«Грошей нема, але виступіть у нас, будь ласка»: співоорганізаторки «Леся Квартиринка» про свій найбільший кринж і фестивальну валюту

Про «Лесю Квартиринку»

Іванка Ліщук: «Леся Квартиринка» — це насамперед спільнота людей, з якими ми вже чотири роки, навіть більше, організовуємо разом музичні події. І ядро — це ось фестиваль на кіностудії Довженка, на який ходять люди з нашої спільноти.

Ірина Панчук: «Квартиринка» — це халабуда. Коли ви йдете з друзями гратися, робите свій маленький світ. 

Іванка Ліщук: Коли це все почалося, я написала Ірі: зробімо власну подію. І ми зустрілися в якомусь барі. І за своїм смаком обирали перших учасниць, яких би ми хотіли бачити в нас на сцені. А потім воно так крок за кроком нашарувалося. Дуже багато прийшло людей, які нам допомогли на цьому шляху.

Про назву фестивалю 

Ірина Панчук: Назву вигадав наш друг, Діма Солдатенко. А я згадала, чому так. Тому що перша подія — це був тільки жіночий лайнап. І я кажу нашому другу: «Треба вигадати назву для події, де виступають тільки дівчата». І він каже: «Леся Квартиринка». 

Іванка Ліщук: І мені Іра вночі подзвонила, а ми дуже довго думали, сиділи в словниках, не знали, як назвати подію. І тут наш друг вигадав цю назву, і ми її так одразу апрувнули. 

У кожного виникає питання, що це за назва. І це класно. Коли назва викликає питання, то вона краще запам'ятовується, і це є додатковий інтерес. Якби це називалося, не знаю, «Жіночий фестиваль», то, мабуть, це не було б так. І, мабуть, ця ж назва зберігає навколо себе ось цей образ. Якби ми по-іншому називали «Квартиринку», інші були б декорації, інші були б гурти. А так, ось ця назва тримає все вкупі, як мені здається. 

Але це не жіночий фестиваль. Тобто, таким був лише перший лайнап.

 Про фінансування 

Іванка Ліщук: До 14-ї «Квартиринки» весь фінансовий каркас в мене в голові був із квитків, які ми продаємо. Тобто я така: ой, з'явилася ще ось ця витрата, а отже потрібно продати ще ось таку кількість квитків.

Тільки минулої «Квартиринки» вже нам дійшло, що потрібно запропонувати комусь партнерство. І минулого разу в нас вже були партнери, які просто надіслали нам кошти на картку, а ми їх витратили на потреби «Квартиринки». Але так, спочатку найважчий момент був саме створити фестиваль за нуль грошей, з тих квитків, які ми продаємо.

Минулий раз ми зібрали на фестивалі 1500 людей. З них, до речі, десь 70% — це люди, які купують сліпі квитки. Тобто, ідуть на саму подію, на нас, грубо кажучи.

Про переїзд на кіностудію Довженка

Іванка Ліщук: Перші три «Квартиринки» відбулися в «Майстерні Космосу», а потім в «Гаражі» на Подолі. Майстерня Космосу закрилась, «Квартиринці» потрібно було кудись передислоковуватись. Ми переїхали в «Мезанін», там провели три «Квартиринки». А потім сталося повномасштабне вторгнення і ми почали шукати локацію, яка може вмістити 600 людей.

Про кіностудію я навіть не думала. Мені просто написав якийсь незнайомець в Інстаграмі: «Привіт, я чув, що “Квартиринка” шукає нову локацію. Я вже домовився про те, щоб ви поговорили з кіностудією завтра». Я ще спершу подумала: от хто це так нахабно мені написав, але дала цьому дорогу. І отак ми почали відбуватись на кіностудії. 

Про «фестиваль декорацій»

Іванка Ліщук: Перед нашою третьою стратегічною сесією ми запустили гугл-форму і попросили людей, щоб вони написали якісь свої слова до нас, щоб почути, що вони хочуть. Тому що це насамперед для спільноти.

І хтось написав: «Keep going, ви — мій улюблений фестиваль авторської музики й декорацій». Тобто, раніше в нас було просто «Фестиваль авторської музики». А потім людина дописала це в гугл-формі, і ми одразу відчули, що це момент, коли ми маємо це в шапці профілю дописати.

Адже в нас є ще декордепартамент. Там є 70 чи більше людей, які постійно займаються декораціями, вигадують якісь концепти. Зараз це вже окрема спільнота і вони займаються не лише декоруванням «Квартиринки».

А ще в нас дуже багато є художників, які працюють над нашими афішами. Ледь не кожна афіша — це новий художник. І це така дуже важлива концептуальна частина фестивалю. Ми завжди дуже заморочуємося над лайнапом, який в нас на сцені, і над афішею, який вона має вигляд. Просто таке особисте відчуття, що хочеться, щоб це було ідеально.

Про найбільший кринж і власну валюту

Ірина Панчук: На початку я відповідала за комунікацію з артистами. І зараз, коли я вже сама почала виступати на фестивалях, і я розумію: боже, який то був кринж.

Але тоді в мене було завдання не просто запросити, розказати про цей фестиваль, хоч якось зацікавити, а ще й сказати: грошей нема, виступайте у нас, будь ласка, бо ми просто класні. І реально, якусь кількість подій, воно так пропрацювало. 

Тоді просто насправді не було попиту на українську, не було такого великого попиту. І тому, мені здається, це було цікаво. Ну, типу, не було так багато конкуренції.

Іванка Ліщук: Ну, і ще в нас, мабуть, валюта була в тому, що ми знімали відеолайви всім артистам. Тобто, ми завжди казали, що у нас немає коштів, щоб заплатити, але ми знімаємо відеолайв. І ми його віддавали (артистам — ред.).

