Чи змінить Конгрес політику Трампа щодо України: три сценарії після проміжних виборів у США

Напередодні виборів позиції демократів мають більш сприятливий вигляд насамперед у боротьбі за Палату представників. Рейтинг схвалення Трампа опустився до рекордних 31–33 %, а економічні проблеми, зростання вартості життя, неоднозначна митна політика та непопулярна війна в Ірані посилюють невдоволення виборців. Водночас збереження республіканської більшості в Сенаті залишається можливим: для контролю над верхньою палатою демократам необхідно здобути щонайменше чотири додаткові місця.

Ротація проукраїнського лобі в Конгресі

Для України важливий не лише партійний баланс, а й персональний склад майбутнього 120-го Конгресу. За оцінками Associated Press, 83 чинні законодавці не балотуватимуться на наступний термін. Серед них — щонайменше 26 активних прихильників України які критикували готовність Трампа йти на поступки росії та/або входили до двопартійних груп підтримки України в обох палатах — Українського кокусу. Зокрема, Конгрес залишають Майкл Маккол, Мітч Макконнелл, Річард Дурбін, Джин Шахін і Ненсі Пелосі. Їхня відсутність у новому складі Конгресу може означати втрату конкретних політичних союзників, які мали успішний досвід просування проукраїнських законодавчих ініціатив, і створює щонайменше додаткову невизначеність щодо майбутнього двопартійної підтримки Києва.

Можна виокремити три сценарії розвитку подій щодо американської підтримки України залежно від результатів виборів.

Сценарій 1. Реванш демократів у Конгресі, або Падіння дому Трампів

Здобуття демократами більшості в Палаті представників, а за найбільш сприятливого розвитку подій — і в Сенаті, могло б суттєво змінити внутрішньополітичні умови формування американської політики щодо України. Такий результат не означав би негайного перегляду зовнішньополітичного курсу Трампа, однак звузив би його можливості одноосібно визначати політику щодо російсько-української війни та створив би підґрунтя для відновлення двопартійної підтримки України в Конгресі.

Контроль над однією або обома палатами дав би демократам змогу активніше використовувати законодавчі, бюджетні та наглядові повноваження Конгресу. Зокрема, йдеться про посилення контролю за дотриманням санкцій проти рф, розслідування причин обмеження обміну розвідувальними даними й супутникового зв’язку, а також затримок із реалізацією коштів за програмою USAI. Водночас найвагомішим важелем став би бюджетний процес: Трамп був би змушений домовлятися з опозицією щодо фінансування власних пріоритетних ініціатив, наприклад системи протиракетної оборони Golden Dome. Демократи ж отримали б можливість пов’язувати підтримку відповідних бюджетних рішень із вимогами щодо військової допомоги Україні, посилення економічного тиску на росію та обмеження можливостей адміністрації самостійно змінювати параметри американської політики.

За такого розвитку подій Трамп фактично зіткнеться з істотно жорсткішим інституційним обмеженням власного порядку денного, хоча це саме собою не означатиме втрати ним контролю над зовнішньою політикою, яка є його прерогативою як глави виконавчої влади.

З іншого боку, навіть встановлення демократами контролю над Конгресом не означатиме повернення до підходів адміністрації Байдена, зокрема до безпосереднього фінансування військових постачань Україні з боку США. Змінилися не лише політичні умови у Вашингтоні, а й суспільні настрої: пряму військову допомогу Києву зараз підтримують 46% американців (проти 34%), а більшість (47%) вважає, що війна завершиться без однозначної перемоги жодної зі сторін. Суспільний запит дедалі більше зміщується від підтримки «стільки, скільки потрібно» до пошуку шляхів завершення війни. Тому для формування переконливої альтернативи політиці чинної адміністрації та збереження ефективної підтримки України демократам доведеться запропонувати прагматичну стратегію з конкретними кроками щодо завершення російсько-української війни, враховуючи малоймовірність вирішальної військової перемоги будь-якої зі сторін.

