«Нас ніхто не просив про звітність, а одразу звинуватили». Яна Зінкевич про родичів у структурах «Госпітальєрів», 500 соток землі, гроші й звіти

«Це великий удар по репутації»

На брифінгу, який ви давали з командою на тлі скандалу щодо прозорості використання коштів зі зборів, ви пообіцяли оприлюднити до 1 травня детальний річний звіт. Але до цього йшлося про те, що цей звіт буде за кілька днів. Чому так? Чому це затягується?

Якщо говорити про скандал — ситуація дивна, тому що скандалу не було. До нас ніхто не звертався. Жодного запиту ми не отримували. Просто в якийсь день мені повідомили (оскільки в Х мене немає) і почали скидати скріни [дописів] Йдеться про журналістку Ольгу Худецьку, з посту якої щодо відсутності звітів «Госпітальєрів» по суті й розпочався скандал довкола батальйонужурналістки, що в нас якісь проблеми зі звітністю. Ми перевірили. Податкова звітність, яка має подаватися до кінця лютого, подана в термін.

Деталізована звітність, яка подається до 1 травня, в процесі обробки. Вона і так готувалась. Нам би хотілось її підготувати за 3-4 дні. Але за 72 години фактично без сну, їжі й, вибачте, майже без туалету ми змогли опрацювати квитанції, особливо від контрагентів, на 22 мільйони [гривень]. Це фактично близько третини отриманої суми фондом загалом за рік.

Наша команда складається всього з чотирьох працівників (це директор, заступник, бухгалтер і діловод). Ми не маємо таких великих відділів, як у фонду Притули, «Повернись живим» і так далі, де у фінансовому відділі 10-20 людей (я можу помилятись, але явно не одна людина). А мені треба, щоб мої люди хоча б іноді спали, а не просто сиділи на енергетиках і кофеїні 3 дні. Це абсолютно ненормально.

Розумієте, нас ніхто не просив звітність. Нас одразу звинуватили, що з нею щось не так. Хоча на сайті навіть за 2025 рік податкова звітність була подана. Тобто вимоги закону у нас дотримані. І я маю підозри стосовно суті цього розслідування, тому що відбувається багато необґрунтованих речей.

Зараз на пів країни нас називають шахраями. Мене особисто — головною шахрайкою. Ніби ми нажили якісь вілли, дачі, ще щось. І це дуже серйозні обвинувачення. Навіть якщо вони неправдиві, це великий удар по репутації.

І тут не лише про репутацію, а й загалом про кризу довіри, яка стосується зборів.

Що найгірше — навіть не наших зборів, розумієте? Проблема не в них, ми потихеньку більш-менш збираємо. Проблема в підриві довіри взагалі до добровольців. Тому що це очорнює не тільки нас. І мені здається, недарма всі ці події відбуваються перед Відзначається 14 березняДнем добровольця.

Це має занадто підозрілий вигляд. Така масована атака одночасно з великої кількості акаунтів. Продукуються якісь неймовірні новини, якісь журналісти почали поширювати інформацію, що нібито в мене 500 соток землі десь куплені. Я не розумію, як, бачачи декларацію людини, можна робити висновки, що вона ще щось приховує. 

У мене декларація повністю перевірена. Я розумію, що ці всі звинувачення пусті й дурні. Але тільки виникає питання: а навіщо взагалі це робити? Навіщо розвивати оцей конфлікт? Навіщо роздувати тему, що ми щось десь не додали? Ну, виглядає це має зовсім не добрий.

Тобто ви вважаєте це атакою, а не запитом на справедливість і прозору звітність?

Запиту не було. Якби був запит, тоді була б і справедливість, розумієте?

«Після Няв ми переглянули наші правила»

Ви кажете про необґрунтованість і раптовість цих звинувачень, але насправді питання від користувачів щодо звітності були й у 24 році. І, власне, питання: чому за стільки років, за мільйонних обсягів коштів, які ви збираєте від людей, які довіряють «Госпітальєрам», досі не було якоїсь системної, регулярної й публічної фінансової звітності? Особливо після ситуації з колишньою «госпітальєркою» Адмірал Няв, яка у 2024-му витратила донати на азартні ігри.

Дивіться, загалом після Няв ми переглянули наші правила. Тому що, наприклад, з Няв у нас не був підписаний договір про конфіденційність і договір про фандрейзинг. Якби був договір про фандрейзинг, ми могли б виступати потерпілою стороною і казати, що ця особа збирала для нас гроші, вона їх витратила на інші цілі, і взагалі їй треба заблокувати рахунок. Ми б вважалися потерпілими у суді. 

А оскільки ми працювали на довірі, ніколи не мали жодних зайвих запитань... Ну, людина собі є, то є, працює, то й працює (хоча ми її й не наймали, вона не отримувала заробітної плати за свою роботу). Вона просто допомагала нам збирати кошти.

Після цієї історії вона лікувалась у реабілітаційному центрі. Після лікування я запросила її на базу, щоб зробити тести на наркотики. Вона явно зрозуміла, що буде відбуватися, і коли приїхав водій, вона сказала, що їй страшно за своє життя і вона виїжджає за кордон. Вона уже стояла на кордоні. Це був тяжкий удар і для нас, і для тих людей, потерпілих, які їй вірили.

Я допомогла найняти адвокатів для основних потерпілих, і будемо доводити в суді, що вона вчинила кримінальний злочин. Ми в цій справі можемо бути лише свідками. Слідчу ми будемо, мабуть, пробувати якось викликати на комісію, бо вона абсолютно не діє. За весь цей час, доки Няв лікувалась, не примудрилися навіть зробити їй заборону виїзду за кордон. Щоб не була така ж історія (а по факту вона така й вийшла), як із цим хлопцем, Назарієм Гусаковим.

Це дуже важкий для нас удар, тому що ми розгрібаємо наслідки дій людини, яка у нас була колись, але це відкинуло тінь на всіх нас. І тому зараз, щойно почали з'являтися тези, що у нас щось не так зі звітністю… Ясна річ, що людям набагато легше повірити, що ми щось робимо не так, що ми щось крадемо, наживаємося, після історії й з Няв, і після історії з цим Гусаковим, і ще після десятків таких історій.

Але підходи ми змінюємо. І ми їх змінили. Всі законні вимоги, які були, ми виконали, і цього року теж. Зараз до нас претензій, в принципі, не може бути ніяких, того, що вся інформація у вільному доступі.

Няв не отримувала зарплату. А це всіх стосується? Тобто «госпітальєри» не отримують зарплатню?

«Госпітальєри» ні. В нас є обслуговчий персонал. Фактично це водії, працівники складів, патронатна служба… У нас тільки родин загиблих 186.

Про особисті картки й родичів у ГО

Щодо зборів на власні банківські картки. Ви казали, що писали відповідні листи у Національне агентство з питань запобігання корупціїНАЗК, аби не було питань, чому немає цих коштів у декларації. Але чи вважаєте ви взагалі доцільним збирати на власні картки?

Треба розрізняти особисті картки й робочі картки, зареєстровані в податковій, які закріплені за особою-волонтером, з відповідною довідкою, з відповідним призначенням, з розумінням того, що ці кошти не оподатковуються. І це дуже важливо. Оця сама фраза «особисті картки» уже неправильна і неправдива, тому що це не особисті картки.

Особиста картка — це така, якою я розраховуюсь за себе в магазині. А це робочі картки, відкриті спеціально під волонтерство і зареєстровані в податковій. Я кожного року пишу деталізований лист [до НАЗК]: скільки загалом коштів пройшло через мої волонтерські рахунки. Вони відписують: «Так, ми бачимо, все зберігаємо».

Навіщо на одну і ту ж мету відкривати два рахунки — «Госпітальєрів» і власний?

Ну от дивіться, як ми визначалися, як робити «банки» на амуніцію. Спочатку ми думали, що ми розділимося: я збираю, наприклад, мету (повну суму 4-7 млн), вони пробують зібрати, наприклад, 2 млн 100 тисяч. Потім вони подумали й сказали, що, мабуть, ми будемо пробувати більше отримати, тому будемо вже реєструвати повну суму. Я обговорила з ними, як це буде відбуватися. Ми домовились, що якщо я оплачую 500 тисяч (кожні 500 тисяч ми маємо робити оплати, ми обоє зменшуємо «банку». Вони оплачують — ми обоє зменшуємо «банку».

Я розумію, що для звичайної людини, яка цього ніяк не стосується, це трохи складнувато, але загалом у звітності це дуже легко декларується, тому що банально я уже оплатила близько мільйона за амуніцію. І зараз будуть ще 500 тисяч оплачувати, це уже фактично три тижні збору, і він ведеться успішно.

