Побувати в серці Малевича та відкрити світ Райко. Що варто побачити на виставці Ukraine WOW

Від авангарду початку XX століття до самоуків, які розписували власні хати — українське мистецтво завжди залишалося способом говорити про себе й час, у якому ми живемо.
Виставка Ukraine WOW показує, як ця спадщина переходить від покоління до покоління, створюючи підґрунтя для сучасної культури. Тож hromadske зібрало експозиції, які варто встигнути подивитися до 9 листопада.
Малевич: від селянського орнаменту до супрематизму
Казимир Малевич народився в Києві, та дитинство провів у селах. Через роботу його батька (він керував цукроварнями) родина постійно переїжджала. Саме селяни стали для Малевича першими «вчителями мистецтва». Дослідники вважають, що його винахід — ідея супрематизму, тобто «геометричного живопису», — виросла з тих самих народних орнаментів.
росія й донині намагається зробити Малевича «своїм», але митець неодноразово називав себе українцем. Його «селянський цикл» кінця 1920-х — початку 1930-х, зокрема картина «Селянин поміж хрестом і мечем», став художнім відгуком на колективізацію й Голодомор.
Одну з найдорожчих композицій — «Супрематичну композицію» — Малевич написав у 1916 році. Продали її аж через 102 роки за 85 мільйонів доларів на аукціоні у США.
Уявіть, що кольорові площини Малевича зійшли з полотна й зависли в повітрі. Саме такий вигляд має інсталяція «У серці Малевича» на Ukraine WOW.

Крім того, на виставці представлена подушка, на якій відтворена одна з перших у світі супрематичних композицій Малевича. Художник змалку любив вишивку і вважав народних майстрів своїми першими вчителями.
У 1915 році він приєднався до творчої майстерні у Вербівці, що на Черкащині, на запрошення мисткині Наталії Давидової. Керувала майстернею легендарна Олександра Екстер. Саме для неї Малевич створив ескіз «Супрематичної композиції», яку згодом вишили майстрині у Вербівці. Ukraine WOW та Etnodim відтворили подушку один в один.

Богомазов: авангард на дніпровських схилах
Він зробив Київ мистецькою столицею Східної Європи — і майже одразу після смерті його ім’я намагалися викреслити з історії. Радянська система не залишила місця для авангарду.
Олександр Богомазов став одним із фундаторів кубофутуризму в українському мистецтві. У 1920-х він викладав у Київському художньому інституті, де очолював майстерню монументального живопису.
У 1930 році його картина «Пилярі» потрапила на Венеційську бієнале. Після виставки робота поїхала до Швейцарії, потім — до Японії. Але того самого року художник помер від загострення туберкульозу. Нині твори Богомазова представлені, зокрема, у Лондоні, Венеції, Нью-Йорку.

Поліна Райко: розмальований біль
Поліна Райко прожила все життя в Олешках на Херсонщині. Працювала в колгоспі, порала город, а малювати почала лише в 69 років. Вона втратила доньку в аварії, чоловік помер через рік, а син потрапив до тюрми. Тож біль і тугу жінка переносила на стіни свого дому.
Поліна за кілька років вкрила малюнками стіни, стелю, двері, ворота і навіть вимикачі. На стінах живуть фантастичні звірі й рідні жінки, як-от чоловік з новою вудкою, яку так і не встиг купити за життя.
Будинок, який нині можна побачити на залізничному вокзалі Києва, — це відтворення хати, створене за підтримки Фонду Поліни Райко спеціально для виставки Ukraine WOW у 2019 році. Оригінальний будинок в Олешках чекає на деокупацію.

Нарбут: дизайн української державності
Георгій Нарбут став автором перших грошових знаків і поштових марок Української Народної Республіки. А ще — герба Української Держави Скоропадського. Його талант поєднував точність шрифту й фантазію ілюстратора. Найповніше це видно в «Українській абетці».
У 1919 році Нарбут очолив Академію мистецтв і врятував її від закриття. Коли більшовики відібрали приміщення, він переніс заняття до власного дому — і продовжив навчати попри тиск.
hromadske — інформаційний партнер проєкту Ukraine WOW
- Поділитися: