ENRU

Американці обожнюють те, що Трамп «не фільтрує» мову – професор Гарварду

26 жовтня у США відбувся перший раунд президентських дебатів між кандидиткою від демократів Гілларі Клінтон та республіканцем Дональдом Трампом. Громадське спілкується з ключовими політиками та політтехнологами, щоб пояснити найголовніше і чого очікувати.

Ніл Фергюсон – історик, який викладає в найкращих університетах світу – Гарварді, Оксфорді та Стенфорді. Він спеціалізується на міжнародній, фінансовій та економічній історії, британському та американському імперіалізмі.

Фергюсон був радником кандидатів у президенти США від Республіканської партії Джона Маккейна у 2008 та Мітта Ромні у 2012. Він є гострим критиком Барака Обами та соціальної держави. Дотримується консервативних поглядів, підтримує британський колоніалізм та критикує іслам. У 2004 році увійшов до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time. Є оглядачем телеканалу Bloomber та журналу Newsweek.

В інтерв’ю Громадському пояснив, чому підтримує фінансову політику кандидата в президенти США Дональда Трампа і пояснив секрет його популярності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «ДЕБАТИ ТРАМП vs КЛІНТОН: ПОДАТКОВІ ДЕКЛАРАЦІЇ, ОБРАЗИ МІС ВСЕСВІТ І БРАК ВИТРИВАЛОСТІ»

Дональд Трамп наполягає на політиці ізоляціонізму, висловлює сумніви щодо доцільності НАТО, та певною мірою захоплюється Путіним. На вашу думку, якою є відповідальність Республіканської партії, яка обрала кандидата, заяви якого щодо зовнішньої політики багатьох непокоять.   

Мусимо визнати, що Трамп перехопив, викрав перемогу в змаганні за право бути кандидатом від праймеріз республіканців, він грав не зовсім за правилами. Він не республіканець. Однак, він виявився найефективнішим кандидатом серед інших відомих політиків-республіканців.

Я вважаю, що потрібно чесно визнати: він заслужив на право обиратися, бо його кампанія була ефективнішою, ніж у Джеба Буша, Марка Рубіо та Теда Круза. На жаль, у Трампа мало досвіду, коли мова йде про зовнішню політику та й політику в цілому. За останній рік він зробив набагато більше заяв, ніж будь-хто, хто дійсно займається зовнішньою політикою. Ми сподіваємося, якщо вже він виграє вибори, то призначить на посади Держсекретаря та Радника президента з національної безпеки людей з досвідом, якого бракує Трампу. Ми мусимо сподіватись, що це станеться, бо одна лиш думка про те, що Дональд Трамп вестиме зовнішню політику самостійно, чесно кажучи, лякає. Особливо, щодо України.

Сподіваємося, якщо він виграє вибори, то призначить на посади Держсекретаря і Радника з національної безпеки людей з досвідом, якого бракує Дональду Трампу, бо одна лиш думка про те, що він вестиме зовнішню політику самостійно, чесно кажучи, лякає. Особливо, щодо України

Тож надія — це все, на що ви покладаєтеся?  

Не тільки. Якщо Дональд Трамп виграє, його першочерговим завданням буде створення адміністрації президента. На ці посади не можна призначити своїх дітей. Потрібні люди з досвідом. Я впевнений, що його першими діями на посаді президента, — якщо його оберуть, — буде пошук людей, які не просто зможуть виконувати роботу Державного секретаря, міністра оборони США, радника президента з нац безпеки, а робитимуть це  добре.

Насамкінець, в нього немає вибору. Не можна керувати найбільшим та найсильнішим парламентом у світі з командою, яка складається з твоїх дітей та друзів по бізнесу, пов'язаного з нерухомістю. Зрештою, дорослі досвідчені люди візьмуться за роботу в адмінстрації Трампа. В них буде можливість перевіряти деякі імпульсивні рішення президента, прийняті через його недосвідченість.

Тоді Гілларі Клінтон – кращий варіант? Особисто для вас, як для людини, яка досить критично ставиться до адміністрації Обами?

З точки зору зовнішньої політики, вона, звичайно, кращий варіант. Гілларі менше зло, ніж Дональд Трамп. А от щодо внутрішньої політики – складно сказати.  

