«А наш голова втік» – депутат селищної ради у Первомайському

«А наш голова втік» — одразу оголошує нам Олександр Фітісов — депутат Первомайської селищної ради. Це село — сусід Пісок, де обстріли не припиняються навіть під час «перемир'я». Але зараз стало тихіше, говорять місцеві.

У Первомайському залишилося 160 людей, вже встигли звикнути до життя в спартанських умовах і налагодити свій «прифронтовий» побут. Роботи немає, тому, коли тихо, жителі ремонтують домівки, забори, сараї. Доглядають нечисленну худобу, розмовляють про війну і мир.

Мешканці Первомайского про страшні події розповідають з посмішкою, жартують. Без почуття гумору, кажуть, не змогли б вижити. Просять журналістів спитати «там» лише одне, коли у них з’являться українські канали та українська преса, бо «хочуть знати, що відбувається в Україні».

«Весь місяць прожили у підвалі», — розповідає Олександр Іванович, — «а коли вщухло — вийшли. Навіть моторошно якось було». Виїхати з села стало легше — військові допомогли, домовилися. До цього практично нікого не випускали. З села їде маршрутка, правда всього раз на день. Можна з'їздити за пенсією в Селідове або Красноармійськ — хто де оформив».

Вугілля немає, за дровами йти страшно — можуть бути розтяжки. З паливом обіцяли допомогти волонтери. Олександр Іванович з односельців навіть заявки на вугілля зібрав, чекає команди «зверху», щоб їх кудись передати.

Магазин в селі всього один, але користуються ним лише військові.

«Ціни захмарні», — ділиться місцевий депутат.

Його старенька мати померла восени. Тому зараз чоловік живе тут вдвох з дружиною. Діти та онука у Донецьку.

«Не солодко», — відповідають батьки на запитання про те, як там живуть діти, збентежено відводять погляд.

«Дітей більше року не бачили. Скучили звісно, а що робити... Терпимо і чекаємо коли налагодитися, я ж думаю що все налагодитися, правда?».

/Громадське.Схід