За паспортом 40, а насправді 50? Як і де можна визначити свій біологічний вік і для чого потрібне таке дослідження

Мене дуже цікавило питання: а от якщо біологічний вік, наприклад, на 5-6 років більший від календарного, то що, це людина на 5-6 років ближча до смерті? Але найбільше заводила думка: якщо є формула визначення біологічного віку, то чи не підкаже вона алгоритм омолодження?

***

Контейнер із сечею в сумці, я не снідала. У передчутті чудес стукаю в кабінет Юлії Сульської — кандидатки медичних наук, завідувачки відділення профілактики передчасного старіння Державної установи «Інститут геронтології імені Чеботарьова». Саме Юлія Вадимівна зараз поведе мене до фахівців, які визначать, то скільки ж мені насправді років.

І розкажуть, чим у житті мені допоможе ця інформація. Попереджаю, що принцип «менше знаєш — краще спиш» тут не спрацьовує.

Кошмар жінок — обхват талії

Сеча в лабораторії. «Якщо в ній виявиться глюкоза, білок, інші елементи, яких не повинно бути, це означатиме, що ваші нирки працюють неправильно. Тоді треба буде з'ясувати: це через хворобу чи вікові зміни», — пояснює Юлія Вадимівна.

Господи, я однаково не хочу ні хвороби, ні вікових змін. До речі, що з цього гірше для людини?

«Хвороба — це завжди патологія в роботі органа, тієї самої нирки. А вікові зміни — це зниження функціонування нирок унаслідок природного процесу старіння», — говорить пані Юлія.

Тобто зміни — це без ліків і страждань, інтерпретую я собі її слова.

Наступний крок — загальний аналіз крові. Наша кров знає про нас усе. Оця цівка розкаже науковцям про жировий обмін, про те, як нирки чистять організм від шкідливих речовин і чи багато цих речовин розчинено в крові, дасть знати про стан печінки й наявність в організмі якогось хронічного запалення. А запалення, до речі, — дуже підступна річ. За словами Юлії Сульської, саме воно лежить в основі цукрового діабету, атеросклерозу, артритів і артрозів — хвороб, які просто пожирають наш біологічний вік.

У мене запитують точну дату народження, вимірюють обхват талії, стегон, розпитують, скількох зубів я не маю. Заради наукової істини доводиться відповідати. Потім я стаю на прилад, який дуже схожий на електронні ваги з ручками, як у скакалки. Він здійснює біоімпедансометрію тіла, тобто тестує його склад — наприклад, підраховує кількість моєї скелетно-м'язової маси. Відповідні показники дадуть змогу визначити мій так званий антропометричний вік.

Похибки в показниках намічаються відразу. «Для точного визначення ваги ви повинні були б роздягнутися до футболки», — каже мені науковиця Світлана Наскалова.

Але я залишаюся в кофті, отже, моя вага від початку трохи завищена.

Наскалова коментує результати: мій індекс маси тіла на три одиниці перевищує норму, 43% складу тіла — жир, зокрема рівень жиру навколо внутрішніх органів (так званого вісцерального) перевищує норму. А саме він зменшує чутливість організму до інсуліну, підшлункова залоза мусить виробляти його більше, через це виникає божевільний апетит — людина їсть і не може наїстися.  

«Антропометричні показники гірші, ніж мають бути у вашому календарному віці», — робить підсумок Світлана Сергіївна.

Невтішно. Я підраховую, що за останні 2 роки набрала 16 кілограмів ваги.

Можу пірнати з цукеркою в роті

А Світлана Наскалова вже пропонує наступне дослідження — щоб дізнатися про вуглеводний обмін в організмі. Мені пропонують пройти глюкозо-толерантний тест.

Кров беруть з пальця — для мене це завжди більш болісно, ніж з вени. Глюкометр визначає рівень цукру в крові — 5. Науковиця пояснює, що показники, менші за 5,6, — у межах норми. Чудово.

У пластиковому стаканчику Наскалова розводить теплою водою суху глюкозу. Я на дух не переношу солодких напоїв — а тут цілих 300 мілілітрів. Мушу випити. Через дві години мені знову поміряють цукор. Якщо після такого навантаження глюкозою він буде менший за 7,8 — усе в порядку. Якщо від 7,8 до 11,1 — йтиметься про предіабет. Не дай Боже, вищий за 11,1 — уже про цукровий діабет.