Тут скажу про доцільність — чому саме персоналізовані мають бути імена, і чому варто збирати, зокрема, під певне ім'я. Розумієте, люди довіряють персоналіям, тобто лідерам суспільної думки, які мають мету своєї громадської діяльності. У мене мета громадської діяльності — забезпечення батальйону «Госпітальєри», щоб у них все було, щоб екіпаж мав із чим виїхати, щоб у кожного був турнікет, нормальні берці й зимова курточка, наприклад. Ну, якщо так коротко.

Якщо люди довіряють персоналіям, а не фондам, чому, наприклад, не створити фонд Яни Зінкевич, на який би проводили різні збори? Чому така складна структура, навіщо так багато ГО і БФ?

Щодо ГОшок у нас ціла екосистема. Треба розуміти саму суть призначення кожної ГОшки. По-перше, це різні керівники, які несуть відповідальність за свій шматок роботи. Якщо вони просто працівники, то вони просто працівники. Якщо вони керівники громадських організацій, вони мають нести персональну відповідальність перед податковою, перед бухгалтером і перед своїми працівниками.

[Щодо фонду свого імені] — ми мали таку ідею, і у 2025 році створили таку організацію. Вона буде займатися послугами для пацієнтів зі спінальними, черепно-мозковими травмами й так далі. Ми плануємо, якщо все вийде, заснувати товариство, яке буде займатися реабілітацією. Відповідно, це ГО «Реабілітація» зможе якусь частинку покривати за військових. За когось 50%, за когось 100%, хто потребує тривалого лікування, наприклад, і допомагати збирати кошти цільово на цю людину, щоб можна було оплачувати її реабілітацію.

Взагалі, чого ми почали створювати оцю всю екосистему ГОшок, ТОВок і так далі. Тому що донатів стає все менше. Так, зараз два дні їх більше, тому що люди підтримують. І це йде нам в плюс, тобто це додаткові кошти. А взагалі їх стає все менше і менше. Тому чим більше ми зараз зробимо всіляких соціальних проєктів, тим більше ми будемо мати коштів на батальйон. Навіть якщо якась структура буде приносити 50 тисяч гривень — вибачте, мені треба буде знайти на 50 тисяч менше грошей, ніж зазвичай. І це чудово.

А ця практика з особистими картками залишиться?

Я взагалі не бачу проблеми стосовно моїх карток. Попросили ще додатково про звітність. Я її надала під час пресконференції, пропонувала, до речі, всім у руки — ніхто не взяв.

Ми зараз уже проговорили з бухгалтером, що найпростіше буде робити помісячний звіт. Ми порадилися з іншими спеціалістами, які нам теж запропонували свою допомогу. Ми визначили, який тепер буде мати вигляд звітність, інший. Якщо хтось бачить її по-інакшому — ну окей, нам не проблема зробити так, як хочуть всі.

Щоб ви розуміли, до мене навіть сьогодні у Верховній Раді пані Безугла підходила і просила документи. Ну, чудово, людина цікавиться, може вона запропонує нам щось корисне. Тобто треба розуміти, що ми маємо робити в цих подіях. Так, якийсь є негатив, є незадоволення, але ми маємо завдяки цьому ставати кращими.

Чому до керівництва деякими громадськими організаціями були залучені ваші близькі родичі?

Тут, в принципі, все просто. На жаль, у добровольчий батальйон, де немає заробітної плати, велика черга не стоїть.

Моя сім'я — і мій вітчим, і мій свекор, і мій чоловік — всі воювали в різні періоди. Вони вміють, знають, мають здібності до керування. Якщо вони хочуть долучитися і пропонують свою допомогу, то чому ні?

Чоловік — заступник фонду й займається технічною частиною. Я залучаю тих людей, які у мене є. Якщо частина цих людей — це мої родичі, це не означає, що я буду до них ставитися «крізь пальці». Я буду від них вимагати ще більшого, тому що вони мають відповідальність. Вони члени родини публічної людини.

Як ведеться звітність за «банками», де знімаються кошти ще до того, як закривається заявлена ціль і, можливо, по кілька разів на день?

Дійсно, з «банок» знімаються кошти декілька разів на день, особливо ті кошти, які на такмед і ротаційні. Тому що закупівлі можуть бути банально кожного дня.

Треба розуміти, що фізичні картки, які закріплені за мною як волонтером, перебувають у нашої патронатної служби. Вони мають витрати кожного дня. І навіть технічно, для того, щоб мене не задовбувати 10 разів на день, я знімаю (оскільки на карті якась сума накопичується, 10-15 тисяч), закидаю на рахунок, зазначаю це, пишу їм: «На рахунку стільки-то» кожного ранку, і вони розуміють, на які кошти вони мають розраховувати. Також у них завжди є готівкові кошти. За них вони теж звітують і надають раз у тиждень чеки, що було оплачено.

