Промо

Aeronetix: як українські інженери розвивають виробництво компонентів для FPV-дронів

Aeronetix: як українські інженери розвивають виробництво компонентів для FPV-дронів

Flash Army запустили новий напрям на YouTube — інтервʼю з постачальниками. Це спосіб дізнатися про людей, які стоять за виробництвом спорядження та складників для техніки. Кожен виріб презентує не лише назву певної компанії, а й фахівців, їхній досвід і щоденну роботу. Саме вони запускають власні виробництва та шукають відповіді на виклики, що постають перед галуззю під час війни.

Гостем рубрики став Михайло Ткаченко, співзасновник Aeronetix. Компанія спеціалізується на розробці та виробництві антен, передавачів, приймачів та інших компонентів, які використовуються у FPV-дронах для керування й передачі відеосигналу.

Чому саме антени: інженерний досвід як основа власної справи

Історія Aeronetix почалася не з традиційного бізнес-плану, а з бажання допомагати військовим у розпал повномасштабного вторгнення. Важливу роль відіграла саме спеціалізація Михайла та його бізнес-партнера. Обидва за освітою — інженери, тому, коли постало питання, яку нішу зайняти,

відповідь була очевидною. До того ж у той час на ринку було багато китайських антен, а виробництво українських тільки зароджувалося. 

Спершу Aeronetix виготовляли антени на волонтерських засадах: пробні замовлення через месенджери та поступове налагодження комунікації з військовими, щоб краще знати їхні запити. Згодом діяльність почала набувати комерційного характеру, хоча сам Михайло й зізнається, що на початку не був упевнений в успіху. Він мав інженерний досвід, але не знав, як організувати продажі та розвивати бізнес. Проте зрештою вирішив спробувати, адже вважав, що бездіяльність не дасть жодного результату.

Із часом змінився й підхід до планування. Якщо спочатку команда переважно реагувала на наявні запити, то згодом почала приділяти більше уваги майбутнім потребам ринку й проводити власну аналітику. Це потребує не лише професійних знань, а й готовності ризикувати. Сьогодні компанія випереджає запити. Вона розраховує, які частоти будуть мати попит, і готує рішення наперед.

Команда, у якій цінують самостійність і вмотивованість

Одним із викликів Михайло вважає пошук кадрів:

В Україні дуже мало спеціалістів цього профілю, і більшість із них уже зайнята іншими фірмами. Тому пошук дуже крутого антенника або радіоінженера — це завдання із зірочкою

Кожного кандидата, від монтажника до інженера, відбирає особисто. Важливим є вміння ставити запитання, аргументувати власну позицію та критично оцінювати рішення. Такий підхід допомагає не обмежувати розвиток компанії поглядами кількох людей. Нові ідеї часто з’являються саме тоді, коли фахівці мають достатньо свободи для самостійної роботи. Тому більшість команди працює там, де їй комфортно, не обмежуючись офісом. Це також розв’язує низку безпекових питань.

Як технологічна залежність від Китаю впливає на виробництво

Найгостріша теза інтервʼю стосується компонентної бази для дронів. Навіть компанії, які мають власні інженерні компетенції та розробляють продукти в Україні, не завжди можуть самостійно контролювати весь виробничий процес. За словами інженера, у дроні китайське майже все: польотні контролери, системи керування й відеопередавачі, мікросхеми, конденсатори тощо. «Якщо закриється китайський експорт, то війна закінчиться за місяць. Не на нашу користь, на жаль», — наголошує Михайло.

Ризики цілком реальні. Перший передавач Aeronetix військові високо оцінили, але компоненти, на яких він базувався, були зняті з виробництва. Заміна вийшла гіршою за габаритами та енергоспоживанням, і баланс ціни та якості зник. Такі історії підтверджують, що технологічний суверенітет має бути одним зі стратегічних пріоритетів України.

Водночас створення повного циклу виробництва потребує значних інвестицій, часу й співпраці між державою, бізнесом і міжнародними партнерами. Тому доводиться шукати обхідні шляхи, наприклад, програмно кероване радіо. Це дорожче й менш ефективно, зате працює там, де стандартні чипи безсилі.

Безпека України — це не лише технології

У розмові про майбутнє українського miltech-виробництва співзасновник Aeronetix звертає увагу на ширшу проблему — безпеку країни, оскільки вона не обмежується технологічними розробками. Важливими залишаються сильна армія, належне забезпечення військових і готовність суспільства об’єднувати зусилля.

Щодо планів самої компанії, то наступний крок для Aeronetix — це цифрові відеопередавачі середньої дальності. Зараз більшість безпілотників літає на аналогових системах і китайській цифрі, тож власна технологія стала б великою перевагою на полі бою.

Як бачимо, розвиток інновацій, економічна стійкість виробників і безпека країни залежать не лише від окремих компаній чи фахівців. Їхній внесок, безумовно, вагомий. Проте вони часто потребують більшої підтримки від держави та нагадування про те, заради чого варто продовжувати свою діяльність навіть у найскладніших умовах. Відповідь проста — для того, щоб якомога більше військових могли й надалі виконувати бойові завдання та тримати фронт.


Партнерський матеріал опублікований на правах реклами.