У мене через дві години глюкометр показав 5,4. Хух. Але я все одно обіцяю собі зменшити кількість цукерок і халви за день. 

Після цього дослідження нарешті зʼїдаю бутерброд, принесений з дому. І цукерку. Бо ж не сьогодні отак раптово відмовлятися від солодкого. 

У наступному кабінеті мені стає смішно. Дуже смішно, бо в мене на носі пластикова прищіпка, яка перекриває дихання. Але сміятися не можна — прищіпка злетить, а вона для дослідження мусить міцно стискати крила носа. У руках я тримаю прилад, який називається спірометр — така собі бамбулька з трубкою для визначення функцій дихальної системи. Маю щільно обхопити губами ту трубку й дихати ротом. Глибокий спокійний вдих — різкий видих. Потім спокійний глибокий вдих — спокійний довгий видих. Потім — немов біжу на гору: частий глибокий вдих і частий видих.

Від останньої вправи в мене навіть запаморочилося в голові. А все тому, що вона «вимиває» вуглекислий газ з організму. (До речі, так перед запливом дихають спортсмени: що менше CO2, то довше плавець протримається під водою).

У дитинстві я багато й часто мала напади бронхіальної астми, останніми роками — кілька ковідів. А легені мої працюють нормально. Дивина. Але я ніколи не палила. 

І от — останнє дослідження. Так звана лазерна доплерівська флоуметрія. Метод, що оцінює рух крові в капілярах.

Науковиця Олена Бондаренко прикріплює до моєї руки лазерний датчик, вмикає компʼютер. Грушу тонометра качає, поки стрілка приладу не добігла до позначки 180. Кілька хвилин стрілка має триматися на цій позначці — Бондаренко попереджає, що весь цей час я відчуватиму певний дискомфорт у руці. Ну й нехай. На моніторі забігали криві лінії.

Наші судини звужуються й розширюються залежно від артеріального тиску. Така гнучкість судин забезпечується певними біологічними речовинами. Але з віком їх в організмі стає менше, судини через це втрачають еластичність, що призводить до різноманітних судинних патологій. Датчик визначає, скільки ж у мене тих речовин.

Олена Бондаренко знімає з мене датчик, коротко зауважує, що ситуація з моїми капілярами явно не відмінна.

Обстеження закінчені. Я сиджу на кушетці в коридорі, їм куплену в буфеті інституту картоплю з куркою й чекаю висновків. Десь зараз Світлана Сергіївна вводить результати моїх обстежень в комп'ютерну програму і спеціальна формула визначає мій інтегральний біологічний вік.

Я і формула молодості

Результати всіх обстежень умістилися на одному аркуші. Антропометричний вік, що визначається за індексом маси тіла (ох мої кілограми!) на 1,9 року перевищує паспортний, біологічний вік системи мікроциркуляції — на 2,5 року (лазер роздивився, що мікроциркуляція крові в моїх судинах погіршена). Метаболічний вік, який показує, наскільки швидко організм спалює калорії для підтримки життєдіяльності, більший на 0,2 року (трохи казиться печінка, і через це маю підвищений показник холестерину). Вік моєї крові (так званий гематологічний) дорівнює паспортному. А от біологічний вік системи дихання — ура! — менший за паспортний на цілих 11,4 року. На основі цих результатів формула розрахувала: мій інтегральний біологічний вік на 1,6 року менший від паспортного. Так мало…

«У вас відбувається природне фізіологічне старіння, а не пришвидшене», — робить висновок Світлана Наскалова.

За її словами, для алгоритму, за яким в інституті розраховують біологічний вік, усі мої показники в межах норми. Бо цей алгоритм передбачає похибку в плюс-мінус 5 років. А от якби за результатами дослідження мій біологічний вік перевищував паспортний на 6-7 і більше років, тоді вже можна було б говорити про пришвидшене старіння мого організму.

Добре, а що ж тоді вважається нормою?

Науковиця пояснює, що ці норми були свого часу визначені вченими інституту для кожної системи організму. Досліджувалися сотні здорових пацієнтів. Саме здорових, бо будь-яка хвороба вносила б похибки в результат. Норма визначалася не для кожного року життя, а для кожного десятиліття. Наприклад: 40-49 років, 50-59 років.