І валютою також була наша дуже тепла аудиторія, і наші друзі, яких ми просили: будь ласка, давайте, ви будете кричати, налаштовувати вайб. І це спрацювало. З перших «Квартиринок» наші друзі просто натовпами приходили, підтримували всіх артистів. 

Ірина Пінчук: Реально, зі всіх місць, де я виступала, на «Квартиринці» просто найкращі, найкращі виступи. Ну, бо ти просто як вдома, не знаю.

Як формують лайнап

Іванка Ліщук: У нас з Ірою є прикріплене повідомлення в телеграмі, де є список артистів, які б могли пасувати в наш лайнап. Не знаю, як він сформувався взагалі, але він є й інколи поповнюється. 

Ірина Панчук: Прям суперечок, кого запрошувати, у нас не було. Можливо, були якісь інколи ідеологічні. Смак, мені здається, у нас дуже подібний. Але випадкових гуртів у нас ніколи немає. 

Про спільноту і війну

Ірина Панчук: На крайній «Квартиринці» мені особливо сподобалося, що у нас були точки, наприклад, «Азову». Бо коли приходять військові, їм є куди йти. Знаєте, вони ж все одно шукають своїх. І це було прикольно, що їм було що послухати, а потім піти поспілкуватися серед своїх, умовно. Це було дуже прикольно.

Іванка Ліщук: Насправді, так було не завжди. І от Іра колись сказала, що в нас є така велика спільнота, чому б нам її не залучити. І ми організували вертеп на схід, на Донеччину, зі спільнотою «Квартиринки», знімали про це документальне кіно. І от тоді з'явився цей переломний момент в сприйнятті, що цю спільноту потрібно залучати й на допомогу. І тоді ми такі: ну добре, ми зможемо зібрати мільйон на «Квартиринці». І нам дійсно дуже легко вдалося зібрати мільйон. Дуже в нас всі милі, добрі люди, які приходять.

Про фестивальну екосистему і скільки ще існуватиме «Леся Квартиринка»

Іванка Ліщук: Я взагалі дуже щаслива бути частиною екосистеми (фестивальної — ред.). Ти приходиш на один фестиваль, бачиш, які там рішення вони знаходять, підхоплюєш для себе, інші підхоплюють твої рішення. І ось ця екосистема розбудовується і формується. 

Ірина Панчук: Питання не в форматі фестивалю, люди йдуть не тільки послухати гурти. От як Іванка казала, що більшість сліпих квитків купляють. Тобто, вони йдуть саме на оцю зустріч, скажімо. Зустріч оцих всіх людей разом в одному місці. І вже не так важливо, які там будуть гурти. 

Ірина Панчук: Мені здається, що «Квартиринка» буде, поки Іванці не набридне. А Іванці не набридне, бо вона дуже любить збирати людей.

А вся інша команда, мені суб'єктивно здається, що хтось там втомився й інша людина прийде замінити. Ну, коротше, воно якось так теж дуже органічно мені виходить. Останнім часом я так трошечки від справ відійшла, і все одно, що воно все відбувається. 

Іванка Ліщук: Ну, в нас така спільнота людей, яким дуже важливо збиратись разом. От в нас всі друзі, ми регулярно зустрічаємось, вигадуємо собі якісь пригоди. І мені здається, що «Квартиринка» і нашарувала таких людей, яким дуже важливо разом якийсь спільний досвід проживати.

Що буде з Renie Cares

(Нещодавно Ірина Панчук написала в соцмережах про припинення співпраці з музичним продюсером Олександром Мусевичем і що концертів та нових релізів найближчим часом не буде — ред.)

Ірина Панчук: Все добре. Я думаю, що просто у творчості можна провести таку лінію, типу як ранній етап. І все, воно буде продовжуватися.

Варто розуміти, що я цей проєкт починала сама з нуля, і потім уже до мене доєднувалися люди в команду. І Саша був одним із цих людей. Він дуже класно вписався в цей проєкт і дуже добре його підсилив. Ось так.

Але все, зараз вже не виходить це підсилення. І очевидно, що треба рухатися іншим шляхом. І я думаю, що все дуже файно закінчилося.

Це не кінець, а перелом. Так, просто така точка. Фраза, що, можливо, я не повернуся? Ну, це я драми нагнала. Такий настрій тоді був. Але насправді ми так живемо, що я не можу сказати, що буде завтра. Ну, ви розумієте.

Просто я зловила себе на думці, що, ну, насправді я дуже сильно втомилась, чесно. Бо ми от з початку цього року, ми щомісяця випускали релізи. Я зрозуміла, що це абсолютно не мій темп. Мені прям дуже важко. І це, ну, взагалі дуже погано.

І ще мені дуже хочеться, не знаю, якесь трохи нудне життя пожити. Якусь собі рутину вибудувати. Бо, чесно, в мене за ці три роки взагалі такого не було. Мені хочеться, щоб я спочатку поприбирала в кімнаті, а потім вже сиділа, думала, на що я взагалі живу і що я маю зробити в цьому житті. У мене так не виходило балансувати. Тому зараз мені хочеться прямо так трішки сповільнитися.

Про наступну «Квартиринку»

Іванка Ліщук: Наступна «Квартиринка» буде 18 жовтня. Буде Курган. Жека Курган. Тому що минулого разу він був у нас теж хедлайнером, але не встигли всі люди його послухати, тому що потрібно було на метро, і ми розуміли, що хочемо ще його запросити. 

Буде естонський дует PUULUUP. Це вперше до нас приїдуть іноземці. Будуть «Фактично самі». І буде також «Дватри & Symonenko». Рекомендую.