У мене було отримано за попередній рік 29 мільйонів гривень. І що в «Монобанку», що в «ПриватБанку» прийшов звіт, що, куди, скільки, у якому місяці витрачено за категоріями. Відповідно, у такий спосіб і формується звітність. Вона ведеться безпосередньо за цими картками й суттю їхніх витрат.

Якщо в нас людина просить прямо індивідуальний звіт, то ми безпроблемно його даємо. Починаючи від 10 грн до тисячі, двох-трьох і так далі. Якщо людину цікавить — ми запитуємо пріоритети (якщо це просто карткові рахунки). І зазвичай люди нам пишуть коротке повідомлення: «Я надіслала о такій-то годині 1000 грн, я хочу, щоб вона пішла на такі цілі». Ми фіксуємо, і вона йде на ці цілі.

«Не вважаю можливим залишити свій підрозділ»

Які підходи у звітності ви плануєте змінювати?

[Нові] підходи будуть, тому що зі мною зв'язалися декілька людей. Зокрема, з організації «Дігнітас». Вони дуже такі технологічно просунуті. І вони запропонували нам покращити наші системи обліку, систему документообігу. Ми скористаємося цією можливістю. І вони ніби навіть погодилися зробити pro bono, тобто безплатно. Тому що спеціалістів, які здатні були б зробити якісні й розумні зміни, на жаль, не так багато, і вони дорогі. А якщо ми обираємо пріоритет між тим, щоб витратити на евакуацію одного бійця, або ж заплатити такому спеціалісту — звісно, ми обираємо врятувати життя.

Якщо ми будемо застосовувати нові практики, залучати нових людей, які допоможуть нам з документацією, це чудово.

В інтерв'ю «Бабелю» ви сказали, цитую: «Ми мілітаризований підрозділ на кшталт “Хартії” чи Третьої штурмової й маємо зовсім інший тип звітності». Інший тип звітності — це який, що це означає? І що означає мілітаризований підрозділ, коли йдеться про «Госпітальєрів»?

Дивіться, воєнний підрозділ — це комбатанти. Тобто, по факту, статус, який ми маємо, — це особи, залучені до участі безпосередньо в бойових діях, зокрема, за необхідності із залученням зброї. Тобто ми мілітаризований підрозділ. Зрозуміло, що в нас усе юридично виважено. Це або зброя конкретної людини, яка собі її купила, або отримана в Національній поліції. Тобто ми ведемо звітність. Кожна людина за ці одиниці звітує.

А інший тип звітності — це про те, що частина контрагентів у нас будуть закриті. Треба розуміти, що для наших контрагентів є дуже велика небезпека. Наприклад, ми закупили РЕБи. Буде видно, який це ФОП, яка це ТОВ, де вона розташовується, наприклад, за програмою Youcontrol. Можна дуже швидко вирахувати, хто ці люди, які вони послуги надають і, чесно, я впевнена, що їм досить швидко прилетить. Ми не можемо наражати на небезпеку всіх людей лише через те, що хотілось би якось повнішої картини. Не йдеться про 100% всіх платіжок, але, думаю, у 10-20% будуть закриті контрагенти.

Скільки нині людей в екіпажах і скільки на місяць коштує їх спорядити?

В кожному екіпажі зазвичай три або чотири людини. Це все залежить від того, на якому люди будуть транспорті, на якій ділянці і яку роботу вони будуть виконувати. Тому що одні їздять тільки на стабпункти, інші їздять на медеваки, треті їздять на дальню евакуацію, четверті їздять на кейс-еваки фактично в самі поля. Тобто кожна людина має право для себе обрати пріоритетний напрямок. Загалом у нас ротація триває два тижні. Загалом за рік в нас бувало, що до 500 людей їздило, ну, хоча б по одному разу.

Але в нас були моменти, коли було 62 екіпажі одномоментно, а бувають періоди, коли 10-15-20 екіпажів одномоментно. Зараз у нас, в принципі, небагато, десь близько 15. Але це важливі актуальні напрямки, ці люди потрібні.

Загалом на місяць іде 6,3 мільйона гривень. Це мінімальна сума. Тільки 1 млн 100 тисяч у мене йде на паливо, щоб ви розуміли. Колосальні суми. За тиждень може бути заправка на 200-300 тисяч, тому що екіпажі багато їздять, велика відстань і так далі.

Для того, щоб виїхати на фронт, у нас кожен отримує комплектацію, якщо не помиляюсь, на 87 тисяч грн. Це загалом одяг, індивідуальна аптечка і все, що на людині — від курточки до шкарпеток. Є багато речей, які ми просто видаємо і не беремо підписи, але загалом у нас є облік і кожна людина зобов'язана підписуватись за те майно, яке вона отримала. Після ротації частину речей людина здає, наприклад, бронежилет, каску, якісь підсумки під рацію, підсумки під магазини, якщо є зброя.

«Ротаційні» — це готівкові гроші, які видаються лише на ротацію, на якісь надзвичайні випадки. Ну, наприклад, треба на місці СТО. Ясна річ, що в якомусь Краматорську не буде реквізитів ФОПів і так далі, щоб розрахуватися. Це невеликі суми — 10-15-20 тисяч гривень, залежно від кількості членів екіпажу.

До речі, у нас пораховано, що 8 тисяч гривень — це приблизно середня витрата на одного пораненого, у якого накладений один турнікет, затампонована одна рана, накладена шина і так далі. А кожна евакуація — порахуйте, які це масштаби. Якщо ми за цей час [з 2014 року] евакуювали 43 тисячі поранених — і військових, і цивільних.

Чи погоджуєтеся з Аліною Михайловою, яка на тлі цієї історії писала про те, що на фронті, і зокрема це стосується медичної евакуації, має працювати єдина вертикаль управління? Чи плануєте ви офіційно інтегруватися в армійську систему? Якщо ні, то чому?

Аліна також виходить з нашої структури. Вона в нас була, здається, у 2017-2018 році. Я не всі тези її підтримую, але і не зовсім заперечую. Тому що частина правди в цьому є. Дійсно, підпорядкованість важлива. Тому ми розуміємо і ми повідомляємо екіпажам, що на місці за вас відповідає або старший медик, який на стабпункті, або на локації й так далі. Про екіпажі ми спілкуємося або з комбатами, або з комбригами, залежно від підрозділу. Ми перебуваємо тільки там, де ми потрібні, і з координацією Сил оборони. Я підпорядковуюсь командиру Дмитру Ярошу (Українська добровольча армія), а він безпосередньо пану Сирському і загалом Генеральному штабу.

Взагалі ми — добровольці, не легалізовані. Але хочу зауважити, що ми розглядаємо варіант легалізації. Проблема в чому? Зараз я відповідальна за велику кількість людей, за всіх «госпітальєрів», зокрема, за таких розумників, як Аня Няв. Відпустити їх під командування когось іншого я не можу. Я не маю права цього зробити, тому що я не впевнена в рішеннях іншої людини.

Я знаю, як я дію в екстрених ситуаціях. Вибачте, навіть банально взяти похорон. Я от нещодавно проводила 181-ші похорони за ці 12 років. В мене вже налагоджена система, як всі ці процеси відбуваються. Що робити, якщо в нас є поранений.

Я не вважаю можливим залишити свій підрозділ і піддати його підпорядкуванню комусь іншому. Зараз, поки я депутатка, я мушу допрацювати. Але загалом я розглядаю можливість мобілізації й себе, і свого підрозділу.

Поки я вимушена бути народною депутаткою, не думаю, що мій батальйон буде мобілізовуватися і входить в якісь лави. Якщо будуть такі обставини, що я не буду, або не захочу, або не зможу пройти в наступне скликання, то я для себе розглядаю (навіть зі своїм станом здоров'я) мобілізацію. Ясна річ, що я в окопах не сильно полажу, але вважаю, фронт — це найкраще місце, де я можу застосувати свої найкращі якості. Тому що як командир я загартувалася за ці 12 років.

Сказати, що якась бригада для мене краще і здається, щоб ми мобілізовувались туди — треба добряче подумати та все проаналізувати, тому що не можна ставитися до таких речей легковажно. Має бути тільки виважене рішення.

А щодо «скандалу» — ми почули запит суспільства, що воно хоче більш повноцінний звіт. Без проблем, ми підготуємо. Але нам потрібен на це час. Ми його маємо подати до 1 травня, але будемо старатися це зробити за березень. Та, знову ж таки, люди мають іноді спати і їсти. Мені не потрібно їх потім пів року в якісь санітарні заклади для учасників бойових дій відправляти, щоб вони відновлювалися. Мені команда важлива. У нас і так небагато людей, які працюють і виконують реально велику роботу. Тому я їх бережу і стараюся цінувати.