї не зателефонував. І командир підрозділу, і офіцери бригади — теж. Це вона самотужки видзвонювала командування військової частини. Змогла звʼязатися з людиною, яку називає замполітом, що розповів їй про кулю, випущену побратимом. А ще він запевнив, що у військовій частині провели службове розслідування і його матеріали передані в ДБР для відкриття кримінального провадження. Сказав це — і відключився. І більше ні Ліда, ні її адвокат Микола Дяченко, не змогли поговорити із командуванням 107 бригади стосовно нещасного випадку з бійцем Андрущаком. Хоча через кілька тижнів після поранення Давида побратими передали родині його речі й зібрану між собою матеріальну допомогу.

«Я служив у війську з лютого 2022 року по серпень 2023-го — усякого надивився. Мені, колишньому військовому, незрозуміло, як куля могла пробити перекриття між поверхами, нехай навіть у садовому будиночку, і прострелити Давиду одночасно дві ноги. Якась неправдоподібна ситуація. Побратим хотів переконатися, що в магазині автомата не залишилося патрона? Добре, але для цього треба стріляти в землю, а не в перекриття, за яким відпочиває твій товариш. Логічно, що виникає питання: чи цей постріл не був умисним?» — говорить адвокат Микола Дяченко.

У довідці про обставини поранення Давида військова частина написала, що нещасний випадок стався через необережне поводження зі зброєю бійця Ростислава Курпнієнка — того, який стрельнув у стелю з автомата. За словами Лідії, довідка, де було вказано імʼя конкретного винуватця, була за рахунком аж пʼятою. У попередніх ішлося про нещасний випадок, який стався неясно через кого. Так, немов Давид самотужки прострелив собі ноги…

Але якщо у довідці військова частина вказала імʼя винуватця, можна припустити, що встановлене воно за результатами службового розслідування, проведеного в підрозділі.

«Я звернувся у військову частину стосовно результатів службового розслідування — безрезультатно. Мені не повідомили навіть, чи таке розслідування узагалі проводилося. Тоді я написав запит у Міноборони. Звідти повідомили, що відповідні матеріали з військової частини надійшли в Державне бюро розслідуваньДБР. Але коли я звернувся в бюро з проханням ознайомитися з матеріалами справи потерпілого Андрущака, мені відповіли, що ніяких відомостей про таку справу у Єдиному реєстрі досудових розслідувань немає. Я розумію: війна, слідчі ДБР перевантажені, але чи ж тут справа в одних тільки слідчих?» — розповідає адвокат Микола Дяченко.

Слово за експертами

За словами Лідії, з допомогою журналістів їй вдалося надати розголосу історії Давида, і буквально два місяці тому ДБР відкрило, нарешті, кримінальне провадження. Тепер жінка покладає велику надію на експертизи, що обов'язково мають бути проведені в процесі розслідування.

«За будь-якої нагоди я спілкувалася з лікарями стосовно стану Давида. Це були приватні розмови, а не офіційні експертизи. Приміром, одна лікарка подумала, що чоловіка катували в полоні, бо поранення не могло дати таких наслідків. Інший лікар, невролог, сказав мені, що Давидова ситуація з очима, його Інша назва — «водянка головного мозку».гідроцефалія могли виникнути після сильного удару в потилицю. І що його права рука могла так скрутитися через сильний удар по голові — і не один. У Давида закрита травма грудей, Скупчення газу у плевральній порожнині з одночасним підвищенням тиску в ній, внаслідок чого відбувається поступовий колапс легені.пневмоторакс — але якщо він спав під час пострілу, то звідки ця травма? А ще мені казали, що коли серце зупиняється від крововтрати, його не можна знову запустити. Значить причина зупинки серця у Давида була інша, раз його змогли реанімувати? Словом, я маю багато питань до того, що могло насправді статися з моїм чоловіком. Коли слідчий призначить експертизу, я отримаю відповіді на ці питання», — сподівається Лідія.

