Андрій Садовий — себе можна продати раз і ти будеш рабом. Інтерв'ю. Вибори 2015

Інтерв'ю з Андрієм Садовим, кандидатом на посаду міського голови міста Львів. Журналіст Громадського Христина Бондаренко спитала у Садового про його фінансування, конкурентів, відносини з Порошенко.

Ваш результат 49 відсотків. Але ви розраховували на більше. Ваш штаб навіть заявляв про перемогу в один тур.

Ми не очікували такої великої кількості зіпсованих бюлетенів. Понад 9 тисяч. Це фактично понад 3 відсотків голосів. І я чітко сказав, що я сприймаю результат, який буде оголошений. Я не допущу жодних протистоянь, дискусій, інсинуацій – не потрібно. Другий тур, значить другий тур. Ідемо вперед і все

У другий тур за даними соціологів мав вийти Дмитро Добродомов. І поява Руслана Кошулинського стала несподіванкою. Кого саме ви очікували побачити у суперниках?

Я їх всіх достатньо добре знаю. Що Руслана, що Дмитра. Багато разів спілкувався з ними на різні теми. Я маю повагу до людей, які висувають свої кандидатури у другий тур, бо вони мають відчувати ту відповідальність, яка може лягати на плечі. Це життя людей. Коли ви у державній владі щось зробили, щось не зробили – ніхто на це не звертає уваги. А місто це є життя людей кожного дня.

В чому відмінність львівського електорату?

Я не думаю, що є якась специфічна розбіжність. Є люди бідніші, є люди багатші. Львів це вільне місто. Тут ніколи не було олігархів, які би правили бал. Була спроба. Вони хотіли з’явитися, але громада їх відштовхнула.

Про кого саме кажете. Конкретизуйте.

Нащо мені робити їм рекламу. А в багатьох містах країни є чітка структура, де є чіткий господар, він наперед розставляє свої кадри, наперед розписує, хто де має стояти. Це є певне рабство. Тому дуже важливо виходити з того рабства. Навіть в пісні співається, що Львів це місто, яке навіть рабів зможе зробити народом. Я часто бачу ці зміни, коли приїжджають студенти з інших міст нашої держави, у них зявляються плечі, хребет. І, якщо би вони їхали в інші міста і там би робили ті самі речі – в тому була би велика сила.

Чому запитала про різницю із іншими містами. Чи можна говорити про те, що тут дуже сильна релігійна громада? І тут хочеться поставити питання про скандал із Іриною Магдиш. Вона заявила про те, що «тут церква жирує» і ви її після того звільнили. Чому ви так різко відреагували на такі її слова? Боялися втратити консервативний електорат?

Ми з Ірою мали довгу розмову після цього. Вона думає на цю тему. Вона давно працює в галузі культури і я думаю, що вона буде успішною. І той досвід, який вона отримала у львівській міськраді, це унікальний досвід. Насправді вона дуже сильно капіталізувала себе особисто. Якщо вона буде потребувати допомоги, я буду їй допомагати. Ми з нею розійшлися дуже спокійно, дуже мирно. У мене на неї немає ніякої образи. Просто на моєму місці так би мав би поступити кожен керівник, який повинен захистити тих, кого ображають. Це є моя християнська позиція. Це є моя громадянська позиція.

У 2009 році, коли ви балотувалися у мери від Республікансько-Християнської партії, в одному з інтерв’ю ви говорили, що саме християнські мотиви є основними для політика. І тоді ж ви казали, що завжди дослухаєтеся до думки і порад української греко-католицької церкви. Тому питання, чи може церква диктувати свої умови державі?

Знаєте, за той час, що я працюю міським головою, навіть натяків ніколи не було, щоби хтось диктував мені свою думку. І такої толерантної позиції, яка є зі сторони церкви до місцевої влади, я не знаю чи є ще десь. Я часто, коли їжджу по інших регіонах нашої країни, я маю розмови з владиками і деколи навіть організовую такі круглі столи. І я дивлюся як себе почувають представники інших конфесій і у таких випадках я бачу, що там є дуже серйозний тиск. І на місцеву владу теж. У Львові це максимальна демократія.

Як ви можете себе описати як політика?

Я дуже великий романтик. І в політиці також. У мені, мабуть, відсотків 70 це романтизм, процентів 30 це прагматизм. Я завжди твердий до проблеми, але м’який до людини.

Ви не є конфліктним політиком. Вам за будь-якої влади завжди вдавалося знаходити компроміс. І зараз ви теж не критикуєте чинну владу. Це якісь особливості галицької політики?

Я зі всіма стараюся мати рівні відносини. Якщо говорити про людей, які сьогодні у владі, багато з них я знаю дуже давно в інших ситуаціях, як говориться, в іншому для них житті. Люди дуже часто насправді не міняються. Є такий вислів, що гроші чи влада псуються людей. Я думаю, що ні. Насправді влада або кошти це як дзеркало, яке збільшує і показує, а що ж там є всередині.

Повернемося до запитання. Які у вас відносини з Адміністрацією Президента. Чи часто ви там буваєте і з ким зустрічаєтеся?

Дуже рідко. Якщо це формальна зустріч в рамках цієї ради, яка раз збиралася за участі Петра Порошенка, то це один формат. Декілька разів, коли він дзвонить, я приїжджаю на розмову в більшому форматі чи один на один. Щось два, здається, рази у мене були розмови з Борисом Ложкіним. Це рівні відносини. Були різні пропозиції. І я їх сприймаю, обдумую, даю свою логічну відповідь.

Свого часу говорили, що ви можете піти на мерські вибори. До цього раніше говорили про те, що підете на президентські.

Якщо про мене хтось щось пише, я до цього по-філософські відношуся. Головне, щоби це не був запис в нікролозі. Якщо говорити про Київ, то це єдине місто у Києві, де немає місцевого самоврядування. Вся виконавча влада призначається в Адміністрації Президента. Всі керівники районів призначаються з АП. Посада мера Києва це така скоріше посада щось представити. Руки чешуться. Там можна багато чого і хочеться багато чого зробити. Але обставини сьогоднішнього дня, ці переплетіння, які є у владі серед олігархів, навряд чи дають можливість це робити. Я от мав нещодавно розмову з Гусовським. Він приїжджав після виборів до Львова і ми аналізували ситуацію і мені дуже приємно, що Самопоміч дуже гідно пройшла в міськраду.

До речі про Гусовського. Вам закидали агітаційну тишу в обмін на певні преференції в посадаху київській владі. Чи є це елемент домовленостей?

Я був проти своїх портретів на буклетах у сіті лайтах. Це моя принципова позиція. Сергій Гусовський разом зі мною був на всіх роликах, які ми розміщували на центральних каналах. І по місті Києву це львина частина бюджету, яка пішла на це.

Скільки коштувала кампанія Гусовського?

Це може 10, може більше мільйонів гривень. Це, знаєте, у нас така ілюзія є, що завжди за кимось хтось має стояти. А хто за мною стоїть?

А хто за вами стоїть?

Моя громада за мною стоїть.

А якщо в фінансовому плані?

Дуже багато би хотіло. Але не получиться. Тому що бути вільним це є велика ласка божа. Себе можна продати раз і потім назавжди будеш рабом. Це велика трагедія політиків, які прекрасно починають, потім вони спокушаються на те, щоби мати трошки грошей. І на цьому хрест їхньої політиці. І потім вони становляться «говорящіє голови»

Але все ж таки. Хто нині фінансує «Самопоміч» і вашу особисту кампанію? Були до вас пропозиції?

Були. Але я всім казав що щиро дякую, у нас все ок. Нам допомога не потрібна. Якщо говорити про Київ, то це малий і середній бізнес. Ми витрачаємо в тисячу разів менше, ніж всі інші політичні партії

Цього разу Коломойський вам пропонував допомогу?

Ніколи. Від нього я не мав жодної пропозиції. Колись у мене була розмова, коли приїжджали його колеги, і так здалеку вони говорили, що може би в Дніпропетровську допомогти. Я тоді відповів, що всі можуть долучатися.

Чи працюють з вами зараз політтехнологи?

Ні

Але вам приписували роботу Пьотра Цимоховича. Це польський політтехнолог, який працював із одним із польських політиків і робив йому імідж такого собі тамтешнього Жиріновського.

Якщо говорити про Петра, то я з ним знайомий. Я з ним мав ряд зустрічей на періоді 2005 року. Він дуже талановитий чоловік, неординарний. Але його підходи не завжди мені подобалися.  Тому починаючи з 2006 року ми не мали можливості мати співпрацю. До мене було багато пропозицій з багатьох країн світу. Але потім, коли ми бачили рахунок, а там нулі ,то ми казали, що ні. Але Петро мені тоді дав декілька порад

Які?

Я дуже критичний. Коли тебе пробує хтось зліпити, то це велика біда. Будь собою.

Добре. Якщо ви сам собі політтехнолог, то як би ви себе охарактеризували?

Це некоректно. Слухайте, себе бити пліткою це погано. Себе хвалити це некоректно. Я який є такий є.

Чи думаєте ви про президентство?

Я ніколи на цю тему нічого не говорив. Навіть натяками. Це є дуже велика відповідальність. Це має бути щось таке як зв'язок з богом.