Чому?

Я провів останній тиждень вивчаючи її політичні заяви. Маю визнати, що налаштований не надто позитивно. Зрештою, ми маємо пам'ятати, що пріоритет для президента – це Сполучені Штати. Зокрема, треба повернути американську економіку на правильний шлях. З цієї точки зору, Гілларі Клінтон програє. Щодо зовнішньої політики, то в неї є досвід, розуміння можливих викликів, які можуть постати перед Україною. В Трампа – ні. Вона має гарний досвід укладання договорів з Росією, Китаєм у ролі Державного секретаря. А Трамп – ні. З точки зору зовнішньої політики, світ має сподіватись, що Гілларі Клінтон стане наступним президентом.

Не можна керувати найбільшим та найсильнішим парламентом у світі з командою, яка складається з твоїх дітей та друзів по бізнесу, пов'язаного з нерухомістю. Зрештою, дорослі досвідчені люди візьмуться за роботу в адмінстрації Трамп

Але ж голосують, врешті-решт, американці. Ми не бачимо чіткої економічної політики Трампа. Люди бояться його можливих рішень?

Гілларі Клінтон пропонує збільшити витрати на інфраструктуру та інші фінансові програми переважно за рахунок збільшення податків. Я не впевнений, що це правильний шлях. Трамп нещодавно виступав  в економічному клубі Нью-Йорка. Він говорив про спрощення податкової реформи. Мені ці ідеї подобаються. Я підтримую ідею дерегуляції. Зрозуміло, що Трамп буде пропонувати значно більше зниження податкових ставок, аніж Клінтон, адже більше шансів, що він зменшуватиме податки, а не підніматиме.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПРО ВРАЗЛИВІ МІСЦЯ КЛІНТОН І БОРГИ ТРАМПА — ІНТЕРВ'Ю З ГОЛОВНИМ СТРАТЕГОМ ОБАМИ

Існує чимало запитань до економічної політики Трампа в сфері і торгівлі, і міграції, регуляції офшорів, а також інвестицій з-за кордону. Я стурбований деякими його заявами, однак, проаналізувавши його нещодавні пропозиції щодо економіки, зрозумів, що вони раціональніші ніж те, що обіцяє Клінтон.

Але це не означає, що я хочу, аби Трамп став президентом. Я не зміг би комфортно жити в країні з президентом, до якого в мене занадто багато зауважень щодо його характеру, досвіду чи знань у зовнішній політики. Я просто сподіваюся, я б хотів ще раз наголосити, я сподіваюся, що, якщо президентом США стане Гілларі Клінтон, вона зможе працювати з Сенатом, який очолять республіканці. А ще в економіці вона відмовиться від деяких пропозицій Берні Сандерса (колишній суперник Гілларі Клінтон за право бути кандидатом у президенти від демократичної партії, який пропонує більшу участь держави і витрати на соціальну політику – ред.) зі своєї економічної політики.

Дональд Трамп і деякі представники Республіканської партії заграють з негативними настроями людей щодо владної верхівки. Але по суті вони також є представниками еліти, хоча наполягають, що протистоять їй. Населення ж цю боротьу підтримує. Як ви думаєте, як це працює?

Зараз люди негативно ставляться до політичних еліт. Я їх розумію. Останні 20 років нашої зовнішньої та внутрішньої політики, а також економічної політики, можна порівнювати з американськими гірками. Ми бачимо війни, які ще не закінчились, ми пережили глобальну фінансову кризу. Виборці зробили висновок, що між Вашингтоном та Волл-стріт склалися нездорові стосунки. Електорат схвально оцінює лише деякі рішення Конгресу. Це показує глибоку недовіру до професійних політиків.

Звичайно, Гілларі Клінтон уособлює політичний клас. Вона у політиці, відколи її чоловік став президентом (Білл Клінтон обійняв президентську посаду у 1992 році – ред.). Вона була сенатором, Державним секретарем.

