Інтерв’ю з Режисом Женте, французьким журналістом, автором книги «Путін і Кавказ».

23 грудня прем’єр-міністр Грузії Іраклій Ґарібашвілі пішов у відставку. Йому 33 роки, він навчався в Сорбонні та був наймолодшим головою уряду в Європі. Як би ви пояснили причини його неочікуваної відставки?

Важко назвати це важливою подією. Він був надзвичайно слабким у ролі прем’єр-міністра, тому що він просто був знаряддям в руках справді сильного гравця – Бідзіни Іванішвілі, відомого грузинського олігарха. Ґарібашвілі був просто одним із його людей, його правою рукою, він очолював уряд. Я думаю, що два фактори пояснюють його відставку. По-перше, владна коаліція має надзвичайно низьку підтримку населення, і це дуже сильно тривожить Іванішвілі. По-друге, незадоволення громадян є результатом політики Ґарібашвілі, яка також є дуже слабкою.

З іншого боку, останніми днями відбулася достатньо позитивна подія - Європа надала зелене світло для безвізового режиму Грузії з Шенгенською зоною.  Для чинного голови уряду це стало хорошим моментом для того, щоби піти. Вийти і сказати – «дивіться, мій уряд досяг певних результатів, тепер треба дати можливість попрацювати іншим».  Це на рівні фасаду. А насправді, вже в жовтні 2016-го року в Грузії відбудуться парламентські вибори, на яких перемога коаліції є дуже непевною.
 
Отже, ви думаєте, що відставка прем’єр-міністра допоможе коаліції на майбутніх виборах?

Так, ідея полягає в тому, щоби знайти нову фігуру, можливо більш динамічну, для того, щоби спробувати отримати більшу підтримку парламентської більшості серед виборців. Соціологічні опитування, зокрема у листопаді, показують, що навіть рейтинги партії, яку очолював Саакашвілі, і яка зараз має надзвичайно низьку підтримку, дуже близькі до рейтингів владної коаліції. Іванішвілі в тривозі, і він думає, що за 10 місяців до виборів варто змінити прем’єр-міністра і спробувати завоювати серця грузинів.
 
Чому рейтинг провладної коаліції такий низький? З якими основними проблемами уряду не вдається впоратися?
 
Найважливішою проблемою є економіка – економіка, яка спадає. Частково це обумовлено зовнішніми чинниками – наприклад, світовою кризою, але водночас є і внутрішні проблеми. Цей уряд прийшов із завданням відсунути від влади Саакашвілі, але сам не мав жодного уявлення про економічну модель для країни, не мав власного економічного проекту. Тому і не було жодного конкретного позитивного результату. Зріс рівень безробіття, набагато менше стало закордонних інвестицій. Через те, що у цього уряду не було власних ідей та власної ідеології, він багато спирався на церкву, на пом’якшені форми націоналізму тощо. Наприклад, саме за чинного уряду відновили візи для іранців та громадян деяких інших країн Азії. При цьому саме вони багато інвестували у грузинську економіку. Сукупність цих факторів призвела до суттєвого уповільнення грузинської економіки.
 
Якщо поставити питання більш широко – ми говоримо також про підсумки року - якими ці підсумки для Грузії? І прогнози на 2016-й рік – чи можна очікувати втрати позицій нинішньої влади?
 
Я думаю, що зміна влади є не дуже вірогідною. Тому що одним із підсумків року є те, що партія Саакашвілі суттєво втратила позиції, як про це свідчать соціологічні опитування. Це партія, яка не спромоглася піднятися, наново вигадати себе. Партія, яка сьогодні зазнає суттєвої внутрішньої боротьби. Шанси, що їй вдасться повернутися до влади, невисокі. Але водночас владна більшість теж слабка і продовжує втрачати підтримку.

Я думаю, що у підсумках 2015 року слід згадати систематичне знищення опозиції,  яке має на меті її повне зникнення. Проти партії Саакашвілі упродовж року було немало атак – і проти медіа,  наприклад, телевізійного каналу Руставі-2, найбільшим телеканалом в країні. Нещодавно була спроба змінити власника телеканалу. Словом, є політична воля до зачистки політичного поля в країні від залишків впливу партії Саакашвілі. Водночас, владну коаліцію «Грузинська мрія» намагаються презентувати як проєвропейську партію, тоді як з іншого боку заходять проросійські сили такі, як Ніно Бурджанадзе, яка має дуже маленьку підтримку, а також етно-націоналістичні сили, які також є анти-європейськими і проросійськими. Іншими словами, політичний пейзаж змінюється. Радикально проєвропейську партію Саакашвілі витісняють, а на вільному місці з’являються проросійські сили.

Як змінилися стосунки Грузії та Росії за цей рік? Адже  Іванішвілі все ж людина, близька до Росії. На що чекати у російсько-грузинських стосунках наступного року, з урахуванням низького рівня підтримки політичної сили Іванішвілі?

Одним із напрямків діяльності нинішньої влади Грузії було повернути Росію. Офіційним поясненням була спроба балансу, умиротворення, прагнення уникнути ризику агресії з боку Росії. Втім, йдеться саме про повернення Росії в Грузію. Це помітно у сфері медіа – останнім часом зросла кількість різних медійних проектів, зокрема в інтернеті, які мають відверто проросійський характер. На всіх великих каналах, окрім Руставі-2, можна почути певні вочевидь проросійські речі – і це відповідає бажанням Іванішвілі. Таку ж тенденцію можна прослідкувати і в економіці – в часи Саакашвілі «Газпром» був повністю витіснений з грузинського ринка. Саакашвілі думав – і я думаю, він мав рацію – що Газпром є політичним знаряддям російського імперіалізму. А нинішній уряд робить спроби повернути Газпром на грузинський ринок, хоча жодних економічних підстав для цього немає.  

У підсумку, і на рівні політичних партій, і на рівні медіа, і в економічному аспекті – ми спостерігаємо  повернення Росії в Грузію. Є всі підстави думати, що 2016 рік стане роком ще більшої присутності Росії в Грузії і на Кавказі загалом. 

Грузинська присутність дуже помітна зараз в Україні – це і губернатор Одеської області Саакашвілі, і цілий ряд міністрів-реформаторів, які намагаються зрушити з місця реформи. Чи не здається вам, що успіх в Україні їм потрібний також для того, щоби з часом повернутися в Грузію?
 
Я думаю, що Саакашвілі непросто буде повернутися в Грузію. Проти нього існують кримінальні провадження, його нещодавно позбавили  громадянства. Я маю підстави думати – а я не так давно спілкувався особисто з ним та з людьми з його оточення - що він хоче виграти велику битву проти Росії тут, в Україні, тому що це та сама битва, що і на Кавказі. Він переконаний, що, якщо Україна програє, якщо вона повернеться під російський вплив, через власну слабкість або через олігархів або корупцію, - це буде готовий сценарій для усього регіону, для усього пострадянського простору, і в тому числі для Грузії і Кавказу. Я думаю, що боротися проти цього – це головна мотивація Саакашвілі та його команди.

Він, звісно, може мати певні персональні амбіції – можливо, він хоче стати прем’єр-міністром в Україні, але я впевнений, що найпотужніша його мотивація – це зробити все можливе для того, щоби Росія не виграла цю битву в України.

/Громадське.Світ

Поділитись: