«Міністри після відставки на фронті чомусь не опиняються». Інна Совсун про кризу парламенту та мобілізацію

Минулого тижня максимальна підтримка під час голосувань не перевищувала 260 голосів, а урядові законопроєкти в парламенті провалюють. «Рада зламалась», — резюмував «слуга народу» Данило Гетманцев.

Крім того, досі немає рішень про терміни військової служби. Паралельно зростає кількість нападів на військових ТЦК, які мають виконувати мобілізаційні завдання.

Про те, що відбувається всередині парламенту, чому депутати не задоволені урядом і чи будуть справедливі рішення для військових.

Нижче — ключові тези розмови журналіста Дениса Булавіна з народною депутаткою від партії «Голос» Інною Совсун в межах проєкту «hromadske.дискурси». Повний відеозапис розмови доступний для членів спільноти hromadske. Долучайтеся до спільноти за посиланням.

Далі — пряма мова Інни Совсун.

Про кризу голосів у парламенті

Частина депутатів реально в напрузі через справи, відкриті проти них у НАБУ і САП. Хтось із колег зі «Слуги Народу» тихенько сказав: «Проти наших відкривають справи, а керівництво ніяк не хоче допомагати».

Тому вони кажуть: якщо їх не захищають від НАБУ і САП, чому вони мають працювати на це керівництво?

Ба більше, ходять чутки, що якась делегація депутатів поїхала в Брюссель скаржитися на НАБУ і САП. Це вже про те, що якщо ситуацію не можна врегулювати, то її можна довести до абсурду.

Другий аргумент — на депутатів скинули всі непопулярні голосування. Зобов’язання бере на себе уряд, а виконувати це депутатам, яких потім усі проклинають.

Якщо в країні дуже складна ситуація, то в цих умовах не можна говорити, що Рада буде ухвалювати непопулярні рішення, а потім ще ми попросимо якийсь «договорнячок» проголосувати, про який делегація домовиться з росіянами. А президент водночас буде роздавати всім по півтори тисячі гривень і будь-які інші свята популізму влаштовувати.

Тут постає питання готовності різних сторін брати на себе відповідальність за непопулярні рішення.

Значно менше звертають увагу на глибинну проблему, яка побіжно проявляється цією фразою про те, що депутати «втомилися».

У парламенті є дуже багато випадкових людей, які геть не відчувають контексту, у якому країна перебуває, і не відчувають власної відповідальності за те, щоб спробувати щось із цим зробити.

Оці випадкові люди, які байдужі й непрофесійні, дуже часто мають якусь хибну мотивацію. Прийшли люди трохи заробити — то очевидно, що їм дуже тяжко буде просто брати й включатися в якісь голосування, за які все, що вони отримують, — це потенційні справи від НАБУ або гейт від громадян.

Це такий урок: депутати не самозароджуються у Верховній Раді. За них голосує український народ. Треба зробити висновки, як так вийшло, що є так багато випадкових людей.

Ще є проблема зі слабким урядом. І, чесно кажучи, позиції уряду не посилюються від того, що він дуже радісно береться виконувати будь-які забаганки президента.

Мінімальне знання економіки й базова логіка кажуть: якщо нам зараз конче треба голосувати закони про підвищення податків — це значить, що у нас геть немає грошей. То, може, ми не будемо їх роздавати?

Про заяву Зеленського відправити депутатів на фронт

У нас є близько 80 народних депутаток, жінок. У більшості є чоловіки призовного віку. Тих, у кого чоловіки служать чи служили, я знаю п’ятьох. Як це так виходить? Це статистично неможливо.

Тому теза президента про те, що, мовляв, будуть служити, — логічна. Якщо людина складає мандат, то вона втрачає право на відстрочку і її мають мобілізувати.

Якби це працювало автоматично, то всі міністри, які пішли у відставку, теж раптом опинилися б на фронті. Але вони там чомусь не опиняються. Я дуже хочу почути відповідь, як так виходить.

Іще мене здивувало, що президент сказав: «Я внесу зміни до законодавства, щоб це зробити». Але для цього не треба міняти законодавство. Це й так зараз є: ти втрачаєш мандат, втрачаєш право на відстрочку — і тебе можуть мобілізувати.

Тоді депутатів треба відпустити, дати їм скласти мандат. Але цього ж теж ніхто не робить.

Єрмак пішов, і зараз ми маємо нового очільника Офісу, він — чи через професійний бекграунд, чи характерологічно — не приділяє уваги контролю за парламентом.

Президент не мав би контролювати Раду, але парламент опинився в ситуації, де люди сім років виконували чиюсь вказівку. У них немає базових навичок, як брати на себе відповідальність, як домовлятися, як ухвалювати рішення.

