УКРАЇНА

Справа екс-регіонала Єфремова: 7 головних фактів

25 січня, 2017 02:03
УКРАЇНА/Справа екс-регіонала Єфремова: 7 головних фактів
Зберегти
Вигляд
lead
Старобільський районний суд луганської області розпочинає розгляд кримінальної справи щодо екс-голови Партії регіонів – Олександра Єфремова.

Громадське зібрало 7 фактів, які допоможуть розібратись, в чому звинувачують «батька» Луганщини та які його перспективи в суді.

 

 

1. Хто

Олександр Єфремов, 62 роки, уродженець Ворошиловграда (тепер Луганськ).

Перший секретар ленінського комсомолу Луганська з семирічним стажем, голова луганської ОДА з шестирічним стажем, народний депутат з восьмирічним стажем. Співавтор закону про мови, відомого як «Закон Колесніченка – Ківалова».

Обвинувачений у вчиненні низки злочинів.

 

2. За що судять

Сепаратизм (вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до тяжких наслідків (ч. 3 ст. 110 КК України)); 

державна зрада (діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: наданні іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (ч. 1 ст. 111 КК України); 

організатор захоплення держбудівель (що забезпечують діяльність органів державної влади, Луганської обласної державної адміністрації з метою незаконного користування нею та перешкоджання нормальній діяльності установи (ч. 3 ст. 27, ст. 341 КК України);

пособництво ( в захопленні будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, управління Служби безпеки України в Луганській області з метою незаконного користування нею та перешкоджання нормальній діяльності установи (ч. 5 ст. 27, ст. 341 КК України);

засновник «ЛНР» (організаційному та іншому сприянні створенню та діяльності терористичної організації «Луганська народна республіка» (ч. 1 ст. 258-3 КК України);

Єфремова також підозрюють у керуванні незаконним голосуванням у Верховній Раді 16 січня 2014 року за так звані «диктаторські закони», а також за нанесення збитків державі (його компанії вигравали тендери за завищеними цінами у державного «Луганськвугілля». За «диктаторські закони» – у Єфремова окремий судовий процес, як і за «Луганськвугілля», за ці статті його затримували в 2015 році, але випустили під заставу у 3,6 мільйонів гривень, які вніс соратник Борис Колесніков.

Ще одну справу проти Єфремова – за розпалювання міжнаціональної ворожнечі проти Єфремова ГПУ закрила через відсутність складу злочину. Єфремов якось у суді казав, що не пам’ятає, скільки проти нього порушено справ.

Зауважимо, що Генеральна прокуратура затримувала Єфремова за одними статтями (корупційними), а судить за іншими (сепаратизм, держзрада).

 

3. Де судять

З 30 липня 2016 до 13 січня 2017: Єфремов знаходився у Лук’янівському СІЗО Києва, з 13 січня 2017 і нині – СІЗО міста Старобільськ Луганської області. Розглядає справу Єфремова Старобільський районний суд – підсудність визначили відповідно до місця злочину. Оскільки Луганськ на даний час підконтрольний самоназваній «ЛНР», то судитимуть за 96 кілометрів звідти.

В Старобільську живе 18 тисяч людей. Місто ніколи не захоплювалось «ЛНР». З Києва до Старобільська 730 кілометрів, через погану дорогу добиратись від столиці приблизно 12 годин. Спочатку обвинувальний акт по справі Єфремова передали до Сватівського районного суду в Луганській області – саме цей суд має розглядати справи, які територіально відносяться до Ленінського районного суду Луганська. Але місцевий суддя звернувся з апеляцією щодо перенесення розгляду справи в інший суд, бо у місті Сватове немає належних умов для перебування осіб, утримуваних під вартою, а також немає достатньої кількості суддів для розгляду цієї справи. Адвокати Єфремова – проти і подають апеляцію. Постійно. На все.

 

4. Хто судить

Старший групи прокурорів – Павло Кожухівський – прокурор Генеральної прокуратури України. Кожухівський раніше працював у підпорядкуванні управління спецрозслідувань ГПУ, де розслідувалась і справа Єфремова. Пізніше і справа і прокурор були виведені зі складу управління. Тепер Кожухівський не підпорядковується начальнику УСР Сергієві Горбатюку, а особисто про справу Єфремова доповідає генеральному прокуророві Юрієві Луценку. Судитиме Єфремова колегія суддів – Ткач Олена Валеріївна, Колядов Віталій Юрійович на чолі з Пелихом Олександром Олександровичем. У вересні 2016 року суддя Пелих задовольнив позов мешканців Луганська і визнав причину її вимушеного переселення агресію Російської Федерації та окупацію території Луганської області.

 

5. Хто захищає

Євген Солодко, Олександр Лисак, Олександр Мельник.

Солодко був радником народної депутатки Олени Сотник («Самопоміч»), але вона відмовилася від його послуг через те, що Солодко захищає в суді Єфремова. А ще раніше Солодко на громадських засадах працював радником Ксенії Ляпіної, голови Державної регуляторної служби України (екс-народної депутатки від партії «Батьківщина»).

Олександр Лисак був адвокатом екс-голови партії «УКРОП» Геннадія Корбана.

Олександр Мельников – голова Луганської обласної колегії адвокатів, який у 2012 році захищав іншого «регіонала» Володимира Струка у справі про нецільове використання бюджетних коштів селища Юбілейне.

6. Свідки

Володимир Ландик, Володимир Медяник, Володимир Іванов, Сергій Іванов, Сергій Корсунський, Микола Цукур усі свідки обвинувачення.

Володимир Ландик – екс-депутат, «регіонал» з Луганська. Про Єфремова на перехресному допиті з іншим свідком обвинувачення Володимиром Медяником сказав таке:

«Я знаю, що ситуацію про захоплення Луганщини росіянами заздалегідь знав Єфремов. Це я знаю з вуст тодішнього губернатора Луганщини Пристюка, який мені про це прямо сказав: «Так, вони прийдуть». Логічно, я можу припустити, що Володимир (Медяник – ред.) теж міг знати. Мені він цього ніколи не казав».

Володимир Медяник був затриманий в рамках кримінальної справи проти Єфремова 7 серпня 2016. Підозрювався у сепаратизмі, організації «ЛНР». 24 жовтня 2016 звільнений, справа проти нього закрита генеральною прокуратурою. Про Єфремова і зв’язки з ним Медяник говорив на перехресних допитах таке:

«Щодо виконання доручень Єфремова. Я їх не виконував. Скажу більше, ніяких конкретних завдань мені Єфремов не ставив, бо він чудово розумів, що є якісь певні межі. Якщо в рамках роботи депутатської фракції він міг поставити завдання, звісно, я б його виконав… А якісь за цими межами завдання він мені не ставив, бо чудово розумів, що я самостійна людина і не буду нічого робити, що мені не дозволяють зробити мої погляди, сумління».

Микола Цукур – екс-боєць розформованої роти МВС «Торнадо», луганчанин. Утримується в Лук’янівському СІЗО Києва. Обвинувачений в іншій кримінальній справі щодо знущання над цивільним населенням. Цукур постійно заявляє про причетність Єфремова до бойовиків «ЛНР». Вважає, що саме через ці свідчення проти Єфремова він утримується зараз під вартою.

Володимир Іванов – заступник голови Луганської військово-цивільної адміністрації, екс-регіонал. На перехресному допиті з Медяником каже, що з 2009-го припинив займатися політикою та не перетинався з Єфремовим. Про стосунки Єфремова та Медяника говорить таке:

«Я вже зазначав, що Володимир Юрійович добровільно увійшов до складу «команди молодості нашої» (мається на увазі команду Єфремова – ред.). Думаю, що він доклав певні організаційні зусилля, щоб туди потрапити…Я так думаю, бо я довго працював з Єфремовим, тому знаю його стиль, спосіб його політики, знаю, яким чином підбирається те, що називається командою…(Ви свідчили, що Медяник «робив те, що йому скажуть» – слідчий – ред.). Медяник – людина-бізнесмен, хороший бізнесмен, успішний, активний, прогресивний…Це дозволяло йому вести себе самостійно, в деяких випадках навіть зухвало. Те, що він раптом вирішив покласти частину свого життя на дуже сумнівний вівтар в сенсі якихось можливих фінансових дивідендів, дозволило мені зробити такий висновок…В тій структурі, де вони опинилися добровільно, чинити по-іншому було б дуже складно. Хто чинив інакше – вилітав з цієї структури».

Сергій Іванов – луганський блогер, ведучий програми «Право на владу» на телеканалі 1+1, син Володимира Іванова, екс-прокурор в одній із прокуратур Луганська. Після перемоги Революції гідності і на початок бойових дій на Луганщині Іванов виїхав з Луганська, багато писав про злочини Єфремова. Але після затримання Медяника 7 серпня 2016 про Єфремова, так само як і про Медяника Іванов писати перестав, принаймні на своїй сторінці у Facebook. На перехресному допиті з Володимиром Медяником Сергій Іванов говорить про Єфремова наступне:

«Я про це дізнався ще в Луганську, що Єфремов тисне ніби на «сєпарський» бік, типу там відділення. Що Струк (Володимир Струк – екс-народний депутат, неофіційний «керівник» селища Юбілейне на Луганщині – ред.) там вже роздає зброю на Юбілейному, створює якісь загони, а Медяник намагається «розрулити». Це мені сказав Корсунський, який в цей час вже сидів в СБУ. Від нього я дізнався, що ведуться переговори. Оскільки з Володимиром Юрійовичем ми не спілкувалися, ми були в різних соціальних сферах».

Сергій Корсунський – «куратор» луганських копанок, людина, (як сам Корсунський про себе каже – ред.) яка могла в Луганську вирішувати проблеми, а могла їх створювати. Був затриманий в лютому 2016 за створення «ЛНР», підозрювався в тому, що був правою рукою першого голови «ЛНР» – Валерія Болотова. Сам Корсунський пізніше стверджував, що це було прикриття, а насправді він працював на СБУ. 10 жовтня 2016 справа проти Корсунського була закрита. Сам він каже, що Єфремов не був головним винуватцем в створенні «ЛНР».

Відео перехресних допитів Володимира Ландика та Володимира Медяника опублікував екс-регіонал та колишній заступник голови Адміністрації президента Андрій Портнов, який після Революції Гідності втік до Росії.

Опубліковане відео прокоментував словами: «Таємниця слідства потерпить».

 

7. Перспективи

Наразі незрозуміло, чи Медяник і Корсунський, котрі вийшли на волю, а справи проти них були закриті на етапі досудового розслідування надали ГПУ достатньо фактів вини Єфремова, і тому були відпущені, чи вони були потрібні для свідчень проти інших підозрюваних.

Зокрема Медяник стверджував, що ГПУ намагалась отримати у нього свідчення проти голови фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка та народного депутата від цієї партії Сергія Дунаєва. Корсунський теж стверджував, що його «змушували свідчити» проти Дунаєва (місцеві луганські журналісти пов’язують Дунаєва, депутата – мажоритарника з Лисичанська з бойовиками Мозгового та загалом із «ЛНР»).

Судячи зі свідчень, які можна почути на перехресному допиті з Медяником, на Єфремова у ГПУ небагато доказів. Але можливо в прокуратури є інші свідки, або ці готові сказати більше. Захист Єфремова і він сам постійно повторюють, що екс-очільник «Партії регіонів» ні в чому не винен, а навпаки хотів вберегти Луганську область від сепартизму, але «не вийшло». Себе ж Єфремов вважає політв’язнем. І своє затримання оскаржує у Європейскому суді з прав людини.

Громадське слідкуватиме за судовим процесом над Олександром Єфремовим.

Пов`язані новини