За словами адвоката Дяченка, у межах слідства має бути проведена не лише судово-медична, а й Вид судової експертизи, що досліджує матеріально фіксовані сліди злочину. Зокрема, розрізняють такі види трасологічної експертизи: слідів рук людини, її ніг, взуття, шкарпеток; слідів рукавичок, одягу людини, слідів пошкоджень на об'єктах, слідів нашарувань на об'єктах; експертиза знарядь, інструментів, холодної зброї й залишених ними слідів тощотрасологічна експертиза. Адже поки кримінальне провадження не було відкрите, експерти не вивчали, зокрема, речові докази, не аналізували траєкторію польоту кулі — чи справді міг військовослужбовець Курпнієнко зробити такий травматичний постріл.

«У довідці, виданій військовою частиною про обставини поранення Давида, зазначається, що він не перебував у стані алкогольного спʼяніння. Одночасно я маю докази того, що боєць Курпнієнко притягався до адміністративної відповідальності через нетверезість. Можливо, між ним і Давидом стався якийсь конфлікт і йдеться не про необережність, а про умисел. Справа потребує ретельного, обʼєктивного розслідування. Я і родина потерпілого лише почали співпрацювати зі слідством. Зокрема, передали слідчій медичні документи потерпілого», — говорить Микола Дяченко.

З моменту поранення Давида минуло багато часу. За словами адвоката, слідча харківського ДБР, яка веде справу, наразі ще не повідомляла, чи відоме їй місце перебування Ростислава Курпнієнка. Чи живий він, чи зможе дати свідчення? І чи зберігся будинок №19 у садовому товаристві «Діброва-2» у Харківському районі, де стався постріл? З діркою від кулі в міжповерховому перекритті, яка допомогла б експертам зʼясувати, звідки стріляли?

Адвокат Микола Дяченко припускає, що на слідство в умовах війни, коли справа стосується військовослужбовців, може чекати багато несподіванок. Однак впевнений: якщо неможливо буде домогтися фінансової компенсації від безпосереднього винуватця, то можна буде спробувати добитися відповідних виплат від держави. Але, за його словами, розв'язання цього питання може розтягнутися на роки.

«Я якось попросила Давида: дай знак, що всі ці мої клопоти не дарма. І мені здалося, що він ворухнув пальцем. Як я можу після цього відступитися?» — говорить Ліда.

З вересня 2023 року вона не зверталася до психологів — каже, що їй їхня допомога не потрібна. Найкраща для неї психологічна підтримка — їхній з Давидом син, малий Сашко.

   ***

hromadske направило запит у ДБР та військову частину, де служив Давид.

У ДБР відповіли, що «за фактом отримання тілесних ушкоджень» військовослужбовцем Давидом Андрущаком група слідчих Другого слідчого відділу Територіальне управління Державного бюро розслідуванняТУ ДБР у місті Полтава розпочала досудове розслідування кримінального провадження за Частина 1 ст. 414 Кримінального кодексу України передбачає, що порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами й предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а так само з радіоактивними матеріалами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або створило небезпеку для довкілля, карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.частиною 1 ст. 414 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиний реєстр досудових розслідуваньЄРДР 19 лютого 2025 року. І наразі в межах досудового розслідування призначена медично-судова експертиза. Крім того, зʼясовуються обставини, що призвели до травмування Давида. А подробиці справи на етапі досудового розслідування слідчими не розголошуються.

«Давид після поранення став овочем», — каже адвокат Микола Дяченко.

А Кримінальний кодекс України, до речі, за порушення правил поводження зі зброєю, яке призвело до тілесних ушкоджень, передбачає такі покарання: службове обмеження або тримання в дисциплінарному батальйоні на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 3 років. Навіть якщо в результаті тілесного ушкодження в людини повністю руйнується кора головного мозку.

Допомоти Ліді можна за посиланням.