44 дні підземних страйків шахтарів у Кривому Розі: що відбувалось і чим усе закінчилось

Третього вересня вранці працівники шахти "Жовтнева" в Кривому Розі відмовилися підніматися з-під землі після нічної зміни та розпочали підземний страйк. Гірники висунули свої вимоги до керівництва шахти і всього залізорудного комбінату. Серед вимог - підвищення зарплати до 1000 євро і звільнення менеджерів комбінату, через яких на підприємстві три роки не було атестації робочих місць. Шахтарі також вимагали від Верховної Ради переглянути список шкідливих професій.

Пізніше до підземних страйків "Жовтневої" приєдналися працівники трьох інших шахт, що входять до складу Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК). Працівники шахт "Батьківщина", "Тернівська" і "Гвардійська" підтримали вимоги колег і відмовилися підніматися на поверхню, тим самим частково зупинивши процес видобутку руди на виробництві. В деякі дні під землею в чотирьох шахтах залишалися страйкувати близько 250 працівників. Весь цей час біля головної будівлі КЗРК проходили цілодобові наземні протести і мітинги.

Через півтора місяця після початку протестів, 15 жовтня, більше 20 співробітників і співробітниць "Жовтневої" все ще тримали страйк під землею. А наступного дня нардеп та голова незалежної профспілки гірників Михайло Волинець повідомив, що всі шахтарі і шахтарки після тривалих переговорів з представниками влади і з керівництвом КЗРК піднялися наверх.

Розповідаємо, що відбувалось протягом 44 днів протестів, чим усе закінчилось і чи закінчилось насправді.

«Ми люди прості»

— У вас тут, як на Майдані, — кажу шахтарям, які на знак протесту ночували в наметах під стінами управління КЗРК.

— Ми взагалі люди прості, робочі. Це ти на Майдан ходила, напевно, в Києві там у себе, а нам ніколи було на майдани їздити — Зі зміни відіспався і на зміну знову, — відповідає один з учасників протесту, чоловік років 35.

Олексій (ім’я змінене) сидить з кількома товаришами на сонці трохи сонний біля наметового містечка з двох наметів. Соратники Олексія, шахтарі, усі приблизно одного віку, теж ночували тут. Робота на шахті для більшості з них — найперша і поки що єдина, тому робочого стажу в підземних умовах у них 15 років і більше.

«У нас тепер буде цілодобовий протест, на ніч мало людей залишається, ну, розумієте, ми ж працюємо», — наче виправдовуючись, говорить один зі страйкарів.

«А велика акція буде з 15 до 17 годин — ось тоді збереться багато!», — додає згодом. Це був 12-й день протестів.

У цей же день підтримати протестувальників до Кривого Рогу приїхали кілька активістів з Києва. Вони розгорнули гасла, на яких написали «Повага починається з 1000 євро». Йдеться про те, що мінімальна зарплатня для працівників гірничо-видобувної сфери в Україні, і в Кривому Розі зокрема, має становити не менше 1000 євро на місяць.

Щодня біля управління КЗРК збиралися кілька сотень людей, як шахтарів і співробітників комбінату з родинами, так і тих, хто співчував протесту — а таких, як виявилось, у місті чимало. Машини, що проїжджали повз імпровізований протестний табір, сигналили на знак солідарності.

Поруч з наметами лежить пара помаранчевих будівельних касок, це символ шахтарського протесту. Саме в таких касках шахтарі спускаються під землю, в забій.

— А далі що робити будете?

— Ще не знаємо, але ж тепер здаватися не можна. Поки ось страйкуємо, а там вже далі вирішимо.

Варто відзначити, що тоді на центральних телеканалах та у всеукраїнських ЗМІ майже не було інформації про те, що насправді відбувається у Кривому Розі. Це і не дивно, адже деякі телеканали фінансуються або належать олігархам, які є власниками КЗРК. Тому якщо про криворізькі протести раніше і говорили по телевізору, то дуже обережно і лише тоді, коли замовчувати події вже було неможливо.

Тоді не було зрозуміло, коли і як завершиться боротьба шахтарів. Власники шахт, попри щоденні збитки через страйк, мали набагато більше ресурсу і сил для довгої гри, на відміну від страйкувальників, невеликі зарплати й ризик звільнення для яких не давали часу на тривалий протест.

Чого хотіли шахтарі

На сьогодні КЗРК (до складу якого входять 4 шахти, на яких відбувались страйки), є найбільшим гірничодобувним підприємством України, яке спеціалізується на видобутку залізної руди під землею. Акції КЗРК в однакових частинах належать «Метінвест-Холдингу» (власники — Рінат Ахметов і Вадим Новинський) і групі «Приват» (Власники — Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов). Майже вся залізна руда, яку видобувають у Кривому Розі, йде на експорт.

Шахтарі вимагали від керівництва КЗРК підвищення зарплат та забезпечення «нормальних» (максимально безпечних для життя) умов роботи. Адже старе обладнання на виробництві нерідко ставало причиною аварій, а умови роботи під землею — це завжди ризик для життя.

Також страйкарі вимагали звільнити менеджерів, через яких, на думку шахтарів, щорічна оцінка відповідності умов роботи та атестація робочих місць не проводилась на підприємствах вже три роки.

Як починався протест

3 вересня працівники «Жовтневої» відмовилися підійматися нагору після нічної зміни в шахті. До них приєдналися колеги, які вийшли працювати в денну зміну, всього під землею залишилося 29 осіб. Вони записали відео, в якому озвучили вимоги до керівництва комбінату.

Наступного дня під стінами управління КЗРК зібрався мітинг працівників комбінату та їхніх сімей, всього близько 300 осіб.

Керівництво КЗРК все ще не ініціює жодних спроб діалогу з протестувальниками. Більш того, того ж дня на сайті КЗРК з'явився пресреліз, в якому йдеться про те, що «нібито протести, про які пишуть деякі ЗМІ» не що інше, як порушення законодавства. Йшлося про те, що страйкарі не оголосили про страйк офіційно, за процедурою, передбаченою законом, тим самим саботували видобуток руди та завдали комбінату фінансових збитків.

6 і 7 вересня до підземних страйків «Жовтневої» приєдналися гірники з шахти «Батьківщина», котра також входить до складу КЗРК — вони підтримали колег і їхні вимоги й на знак солідарності також відмовилися підійматися нагору.

Під час наземної акції біля стін управління комбінату криворіжці оголосили збір коштів для забезпечення страйкарів під землею водою, їжею і необхідними речами.

9 вересня голова незалежної профспілки гірників, нардеп Михайло Волинець повідомив у своєму телеграм-каналі, що на той момент під землею залишилися страйкувати 262 співробітники на 4 шахтах, що належать КЗРК.

Того ж дня родичі й колеги страйкарів разом із членами та членкинями шахтарських профспілок влаштували автопробіг. Колона з 50 машин вирушила до мерії.

Втручається політика

До учасників автопробігу вийшов міський голова Юрій Вілкул і сказав, що хоч він як мер і не може розв'язати проблему шахтарів, але мітингувальників підтримує.

Але не обійшлося і без передвиборчих заяв — Вілкул, який обіймає посаду мера з 2010 року, знову балотується на ту ж посаду.

«Якби я мав право знімати директорів приватних підприємств — місто було б точно трохи іншим!», — сказав шахтарям мер.

Вже на наступний день, 8 вересня, Вілкул скликав позачергову сесію міськради, на якій депутати майже одноголосно підтримали звернення до президента, Кабміну і Верховної Ради — попросили звернути увагу на вимоги протестувальників, провести перевірку на шахтах і сприяти врегулюванню ситуації.

Того ж дня прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що держава так само не має важелів впливу на керівництво шахт. Але вона може бути в цьому конфлікті працівників із роботодавцем медіатором.

Прем’єр відправив до Кривого Рогу особисто розібратися, що відбувається, заступницю міністра економрозвитку Юлію Свириденко. Та спустилася в «Жовтневу» разом із нардепом від «Слуги народу» Юрієм Корявченковим, який до того, як стати артистом «95-го кварталу», а згодом і депутатом, жив у Кривому Розі й працював на одному з виробництв КЗРК.

Корявченков, до слова, теж балотується в мери Кривого Рогу на виборах 25 жовтня.

13 вереснявін знову спустився під землю для діалогу зі страйкарями. Діалогу не вийшло: Корявченков заявив, що нібито ситуацію з протестами розхитують «заслані козачки» і, переказавши протестувальникам позицію керівництва КЗРК щодо підвищення зарплат, попросив їх піднятися на поверхню.

На той момент керівництво шахти «Жовтнева» запровадило пропускний режим, а біля самої шахти чергували як мінімум два автобуси з нацгвардійцями. Перебувати на території мали право тільки ті співробітники, чия зміна припадала на час візиту. На думку протестувальників, це було зроблено для того, щоб учасникам підземного страйку не могли передати їжу і воду, і вони були змушені піднятися на поверхню.

