12 найкращих фільмів року за версією Громадське Культура

«Гра на пониження»

Нетипова голлівудська історія про фінансову кризу в Штатах раптом стала справжнім хітом — номінації на безліч премій та визнання критиків. Стрічка сподобалась і глядачам, котрим замість спецефектів раптом почали викладати економіку.

Хоч акторський склад і був оскароносним (4 переможці та 2 номінанти премії), лаври справедливо дісталися режисеру Адаму МакКею. Його режисерські задумки дозволили говорити про складні речі простими словами і перетворили сухі фінансові документи на комедію, що ближче до фіналу стає драмою.

• Нібито цитата «Правда — як поезія. А більшість до біса ненавидять поезію», що є заголовком третього акту, насправді не була почута у вашингтонському барі. Її вигадав режисер Адам МакКей, коли не зміг знайти хорошої цитати.

• Якщо придивитися, то перший інвестор, який відповідає герою Крістіана Бейла, має прізвище Бейтман. Це відсилка до фільму «Американський психопат», де роль Патріка Бейтмана виконав саме Бейл.

«Палає, палає, палає»

Нащо дивитись ще один фільм про людей, які помирають молодими від невиліковної хвороби, але перед цим вчать своїх близьких цінувати життя? Уже був і «Солодкий листопад», й «Осінь у Нью-Йорку», і недавній «Винні зірки». Але «Палає, палає, палає» якось вдається бути свіжим. Герой помирає ще на початку фільму, його розгублені подруги регулярно нас смішать і до цього всього додається мотив роуд-муві просторами Великої Британії.

• Назва стрічки взята з книги Джека Керуака «В дорозі»:

«Божевільні, ті, хто божеволіє від життя, божеволіє від жаги розмов, божеволіє заради спасіння, прагне всього і одразу, ті, хто ніколи не позіхає, не каже банальних речей, і палає, палає, палає, немов розкішні жовті римські свічки, розриваючись, як зорі, павуками світла, і в середині видно синій вибух і всі кричать «Ого-о-о!»

«Круті чуваки»

Шейн Блек дуже довго тренувався робити «бадді-мувіз» — писав сценарій для «Смертельної зброї», зняв кримінальну комедію «Поцілунки навиліт» і навіть засвітився у кіновсесвіті Marvel, коли сів у режисерське крісло фільму «Залізна людина 3».

Усе це для того, щоб зрештою повернутися до тієї ж «Смертельної зброї», тільки в трохи іншій атмосфері і з меншим драматизмом. Рассел Кроу та Раян Гослінг створили надзвичайно вдалу екранну пару, а решту зробив сам Блек. Так ми отримали комедію, яку можна регулярно передивлятися і сміятися, як вперше.

• «Круті чуваки» мали стати серіалом, проте пілотна серія зовсім не вразила студію. У результаті Шейн Блек переписав сценарій під фільм.

• У картині дуже багато відсилок до попередніх робіт Блека, Гослінга та Кроу. Наприклад, у сцені, де глядача знайомлять з Марчем, звучить пісня «Kiss Kiss Bang Bang» (відсилка до фільму «Поцілунки навиліт», який в оригіналі називався «Kiss Kiss Bang Bang»). А персонаж Рассела Кроу в деяких бойових сценах повністю відтворює рухи гладіатора Максимуса — свого героя з «Гладіатора».

«Війна проти всіх»

Джон Макдона раніше ніколи не «виїжджав» у своїх фільмах за межі Ірландії. Але цього разу вирішив податися у Альбукерке й розповісти про тамтешніх брудних копів у типовій для себе «ірландській» манері.

Фільм чимось подібний до «Крутих чуваків» Блека, проте драматичніший і з тоншими жартами. Прикладом різниці є персонаж Александра Скарсгарда, який перетворюється з клішованого «поганого поліцейського» у трагічного героя. Нетиповий хід для звичного бадді-муві.

• Це перший фільм Джона Макдони, де не зіграв актор Брендан Глісон.

• Мартін Макдона, режисер фільмів «Залягти на дно у Брюгге» та «Сім психопатів» — рідний брат Джона Макдони.

«Служниця»

На початку корейського еротичного трилера «Служниця» здається, що все в ньому триматиметься на психологічній напрузі між пані та її служницею. Але фільм бере насичений темп і чергує нові події зі спогадами, мареннями і гумором. Крім того, його візуально оздоблюють орнаменти тканин, візерунки шпалер і різні екзотичні деталі.

• Сюжет «Служниці» — адаптація книги Сари Вотерс «Тонка робота». Події оригіналу відбуваються у вікторіанській Англії, а в фільмі перенесені до Кореї періоду японського правління (1910-1945).

• В оригіналі стрічка називається «Ah-ga-ssi», що в перекладі значить «Пані». Втім, у багатьох країнах, в тому числі в Україні, він вийшов у прокат під назвою «Служниця».

«Прийдешнє»

У стрічці «Прийдешнє» викладачка філософії на практиці вчиться ставитися до життя по-філософськи. У неї в житті все валиться, але вона приймає це без надриву, радше з іронією і невеликим роздратуванням. Через розміреність фільму його часто протиставляють стрічці «Вона» Пола Верховена, що також вийшов цього року і теж мав Ізабель Юппер у головній ролі.

