Китай закупив венесуельську нафту, яку раніше конфіскували США — міністр енергетики

Про це американський міністр енергетики Кріс Райт розповів журналістам на пресконференції в Каракасі, пише Bloomberg.

Він додає, що спільні з Китаєм нафтопереробні заводи можливі за умови «легітимності таких угод та законного ведення спільного бізнесу».

Райт підкреслив, що так званий нафтовий карантин щодо Венесуели завершився. Напередодні вторгнення в південноамериканську країну Військово-морські сили США заблокували шляхи експорту нафти з Венесуели та захопили декілька вантажних кораблів.

Речник Міністерства закордонних справ КНР Лін Цзянь на брифінгу в Пекіні заявив, що не ще не ознайомився з коментарями Кріса Райта. 

Після захоплення венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро в січні Трамп заявляв, що тимчасова влада Венесуели передасть США від 30 до 50 мільйонів барелів підсанкційної нафти, яку продадуть за ринковою ціною. 

До захоплення Мадуро військами США китайські нафтопереробні заводи були найбільшими експортерами венесуельської нафти.

Раніше Трамп заявляв, що Індія купуватиме нафту у Венесуели, а згодом уряд Індії звернувся до державних нафтопереробних заводів із проханням розглянути можливість закупівлі більшої кількості сирої нафти зі США та Венесуели.

Що передувало?

Після операції із захоплення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро президент США Дональд Трамп закликав, аби віцепрезидентка країни Делсі Родрігес надала американським і приватним компаніям «повний доступ» до нафтової промисловості Венесуели.

У січні Каракас і Вашингтон досягли угоди про експорт венесуельської сирої нафти до США на 2 мільярди доларів. Загалом Венесуела «передасть» США від 30 до 50 мільйонів барелів «санкційної нафти», заявляв Трамп.

За даними Reuters, нещодавно США завершили перші продажі венесуельської нафти в межах цієї угоди. Дохід оцінюється у близько 500 мільйонів доларів і зберігається на банківських рахунках, контрольованих урядом США.

Родрігес заявила, що кошти від продажу нафти надходять до двох суверенних фондів добробуту: один — для підтримки служб охорони здоров’я, а інший — для зміцнення державної інфраструктури.