«Homelessness has no place». Як подолати бездомність, невидиму проблему тисяч українців

Харків 2007 року. На вулицях трапляються вантажні автомобілі з написом «Homelessness has no place» («Безпритульності немає місця» — ред.). Це мобільні пункти годування безпритульних. Один із чоловіків саме роздає їжу. Це Віталій Новак, голова правління БФ «Деполь Україна». З 2024 року капелан у ЗСУ.

Так починалась історія міжнародної організації Depaul International в Україні, яка активно працює і під час повномасштабної війни. Їхня мета — долати й запобігати бездомності.

Директорка Фонду Анна Скорик каже, що, попри час і обставини, ціль БФ не змінюється: «Основний фокус уваги — допомагати людям у скруті. Через війну багато українців залишилися без домівок. І неважливо, яким твоє життя було до, адже за один день усе може змінитися, і ми не можемо бути байдужими».

Свій дім Анна втратила шостого дня повномасштабного вторгнення. Через влучання ракети споруда не тільки поруйнувалася, а й згоріла. Від місця, яке жінка називала своїм домом, уціліли лише дві чашки й чайник. Так цей посуд став для Анни символом надії на нове життя. Так само як, за її словами, для багатьох такою надією стає «Деполь Україна».

Бездомність в Україні була суттєвою проблемою і до війни, а з початком її повномасштабної фази лиш поглибилась. Результати дослідження «Деполь Україна» свідчать, що спричинені війною масштабне внутрішнє переміщення населення та руйнування житла — це основні причини бездомності в Україні. З початку повномасштабного вторгнення до серпня 2024 року приблизно 3,5 мільйона українців вимушено покинули своє житло й оселися в більш безпечних регіонах країни. Кожен десятий будинок був пошкоджений або зруйнований, а за приблизними оцінками, постраждало 2 млн домогосподарств.

Із часом «Деполь Україна» перейшла від допомоги на колесах до філій. Зараз має представництва в Харкові, Одесі й Києві. Безпритульні, які звертаються до них по допомогу, можуть отримати тимчасове житло, гігієнічні послуги, юридичні та психологічні консультації. Та найважливіше, на думку команди, те, що їхні підопічні можуть гідно почуватися, попри скрутні життєві обставини.

«Наша задача — створити простір довіри та прийняття, куди бездомні можуть прийти й почуватися як удома. Їх не осудять, вислухають. У нас працюють підготовлені люди, які знають, як працювати з бездомними. Перш за все — довіра», — каже завідувач філії в Одесі Олег Горобець.

Українці, на жаль, досі не позбулися ще радянських стереотипів про безпритульних. Анна Скорик хоче, щоб суспільство зрозуміло важливу річ: кожна історія безхатька — нешаблонна, тому не слід оцінювати всіх одним мірилом. Зрештою, через повномасштабну війну від такого статусу не застрахований ніхто, адже більшою чи меншою мірою загрожені території всієї України.

«У Харкові жили люди з автівками, бізнесом, квартирою. За ніч вони стали біженцями, опинившись з однією сумкою в Німеччині. У таких випадках можна сказати, що вони бездомні, яких прихистили в іншій країні. Проте їхня сутність не змінилася — це ті самі люди, які мали машину й бізнес, життєві цінності. Тому навіть після таких перипетій важливо в кожному бачити передусім людину, а не соціальний статус», — додає директорка.

Сьогодні в Україні доступність послуг для бездомних, особливо тих, які живуть на вулиці, критично обмежена, а якщо допомога й надається, то майже завжди має екстрений і тимчасовий характер, і зосереджена передусім на задоволенні базових фізичних потреб. Люди, які втратили оселі, в Україні фактично виключені майже з усіх видів соціальної допомоги. Саме тому така важлива робота різних громадських організацій, які турбуються про них.

«Одна із цілей Фонду “Деполь Україна” — створити спільноту з організацій, які вже допомагають бездомним, та залучити інших стейкхолдерів, які можуть і хочуть долучитися до цього руху. Хочемо знайти споріднених духом партнерів на довгострокову перспективу, адже це мають бути спільні системні дії», — розповідає Катерина Москвічова, директорка з розвитку БФ.

Жінка переконана, що вкрай важливо зробити моніторинг регуляторних політик щодо бездомних людей і людей у групі ризику, а також адвокатувати зміни на законодавчому рівні:«Сьогодні людина втратила дім, але є підтримка на рівні держави, благодійників, громадського сектору. А завтра, якщо не буде такої підтримки — що буде з людиною?»

«Деполь Україна» планує розширювати діяльність, аби допомагати найбільш вразливим. Наприклад, у Києві цьогоріч влітку відкриють новий притулок для людей, які сплять на вулиці. А також омріяний проєкт: квартири із супроводом, де безпритульні зможуть жити, шукати роботу й пробувати повернутися до звичного способу життя. Проєкт Housing First є популярною практикою у Європейських країнах, зокрема в різних філіях Depaul International у світі. «Деполь Україна» є першими, хто розпочинає цей проєкт у нашій країні. Підхід Housing First спрямований на розв'язання проблеми бездомності, ставлячи пріоритет надання постійного житла людям, які опинились у складних життєвих обставинах. Головна ідея полягає в тому, що забезпечення людини житлом є першим і найважливішим кроком для подолання бездомності. Це створює стабільне підґрунтя, яке дозволяє покращувати якість свого життя, досягати особистих цілей і працювати над іншими аспектами, як-от працевлаштування, фінансова грамотність чи боротьба із залежностями. Проєкт розпочинається навесні 2025 року в Києві та Одесі.

Також у Києві БФ планує розширити програми шелтера для бездомних, який наразі працює у двох напрямах — як тимчасове помешкання й денний центр, де можна отримати гігієнічні послуги. Завідувач київської філії Кшиштоф Кава зазначає, що з березня 2025-го «Деполь Україна» надаватиме ще більше можливостей бездомним — юридичні й психологічні послуги, зокрема психолог допомагатиме долати шкідливі залежності.

«Бездомні мають цілий спектр питань, які потребують розв’язання. Наприклад, людина пенсійного віку, а не може підтвердити свій робочий стаж. Ми допомагаємо в цих правах», — додає він.

А ще завдяки додатковому напряму «кейс-менеджмент» бездомні зможуть піти на курс із працевлаштування й отримати медичні послуги. 

«Деполь Україна» також продовжують працювати з ВПО. Так завдяки проєкту «Адаптація» в хостелі можуть тимчасово мешкати сім’ї з дітьми, зокрема багатодітні або жінки, які виховують дітей самостійно.

Анна Скорик зауважує, що свою працю команда «Деполь Україна» сприймає не як роботу, а як служіння. І про її цінність кажуть не якісь звіти, а люди: «У вересні 2022-го, після деокупації Харківщини багато мешканців вирішили не виїжджати звідти. Багато чого було знищено — домівки, бізнеси. Місцеві були без електрики півтора року. Ми (та інші організації) допомагали людям — від гумдопомоги до сертифікатів на відновлення, дров, палива, генераторів. І згодом вони сказали: “Деполь“ нам повернув надію на життя”. Я аж плакала. Люди не казали: “Деполь“ нам дав гроші, їжу». Вони сказали про надію. Після цих слів хочеться працювати цілодобово». 

Матеріал опубліковано на правах реклами.