На моє зауваження, що організм людини в 50 і в 59 років значно відрізняється, Наскалова відповіла, що визначати норму для кожного року — це мати значно більше пацієнтів, часу і ресурсів.

До речі, я запитала, чи загроза інсульту безпосередньо залежить від біологічного віку судин. Пані Світлана сказала, що відповідних досліджень в інституті ще не проводили. Так само не зʼясовували вплив біологічного віку на репродуктивні функції людини.

Чесно кажучи, під час обстежень я почувалася трохи збентеженою. Бо чому науковці не цікавляться, наприклад, станом моїх кісток — раптом вони вже по-старечому втрачають свою щільність? Або не перевіряють мою памʼять, увагу — а може, пан Альцгеймер тим часом стукає мені у двері?

Світлана Наскалова пояснила, що для визначення інтегрального біологічного віку достатньо перевірити роботу дихальної, серцево-судинної, метаболічної систем. І в формулі, яка використовується в інституті для розрахунку біологічного віку, застосовуються показники роботи саме цих систем.

«Обстеження, які ви сьогодні пройшли в нашому інституті, — це, скажімо так, перший крок вивчення стану систем вашого організму. Якби результати показали, що відбувається прискорене старіння організму, ви могли б пройти додаткові поглиблені обстеження. Перевірити, наприклад, стан нервової системи, опорно-рухового апарату, провести кардіо-ендокринний скринінг тощо. А за вашими результатами ви наразі цього не потребуєте», — пояснив мені керівник відділу клінічної фізіології і патології внутрішніх органів Інституту геронтології Валерій Шатило.  

За його словами, що більше проводиться обстежень, то більше накопичується даних про роботу кожної системи, то точніше можна визначити формулу для підрахунку її біологічного віку.

«Інша проблема в тому, що у світі немає уніфікованих методів визначення біологічного віку. Пропоновані вченими методи в багатьох випадках мають дещо спекулятивний характер, бо кожна група дослідників вважає, що її формула найточніша. Але найбільш точною може бути така, яка базується на результатах обстежень кількох десятків тисяч людей. Такі бази є, наприклад, у Китаї, США, Норвегії.

Та що більше показників уводять у формулу, то більше фінансових ресурсів вимагають дослідження. Сьогодні в інституті ми досліджуємо показники, які нам більш-менш доступні. Наприклад, на початку 2000-х вчені нашого інституту отримали Державну премію України за розробку методів, що дають змогу визначити біологічний вік системи мікроциркуляції. Загалом же відбувається так: якщо є науковець, який цим займається, якщо є гроші під дослідження, якщо є апаратура, відповідна робота може тривати. Наприклад, 10 років тому ми визначали біологічний вік за одними параметрами, а сьогодні — уже за іншими, тому що з'являються нові маркери старіння й нові методи обстеження», — говорить Валерій Шатило.

Наприклад, новим методом сьогодні є визначення біологічного віку на рівні клітини — за допомогою теломерів, тобто кінцевих ділянок хромосом. З віком теломери вкорочуються, ліміт поділу клітин вичерпується. І якщо через стреси, хвороби теломери вкорочуються швидше, то й біологічний вік людини та темп старіння збільшується. 

 Ставаймо на шлях виправлення

За словами Юлії Сульської, максимальний розрив між календарним віком і біологічним у бік його зменшення, який вона спостерігала у своїй практиці, становив 2,5 року.

«Загалом серед людей, які проходили в нас дослідження біологічного віку — а це здебільшого особи віком 40-60 років, — тільки дві людини виявилися молодшими від своїх паспортних показників. Усі решта були старші за паспортний вік — на один, вісім і більше років», — говорить науковиця.

А втім, є один американець, у якого біологічний на 13 років менший за паспортний. 

«Але ця людина для омолодження вводить в організм стовбурові клітини, різноманітні біоактивні речовини. І ніхто не знає, як з часом організм на них відреагує, які можуть виникнути гострі стани у вигляді інсульту, інфаркту, онкології. Тому що ніхто не проводив відповідних клінічних досліджень», — зазначає Юлія Сульська.

За її словами, на наш біологічний вік впливають генетика і спосіб життя. Паління, алкоголь, наркотики, низька фізична активність, неправильне харчування і режим сну можуть збільшити біологічний вік у цілком здорової людини.

