Акварелі by Mariczka Ruban

Марічка Рубан — ілюстраторка та графічна дизайнерка з Харкова. Авторка тієї самої реклами Київського зоопарку, яка так полюбилася всім. Саме з її афіш звірі запрошували провідати їх кумедними фразами, як-ось: «Я вже тут, біля метро», — повідомив вовк Петро».

Журналістка Анна Білоус поспілкувалася з дизайнеркою про її проекти, атмосферу Харкова й акварельні ілюстрації.

Про Харків

Марічка Рубан виросла у Світлогороську, неподалік Кременчука. До Харкова вона переїхала на навчання в 1999-му році. «Тут прекрасна школа фотографії та графіки. Я навчалася на графічному дизайні. Раніше це була промграфіка, а тепер — графічний дизайн.

Тоді ще не було комп’ютерів і нам доводилось усі ці літерки-плакатики від руки малювати. Але були чудові викладачі. Наприклад, Віталій Куликов (художник, дизайнер, графік — прим. ред). У нього навіть Паша Маков (художник, що працює в техніці графіки й офорту — прим. ред) вчився, коли він лише починав викладати. Прекрасний інститут».

Про мову

«Я двомовна насправді, — зазначає Марічка. — З деким говорю російською, з деким українською. Якось так виходить. Побутова мова в Харкові російська. Просто в моєму оточенні багато представників україномовної інтелігенції. Хоча є й ті, хто свідомо вивчив українську на знак протесту, — стверджує дизайнерка, — В певний момент я зрозуміла з соцмереж, що харків’янам постійно треба доводити свою «українськість». Постійно. Це набуває якихось абсолютно дивних нових рис. Мені вже набридає читати, що Харків — це Україна. Ну, звісно Україна! Що ж іще, якщо не Україна?»

Про роботу з клієнтами

Багато дизайнерів навідріз відмовляються іти на поводі в клієнтів, прислухатися до їхніх зауважень. Марічка ж навпаки намагається іти людям назустріч. Але додає, що є клієнти, з якими працює давно. Ті, які знають її стиль і довіряють будь-якому її рішенню.

«Якщо потрібна порада, я звертаюся до колег, а не до замовника, — ділиться Марічка. — Для мене важливий їхній авторитет. А замовнику я намагаюся завжди пропонувати декілька варіантів. Зараз у мене найбільше клієнтів з Харкова. Люди, місто, всі, хто хочуть розвиватися».

Марічка розповідає, що багато співпрацювала з громадськими активістами. З Центр UA, Стоп Цензурі, «Красні комунікації» Артема Соколенка. Сміється і каже, що до їхніх зауважень прислухається завжди. Адже, як правило, всі ці замовлення «на завтра» і простіше одразу зробити, як просять.

Про малюнки для дітей

Акварелі Марічки виглядають, як ілюстрації з дитячих книг. Саме такі асоціації вони викликають: доброта, дитинство.

Проте сама Рубан каже, що досить рідко бере участь у проектах для дітей: «Дитячий ринок України дуже консервативний. Як правило, я отримую приблизно таку відповідь від видавців: «Це для дітей. Вони не зрозуміють. Ми знаємо, ми 12 років на цьому ринку».

Є ще благодійний проект ЛітМузей. Це група ентузіастів, що роблять виставки для дітей. Вони намагаються зацікавити малюків читати. Ось їм робила ілюстрації. Але це не видавництво. Тому вони беруть усе, що я віддаю, і мені це подобається».

Про рекламу Київського зоопарку

Як виявилося, Марічка Рубан малювала принти зі звірами не на замовлення: «Вони в мене вже давно були. Компанія, що займалася проектом — FEDORIV, мої друзі. Вони взяли в мене кілька малюнків для презентації, просто, щоб показати, як усе це могло б виглядати. Усім так сподобалася ідея, що вони захотіли купити ілюстрації. Але я сказала: «Беріть безкоштовно!»

До того ж, місце для реклами ніхто не купляв. Бути використані порожні рекламні місця, які ніхто не купляв через високу вартість. Там розмістили соціалку. І, як мені кажуть, плакати навіть періодично оновлюють».

Про акварелі by Mariczka Ruban

У кожного ілюстратора є свій специфічний стиль виконання. Дехто малює лише на папері, дехто виключно в Photoshop’і. Ілюстратор Сергій Майдуков, наприклад, змішує техніки й частини певних робіт виконує навіть із пластиліну. Марічка Рубан розповідає, що використовує лише папір і фарби.

По допомогу комп’ютерних редакторів звертається лише в створенні колажів. «Я малюю декілька варіантів зображення, з них обираю найкращий і ставлю його в композицію. Так простіше, на випадок, якщо один з елементів малюнка не вдасться. Щоб не довелося перемальовувати. А самі малюнки я роблю виключно аквареллю, щоб зберегти фактуру».

Про роль дизайнера

«Дизайнер — не художник, — стверджує Марічка. — Дизайнер виконує певне завдання. Створює комунікацію. До нього звертаються за рішенням і він повинен його надати. Акварелі — це настрій. Вони не завжди вдаються. А коли вдаються, мені жаль їх продавати», — сміється ілюстраторка.

«Сьогодні малювала і подумала, що коли вдається, то це так приємно, як у дитинстві. Ти сідаєш малювати. Малюєш. І в тебе з’являється відчуття, що малюнок от-от вийде. Найприємніше відчуття. Але в дитинстві ти намалював і відклав. А зараз я сканую ці роботи й так продовжую це «очікування дива».

Використовувати акварелі Марічка почала зовсім недавно — рік чи два тому. Виявилося, що це тренд.

Про інші проекти

На додачу до дизайнерських проектів, Марічка Рубан написала дитячу книгу «Таємниця снігової кімнати».

«Я її тільки написала. Малюнки зробила моя подруга Таня Борзунова із 3Z Studio. Вона намалювала дуже прості й красиві ілюстрації. Сама книга — про маленьку дівчинку Марусю. Її видала Я Галерея Павла Гудімова тиражем тисячу примірників у 2007-му році. Я б із радістю продовжила цей проект».

За час підготовки матеріалу до публікації Марічка Рубан та ілюстратор Сергій Майдуков уклали контракт з мережею McDonald`s і відтепер їхні зображення прикрашають картонні склянки.

/ Інтерв’ю і фото — Анна Білоус для Громадське Культура

hromadske.tv