Сценарій 2. Збереження статус-кво

За цього сценарію демократи здобудуть лише незначну більшість у Палаті представників, тоді як республіканці збережуть контроль над Сенатом. Висока мобілізація консервативного електорату може забезпечити республіканцям такий результат, давши адміністрації змогу й надалі спиратися на підтримку своєї партії під час розгляду ключових законодавчих ініціатив і затвердження президентських призначень. Водночас хитка більшість демократів у нижній палаті ускладнить формування стійкої проукраїнської коаліції. Навіть за наявності окремих республіканців, налаштованих на підтримку України, опозиції бракуватиме голосів для ухвалення рішень усупереч позиції Білого дому. Унаслідок цього Трамп збереже значний простір для реалізації транзакційного підходу до російсько-української війни, визначаючи рівень підтримки України відповідно до власних політичних розрахунків і параметрів можливих домовленостей із москвою.

Бюджетні протистояння можуть загрожувати новими шатдаунами, а питання України ризикує відійти на другий план або стати предметом ширшого політичного торгу.

Сценарій 3. Радикалізація політики Трампа

У разі нищівної поразки республіканців Трамп може сприйняти її як загрозу власному політичному майбутньому та спадщині. За такого розвитку подій президент може вдатися до більш ризикованих кроків, прагнучи швидко компенсувати внутрішньополітичні втрати й закріпити власні досягнення.

Опинившись перед загрозою масштабного парламентського нагляду та розслідувань з боку демократичної більшості, Трамп може віддавати перевагу рішенням, здатним забезпечити швидкий політичний або іміджевий результат, навіть якщо вони створюватимуть довгострокові ризики для національної безпеки США та їхніх союзників.

Одним із можливих наслідків такого розвитку подій може стати не просто збереження нейтральної позиції щодо російсько-української війни, а остаточний відхід від підтримки України на користь досягнення домовленостей із росією, навіть якщо для цього знадобляться поступки з боку Києва. Якщо після виборів Трамп вирішить, що внутрішньополітичні втрати вже неможливо компенсувати більш поміркованою поведінкою, прагнення швидко досягти «миротворчої» угоди та нормалізувати відносини з путіним може переважити безпекові міркування. Наслідками цього можуть стати скорочення військової та розвідувальної допомоги Києву, посилення дипломатичного тиску з метою схилити Україну до територіальних поступок, а також послаблення санкційного режиму, зокрема щодо російського енергетичного експорту. У сукупності це надасть москві додаткові ресурси для продовження війни та зменшить стимули кремля до реального компромісу.

Головне значення проміжних виборів для України полягає не стільки в можливості повернення демократів до влади в Конгресі, скільки в поверненні механізмів стримування рішень Білого дому, які суперечать українським інтересам. Навіть перемога опозиції не гарантуватиме відновлення попередніх масштабів допомоги чи зміни переговорної стратегії Трампа. За будь-якого сценарію визначальним стане те, чи зможуть прихильники Києва сформувати впливову двопартійну коаліцію та перетворити політичну підтримку на конкретні законодавчі й бюджетні рішення. Для Києва ключовим завданням буде використати новий політичний розклад на Капітолійському пагорбі для збереження американської безпекової співпраці та недопущення домовленостей із москвою коштом інтересів України.

Оцінюючи можливі наслідки кожного зі сценаріїв для України, важливо розрізняти дві часові фази. Перша — період після виборів до початку роботи Конгресу нового скликання (листопад 2026 року — 2 січня 2027 року), коли рішення ухвалюватиме 119-й Конгрес у межах так званої lame-duck session. У цей час результати виборів уже визначатимуть політичні розрахунки законодавців, однак чинний розподіл повноважень у Конгресі ще зберігатиметься. Якщо республіканці втратять більшість в одній або обох палатах, адміністрація Трампа може спробувати використати цей перехідний період для просування власних ініціатив, тоді як демократи отримають додаткові стимули блокувати рішення, з якими не погоджуються.

Друга фаза розпочнеться 3 січня 2027 року, коли повноважень набуде 120-й Конгрес із новим співвідношенням партійних сил. Відтоді можливості адміністрації Трампа просувати законодавчі ініціативи, затверджувати фінансування та визначати параметри політики щодо України залежатимуть від нового балансу сил у Палаті представників і Сенаті.

Одним із головних джерел тиску на адміністрацію Трампа в цей перехідний період стануть бюджетні переговори. Тимчасове фінансування федеральних відомств на 2027 фінансовий рік діє до 11 грудня, тому законодавцям доведеться до цього терміну домовитися про подальше фінансування уряду. Це може посилити переговорні позиції демократів, голоси яких можуть знадобитися для досягнення домовленостей щодо федеральних видатків та оборонного бюджету, особливо в Сенаті.

Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою автора.