«Це дуже прості чинники, можливо, через це люди їх ігнорують. Наприклад, сон. Він має тривати 7-8 годин для дорослої людини. І час доби для нього треба вибирати відповідно до наших біологічних ритмів. О 22-й годині починає синтезуватися гормон мелатонін, який відповідає за сон і відновлення організму — отже, заснути треба до 22-ї години. Інакше організму за ніч буде важко відновитися. О 6-7-й годині ранку маємо пік синтезу іншого гормону, кортизолу, який регулює обмін речовин, впливає на імунну систему, допомагає нам мобілізувати енергію. Тобто допомагає бадьоро почати новий день. Не піднявся о 6-7-й ранку — не матимеш енергії на весь день. Порушення режиму сну — це примус організму функціонувати через силу, це його зношення й раннє старіння. Так само і з харчуванням, і з фізичною активністю», — пояснює Юлія Вадимівна.

Логічно, що чим здоровіший спосіб життя, тим більше шансів знизити свій біологічний вік. Причому ніколи не пізно відмовитися від шкідливих звичок — ні у 40, ні у 80 років. В інституті геронтології зафіксовано, наприклад, випадки, коли відмова від паління і правильне харчування давали людям змогу буквально за 6 місяців зменшити свій біологічний вік на 2 роки!

Щоправда, коли людині виповнюється 70 і більше, вимірювати біологічний вік не завжди доцільно. Адже людина в такому віці може мати низку серйозних захворювань — і здебільшого саме вони визначатимуть рівень зношеності її організму, тобто внесуть суттєві похибки в показники для обрахування біологічного віку. Отож людям за 70 (подумайте про своїх батьків і бабусь з дідусями) краще проводити в інституті так званий геріатричний скринінг.

То ближче до смерті чи ні?

Тепер нарешті скажу головне: якщо ваш біологічний вік перевищує паспортний на кілька років, це зовсім не означає, що вам саме на стільки років ближче до смерті. Валерій Шатило твердо мене в цьому запевнив:

«Хоча показник біологічного віку й можна використовувати в прогнозуванні тривалості життя. Бо якщо біологічний вік людини перевищує паспортний на 15-20 років, то, звісно, можна очікувати зменшення тривалості її життя, якщо порівнювати із середньостатистичним для її однолітків».

Мовляв, біологічний вік визначається не для того, щоб зазирнути в Божий промисел. Мета його розрахунку — виявити факт пришвидшеного старіння певних систем організму, який загрожує розвитком патологій, і з допомогою спеціального лікування та зміни способу життя зробити темп старіння природним.

Існують, до речі, і цілком практичні потреби у визначенні біологічного віку. Наприклад, для розробки й підбору препаратів, які допомагають загальмувати прискорене старіння. Або для прогнозування функціонального стану організму — коли йдеться, наприклад, про відбір людей у професії, які передбачають роботу в екстремальних ситуаціях. З'ясовано, що фахівець з природним темпом старіння справляється із завданнями краще, ніж колега з пришвидшеним темпом. Показники біологічного віку застосовуються також і в глобальних розрахунках — наприклад, для прогнозування темпів старіння конкретної популяції. Приміром — українців. Тому формули біологічного віку треба адаптувати до особливостей кожної популяції. Бо, як зауважує Валерій Шатило, розвиток популяції українців, китайців американських індіанців тощо мають свої нюанси. Простий приклад: індіанці, які живуть в межах своєї резервації, мусять саме там знаходити собі пару. Тому в їхній популяції генетичні збої накопичуються більш інтенсивно, ніж в українців.

«Звісно, від того, що ми визначили біологічний вік, він у нас не зменшиться й не збільшиться. Але тут велике значення має психологічний момент. Бо людина може спокійно сприймати свою надлишкову вагу чи малорухливий спосіб життя. Але коли вона дізнається, що через це її біологічний вік значно перевищує паспортний, її це чіпляє. Типу: “Боже, у мене плюс 8 років, що я маю робити?!”.  І вона стає більш мотивованою змінювати стиль свого життя й відмовлятися від шкідливих звичок», — говорить Юлія Сульська.

Наостанок ви ж, мабуть, чекаєте від мене формули розрахунку біологічного віку, яку застосовують в Інституті геронтології? Я її вам не скажу. Бо науковці інституту мені її теж не сказали: це їхня інтелектуальна власність.