У Львові поховали Андрія Бєляєва, про якого розповідало hromadske: дружина шукала його тіло два роки

Про історію пошуків його тіла дружина Роксолана Бєляєва розповідала раніше у відеоісторії для hromadske. 

Те, що чоловік загинув на Запорізькому напрямку, їй одразу підтвердили його побратими, які зафіксували на відео з дрона загибель Андрія внаслідок скидів боєприпасів із російських БпЛА. Проте його тіло не могли забрати з поля бою, тому він вважався безвісти зниклим.

«Хлопці літали дроном туди й наступними днями, бачили, що він там лежить, але забрати його не могли. Там довгий час була сіра зона. А я не хотіла, щоб вони йшли на ризик заради повернення тіла: не дай боже, ще хтось загине — і їхні родичі будуть відчувати те, що зараз я», — розповідала Роксолана.

Два роки вона шукала тіло Андрія, щоб поховати. 

«Я постійно відчувала провину, що, можливо, я зробила замало, можливо, не там шукаю й не те роблю. Я їздила всюди: і до уповноваженого з прав безвісти зниклих, і в Координаційний штаб у Києві, і в частину, і навіть до командувача Національної гвардії їздила», — пригадує Роксолана. 

5 березня 2026 року їй подзвонив слідчий і повідомив, що «є збіг за ДНК». Уже опісля вона дізналась, що її чоловік був переданий під час репатріації (обміну тілами) 23 жовтня 2025 року. Також при ньому був оригінальний жетон, який Роксолана подарувала йому на річницю одруження за рік до його загибелі. 

«Він мені майже два роки не снився. А тут знову почав снитися, ніби він приходить, стоїть і дивиться на мене. І от коли мені вже подзвонили щодо цього збігу, я зрозуміла, чому він снився: бо він уже був тут з осені», — додала вона. 

Андрій Бєляєв родом із Дніпропетровщини, але після одруження переїхав до дружини до Львова. 24 лютого 2022 року він добровольцем пішов у військкомат. Боронив Україну у складі 14 бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Національної гвардії України. Крім дружини, у нього залишилися двоє дітей, мати та сестра. 

«З одного боку, у мене є відчуття спокою, що він уже приїхав додому і я маю куди до нього прийти на могилу, і одночасно дикого й пекучого болю, і розуміння, що це все. Бо крихта надії… Я знала, що він загинув, але десь глибоко в серці був оцей один відсоток, що, а може, це помилка», — додала Роксолана.