Усе, що зараз залишається, — це примусом привести депутатів до парламенту. Андрія Борисовича немає, але Олег Татаров в Офісі залишився. Якісь варіанти, як примусити депутатів працювати, завжди є. Точно цього не вдасться зробити такими заявами, якими президент кидається, — що всі мають служити.

Бо якщо ви готові відпускати депутатів з парламенту — то відпустіть. Утім, мажоритарників ніхто не відпустить. І це, до речі, одна з причин, чому вони бояться відпускати «списковиків». Тому що тоді вони можуть втратити ще більше мажоритарників: «Ми ж теж просилися».

Чи може парламент блокувати роздачу грошей від уряду?

Для цього парламенту треба 226 голосів. Я сумніваюсь, що на це зберуть.

Вочевидь, ті ініціативи, які були анонсовані [кешбек на паливо, виплата 1500 гривень], — вони в межах наявної структури видатків, яка вже була. Тобто це не потребуватиме затвердження якихось змін до бюджету з боку парламенту.

Інша справа, що парламент може врахувати це на майбутнє. Коли уряд знову прийде з бюджетними змінами — а це неминуче, бо їх ухвалюють протягом року, — йому буде значно складніше домовлятися з депутатами.

Про роздачу цих 20 мільярдів навіть найзатятіші фанати пана Зеленського казали: «Ні, десь же треба якось край бачити». Це вже було занадто.

Про мобілізацію і терміни служби

Попередній міністр оборони, Денис Шмигаль, напрацював ідею про те, що ми будемо переходити на повністю контрактну армію. І, зокрема, ті, хто вже мобілізований, зможуть підписати контракт щонайменше на два роки, а після цього отримати право на відстрочку на 12 місяців.

Коли це анонсувалося, президент сказав, що це будуть абсолютно справедливі контракти для всіх. Вибачайте, але коли робиш однакові умови для людей, які відслужили чотири роки, і тих, хто чотири роки не служив, — це нічого спільного зі справедливістю не має.

Зараз новий міністр оборони. Я говорила з Михайлом Федоровим ще перед призначенням про ці контракти, що треба переглядати підходи. Він сказав: «Мені треба вникнути».

І станом на зараз у них немає рішення щодо нових контрактів. З того, що я знаю: вони намагаються подивитися на картину більш системно — перерахувати, скільки у нас реально служить, скільки нам треба.

Яка фінальна мета цього — у мене є питання. Чи не буде метою сказати: у нас усе нормально, людей вистачає, мобілізовувати більше нікого не будемо. Такий варіант я теж можу передбачити.

У міністра залишається не так багато часу, щоб публічно пояснити, що саме він планує з цим робити. У нього хороша репутація з часів Мінцифри, але Мінцифри — це розробка аплікашки для телефона. Це значно простіше, ніж керувати сотнями тисяч людей в умовах, коли в них є взаємосуперечливі бажання.

Про напади на військових ТЦК

Мені болить, що ми ніколи не чуємо реакції з боку найвищого політичного керівництва. Де заява президента про те, що чіпати військових ТЦК — неприйнятно?

Якщо військові ТЦК б’ють мобілізованих, чи порушують їхні права, чи забирають у них телефони — це неприйнятно, тут немає питань. Але, з іншого боку, військові ТЦК виявляються крайніми. Бо є план, треба людей мобілізовувати.

Усі кажуть: треба по-нормальному говорити [з військовозобовʼязаними]. Прекрасна теорія. На практиці військові ТЦК підходять до людини, а вона каже: «Йдіть до біса». Розвертається і йде. Що далі? Особливо в умовах, коли ні президент, ні міністр оборони — ніхто не говорить про те, що ситуація критична, що люди потрібні на фронті.

Навіть сам факт того, що президент сформулював міністру Федорову завдання «як побороти бусифікацію», а не, наприклад, як налагодити адекватний процес мобілізації. Він же міг інакше це сформулювати.

А чого він так не сформулював? Формулювання мають значення. Це загравання з електоратом. Це не державницька позиція. Бо державницька позиція зараз — це те, що країна в критичній ситуації й нам треба всім братися за голову.

Дати військовим ТЦК травматичну зброю — рішення?

Це рішення стовідсотково буде суперечливим [у суспільстві].

Зараз абревіатура ТЦК стала образливою. Я не думаю, що на цьому етапі вдасться різко змінити образ ТЦК. Зокрема, через великі ресурси, які росіяни вкладають в ІПСО навколо цієї теми, і те, що окремі українські політики її підхоплюють.

Тому треба розширювати коло відповідальних людей, які долучені до цього процесу. Це і місцева влада, і державна влада, і поліція, хто завгодно ще — щоб ці настрої й реакції людей не каналізувалися тільки в напрямку військових ТЦК.

Хочете подивитися повний відеозапис розмови з Інною Совсун? Ставайте частиною спільноти hromadske.

Цей матеріал створений за підтримки Фонду місцевого співробітництва Посольства Фінляндії в Україні.