Електорат втомився від політиків, що читають промови з папірця. Люди обожнюють сам факт, що Трампу не пишуть промови, його не фільтрують, він говорить речі, які іншим політикам навіть не снилося сказати

На противагу цьому, Дональд Трамп – непрофесійний політик. Він представник фінансової еліти, дуже багата людина з Нью-Йорка, яка займається нерухомістю. Він – частина медіа істеблішменту як зірка реаліті-шоу. Тож, скажіть тепер, з якими елітами він бореться? Однак порівняно з Гілларі Клінтон, Дональд Трамп – аутсайдер. Зважаючи на його виступи, ми можемо сказати так. Не проходить і тижня, щоб Дональд Трамп не сказав чогось політично некоректного. Це частина його кампанії. Електорат втомився від політиків, що читають промови з папірця. Люди обожнюють сам факт, що Трампу не пишуть промови, його не фільтрують, він говорить такі речі, які іншим політикам навіть не снилося сказати.

Вас не хвилює те, що розбіжностей в американському суспільстві буде тільки більше? Якщо Трамп переможе, воно стане більш поляризованим. Про цей ризик йдеться вже сьогодні.

Люди обожнюють говорити, що американське суспільство дуже поляризоване. Однак, у порівнянні з 1968 роком суспільство зовсім не поляризоване. Рівень політичного конфлікту набагато нижчий, ніж він був у 1960-х роках або у 1940-х в роки Маккарті (американський політик, який в 1950-ті оголовисв полювання на комуністів – ред.). Неважливо, хто виграє 8 листопада, все одно у США будуть політичні розбіжності.

Ми маємо двопартійну систему, хоча треба додати, що дрібні партії зараз працюють на диво добре. Ми повинні мати політичні розбіжності. В цих виборах мене найбільше шокує політичний розмах кампаній. Феномен Трампа відсунув консерваторів з їхньою сильною протестантською основою на задній план. Система просто не може бути настільки полярною, де кандидатом від республіканців може бути хтось, хто в минулому взагалі не був республіканцем, і чиє весілля відвідали Клінтони. Мені це не здається дуже поляризованим суспільством. 

Великий теракт, безумовно, схилить виборців на сторону Дональда Трампа. Я думаю, у цьому світі є багато людей, які мають свої причини хотіти перемоги Трампа. Треба хвилюватись не через те, що говорить Трамп або Гілларі, а через те, що може трапитись поза політичним процесом і вирішити хід виборів

На які речі треба звернути увагу впродовж наступного місяця, крім дебатів? Є якісь менші важливі аспекти, як от непрозорість і закритість Гілларі Клінтон, чи заяви Трампа для медіа? Що може стати вирішальним?

Більшість людей очікує, що вирішальними для цих виборів стануть дебати або якісь заяви кандидатів – продумані чи навпаки. Я не певен, однак я гадаю, що ці вибори можуть визначити випадок, який ані я, ані ви не зможете передбачити. Наприклад, теракт. Я буду дуже здивований, якщо в період між сьогодні і 8 листопада не станеться нічого, що не контролюють кандидати. Великий теракт безумовно, схилить виборців на сторону Дональда Трампа. Я думаю, що в цьому світі є багато людей, які мають свої причини хотіти перемоги Трампа. Треба хвилюватись не через те, що говорить Трамп або Гілларі, а через те, що може трапитись поза політичним процесом і вирішити хід виборів.

У цій частині світу люди здивовані, що Трамп робить компліменти Владіміру Путіну, заграє з ним. Очевидно, що Путін – диктатор, США – не Німеччина, де в Путіна є друзі. Хіба американці та республіканці, зокрема, не достатньо сильні для того, щоб сказати, що шанування російського диктатора неприйнятне?

Звичайно, це загальновідомий факт, що середньостатистичного американця мало цікавить решта світу. Люди втратили відчуття того, що Путін – це велика загроза. Переважно це через те, як Обама мав справи з Путіним. Тож частина цієї поведінки зумовлена стилем управління Обами. Він не повівся жортско у відповідь на анексію Криму, ввів санкції, а не війська.

Щодо Сирії, Америка не втручалася, поки Обаму не змусили це зробити. Відповідно до того, як американці втрачали віру в Обаму, вони почали симпатизувати  жорсткиішим іноземним лідерам, адже це те, чого їм не вистачає тут. Це пояснює приязнь до Путіна та схильність американців вибачити Трампу його «братерську любов» до російського лідера.

Інтерв’ю вібдулося під час 13-ї щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії у Києві

/Відео Олександра Максименка