• Образ головної героїні Мія Гансен-Льов писала спеціально для Ізабель Юппер, а прототипом стала матір режисерки. В результаті фільм отримав приз за режисуру на Берлінале-2016.

«Будь-якою ціною»

Непримітний для нашої публіки фільм підкорив західний кіносвіт. У картині Девіда Маккензі немає нічого фантастичного чи знакового — хороший сценарій, чудові актори, жодних спецефектів і депресивна атмосфера Техасу. Для глядачів, що передивилися блокбастерів, «Будь-якою ціною» став можливістю подивитися на «Класичний Голлівуд».

Фільм вчергове довів, що навіть в епоху «Аватара» та «Месників», для якісного кіно потрібно не так багато — лише розповісти цікаву історію. Ну, і Джефф Бріджес буде незайвим.

• Перша назва картини — «Земля команчів» (Comancheria). Автор сценарію Тейлор Шерідан хотів акцентуватися не лише на похмурій атмосфері Техасу, а й пов’язати це з виселенням команчів з їхній земель. Пізніше цю ідею відкинули.

• «Будь-якою ціною» — одині з головних претендентів на головні кінонагороди сезону. Найбільше сподівань у Джеффа Бріджеса. Йому пророкують «Оскар» за найкращу роль другого плану.

«Маргарита»

Героїню, яка жахливо співає, але вірить у свій талант і хоче ділитися ним з людьми, легко зробити карикатурною. Але Ксав’є Джаннолі у «Маргариті» вдається протилежне. Це тонка і зворушлива історія, що розгортається на тлі Парижа 20-х і показує фальш — не стільки у співі Маргарити, скільки в суспільстві навколо неї.

• У сюжету є історичне підґрунтя — в 1930-х роках у Нью-Йорку ексцентрична Флоренс Фостер Дженкінс теж виконувала оперні арії без таланту і на 76-му році життя навіть зібрала аншлаг у Карнегі-Холі. Про неї цього року з’явився ще один фільм —  «Флоренс Фостер Дженкінс» з Меріл Стріп у головній ролі.

«Прибуття»

Історія про мирне прибуття інопланетян розколола глядачів на два різні табори — одні називають його найкращим науково-фантастичним фільмом року, тоді як інші критикують фільм за нелогічність. Проте усі відзначають незвичний підхід режисера Дені Вільньова до хронології подій та глибину ідей, поданих у фільмі.

Насправді, інопланетяни тут не більше, ніж тло для філософських питань. Хоча варто відзначити їхню дружелюбність — дякуємо за вцілілі історичні та архітектурні пам’ятки.

• Стрічка базується на повісті Теда Чана «Історія твого життя». Спершу так називався і фільм, проте назву змінили після поганих результатів тестів фокус-груп.

• Оператор Роджер Дікінс, який працював з Вільньовом раніше, не зміг взяти участь у зйомках. Режисер «помстився», посадивши один із космічних кораблів одразу над його будинком.

«Вікторія»

Коли тобі обіцяють історію про пригоди в нічному Берліні, очікуєш фільму без особливого сюжету. Просто стильного, атмосферного, з хорошим саундтреком. Спершу все так і виглядає. І саундтрек справді хороший — від Нільса Фрама. Але через хвилин сорок після знайомства «Вікторія» показує себе у всій своїй гостросюжетній, напруженій і несподіваній красі.

• Фільм триває майже дві з половиною години, має багато змін локацій, але знятий одним неперервним планом. Вдалося це з третьої спроби, а зйомки відбувалися в берлінських районах Кройцберг і Мітте з 4:30 до 7 ранку.

«Зоотрополіс»

Намагаючись наздогнати Pixar у вмінні робити дитячі мультфільми на дорослу тематику, студію Disney трохи занесло. «Зоотрополіс» розповідає про цілком дорослі теми, забуваючи про дітей — навряд чи вони звернули увагу на інтернування чи расову й гендерну дискримінацію. Надто мало простих, дитячих істин.

З іншого боку, студії варто аплодувати за спробу (дуже вдалу спробу, якщо дивитися на фінансові збори) говорити на гострі теми, до яких не надто готові навіть деякі дорослі. Хочеться сподіватись, що моралізаторську функцію картина виконала.

• Лис Нік Вайлдер, один із головних героїв мультфільму, повністю змальований з діснеївського Робін Гуда, який теж був лисом. У реальному світі можна було б сказати, що це той же актор.

• Постер «Зоотрополіса» можна побачити у попередньому мультфільмі Disney — «Супер шістка». Так само там можна побачити лиса Ніка — його зображено на чохлі телефону однієї з героїнь.

«Мій король»

Це дуже французьке кіно: всі п’ють вино, живуть у Парижі, мають дивні стосунки, пристрасно сваряться, а в ролях з’являються Венсан Кассель і Луї Гаррель. Але це ще й дуже життєве кіно: двоє несумісних людей кохають і травмують одне одного, повторюють свої помилки, не вчаться на них й так до безкінечності. І все це дуже добре зіграно.

• Режисерка Майвен працювала над сценарієм фільму багато років. Він частково базується на її власних стосунках з колишнім чоловіком Жан-Івом Ле Фуром.

• Головна жіноча роль була написана спеціально для Еммануель Берко і принесла їй акторську нагороду на Каннському кінофестивалі.