Намети та покришки

10 вересня біля будівлі КЗРК з'явилися автопокришки, які протестувальники погрожували палити, якщо керівництво не почне з ними діалог. На той момент під землею залишався вже 251 страйкар.

Зрештою палити шини ніхто не став, а на тристоронніх переговорах, які були організовані за дорученням прем'єра, керівництво КЗРК заявило, що готове підвищити зарплати на 10-25 відсотків. На решту вимог реакції від керівництва комбінату, яка б задовольнила шахтарів, не було, а12 вересняпід управлінням комбінату з'явилися намети для цілодобового пікетування.

17 вересня частина протестувальників вирушила до Києва — Волинець заявив про початок безстрокового пікетування Офісу президента, Верховної Ради та Кабміну.

Угода

22 вересня представники страйкувальників на чергових перемовинах із керівництвом КЗРК вимагають підвищити зарплатню на 30 відсотків. Керівництво не готове задовольнити ці вимоги, тому шахтарі лишаються під землею.

Підземні протести тривали до 15 жовтня, проте кількість страйкувальників зменшувалась. Когось підіймали нагору через сімейні обставини, когось за станом здоров’я — люди втрачали свідомість або мали проблеми з тиском, подовгу перебуваючи на глибині близько кілометра.

Врешті-решт під землею лишились 19 протестувальників і 2 протестувальниці, це були шахтарі й шахтарки «Жовтневої», з якої все і почалось.

Тієї ж ночі після п’ятигодинних перемовин була підписана угода, в якій йшлось, зокрема, про таке:

- зарплати на КЗРК піднімуть на 21-38 відсотків (причому 38 відсотків — це підвищення для деяких наземних працівників, а для підземників — 21 відсоток);

- КЗРК зобов’язався не позиватись до страйкарів через суд за порушення правил техніки безпеки на робочому місці тощо.

Також, як повідомив hromadske заступник голови незалежної профспілки гірників Кривого Рогу Сергій Барабашук, завдяки вимогам страйкарів була проведена атестація робочих місць криворізьких шахтарів. За результатами перевірки МОЗ підтвердив, що близько 10 професій гірників у шахтах Кривого Рогу відповідають списку шкідливих, а люди, що працюють за цими спеціальностями, мають право на пільги та «шкідливий» стаж роботи. Остаточно повернення статусу шкідливої роботи на виробництві має підтвердити Кабмін.

Боротьба не закінчилась?

16 жовтня Михайло Волинець повідомив, що після підписання угоди із керівництвом КЗРК всі страйкувальники піднялись на поверхню.

Того ж дня 5 шахтарів після страйку на «Жовтневій» були вимушені з’явитись до Жовтневого райсуду, де розглядалась позовна заява КЗРК щодо учасників підземних протестів. У позові йшлось про те, що учасники страйку, зокрема, винні у фінансових збитках комбінату, оскільки через страйк зупинилось виробництво і були порушені правила безпеки. Адже за законом протестувальники мають заявляти про страйки на виробництві згідно з процедурою, передбаченою законом, а шахтарі просто відмовились підійматися нагору.

Розгляд справи перенесли на 6 листопада, але голова незалежної профспілки гірників Михайло Волинець заявив, що керівництво КЗРК порушує чергові домовленості й пункти угоди, підписаної 15 жовтня — КЗРК має намір позиватись проти всіх учасників підземних страйків.

Щодо змісту самої позовної заяви — її було змінено перед самим судом, о 9 ранку 16 жовтня. Тепер КЗРК позивається не до 10, а до усіх 417 шахтарів, які впродовж 44 днів протесту приєднувались до підземних страйків на шахтах «Тернівська», «Батьківщина», «Гвардійська», та «Жовтнева», з якої все і почалось.

Один з учасників протесту, прохідник шахти «Батьківщина» Олександр Потапенко, сказав, що цей позов, який був змінений в день подачі його до суду, виглядає як знущання, адже в угоді між шахтарями та керівництвом КЗРК було чітко обумовлено, що до учасників протестів не будуть висунуті звинувачення, а тим паче позови до суду. А голова незалежної профспілки гірників Кривого Рогу Самойлов повідомив нам, що хоча офіційної письмової відповіді від КЗРК досі немає, проте представники керівництва КЗРК повідомили під час суду, що не вважають, що їхній позов порушує домовленості між шахтарями та власниками шахт.

Жодного коментаря або позиції щодо цього від КЗРК ми отримати не змогли, на офіційному сайті Комбінату також інформація про позов проти учасників страйку нині відсутня.

Авторка: Евеліна Ганська