Антидержавний тероризм в Україні та де у світі найдешевше жити (польські ЗМІ)

default/Антидержавний тероризм в Україні та де у світі найдешевше жити (польські ЗМІ)
Зберегти
Вигляд

Не надто оптимістичний прогноз для України на 2015-ий рік вимальовує публіцист та історик Лукаш Ясіна на порталі радіо TOK FM. Він зауважує, що хоча Україна й позбулася статусу «позаблокової» держави, все ж, незважаючи на деякий оптимізм, шлях вступу України в Північноатлантичний альянс буде дуже тернистий і довгий. Автор теж переконаний: попри процес ратифікації Угоди про асоціацію, до кінця 2015 року співпраця України та Спільноти буде «мертвим процесом». Причиною гальмування є війна та сповільнення проведення реформ. Порівнюючи ситуацію України із ситуацією в Польщі чверть століття тому, він зазначає, що Україна зараз знаходиться на етапі, на якому була Польща між впровадженням в дію плану Бальцеровича та самоврядною реформою 1990 року. Додатково, в Україні існують загрози виникнення внутрішніх неспокоїв та протестів. Економічна політика уряду не приносить швидкого покращення економічної ситуації, а будь-яка форма спроби вирішення проблем в Донбасі обертається погано. Оптимізму не додають мляві інвестиції в Україну та гуманітарна криза на сході держави. Відтак, підсумовує Ясіна, великий тягар лежить на Європейському Союзі: потрібно допомагати Україні не тільки у конфлікті з Росією. Необхідна велика зосередженість Спільноти на внутрішній ситуації східного сусіда, аби не допустити до чергових трагедій.

Остаточний хрест на імперії спробувало поставити видання «Rzeczpospolita». Як читаємо — в інтересах Заходу та Китаю, аби Росія якомога довше залишалася сировинною державою і не брала участі у глобальних геоекономічних іграх. Анексія Криму означає нагальність відмови від постімперської політики. Росія не зможе розпочати велику війну з економічних поглядів, у порівнянні із західними країнами вона — «економічний карлик». З огляду на свою слабкість, Росія не може самостійно відігравати значну роль у глобальній політиці, натомість вона має стати членом сильної геополітичної коаліції. Євразійський економічний союз Путіна не має істотного геоекономічного значення, оскільки його частка у світовому ВВП не перевищує 3% — читаємо у виданні. У результаті агресії в Україні, цей проект Путіна опинився на межі провалу. Тому Росія використовує риторику, мовляв, ключовим партнером для неї є Пекін, однак у такому союзі Китай швидко і беззастережно використає свою перевагу над явно слабшим партнером. Російсько-китайський союз, по суті, означає маргіналізацію Росії. Відтак Росія стала би сировинним придатком Піднебесної, що в перспективі означає відокремлення південно-східних теренів Росії, зазначає «Rzeczpospolita».

Європа поки не змогла знайти відповідь на проблему ісламу: нічого не свідчить про те, що зможе знайти її у найближчий час. Останні драматичні події в Парижі є доказом цього, пише портал niezalezna.pl. Нагадується, що напад здійснили громадяни Франції, котрі народились та виросли у цій країні. Система інкультурації та освіти, які діють у сучасній Європі, неефективна. Це не перший випадок, коли нападник виявляється продуктом європейської системи, а не емігрантом з арабської країни, котрий прагне знищити «Великого Сатану». Еміграція, пише портал, є, безумовно, великою проблемою для Заходу, але, як виявилось, не теперішня, а минула хвиля еміграції породила найбільші клопоти. «Європа, через свою наївність, ідеологію, дурість, шляхетність та самогубний інстинкт, породила групи, які хочуть вбити її», — читаємо. Ідеологія сучасного європейця, на думку автора публікації, полягає на кількох основних поняттях — на боці добра стоять «толерантність» та «свобода висловлювання», на боці зла — «фундаменталізм», «націоналізм», «ксенофобія», «ісламофобія», «гомофобія». Проблеми ісламу та Європи у цьому плані не існує. Немає ісламу, а лиш «тероризм» та «ісламофобія».

Антидержавним тероризмом в 2015 році в Україні лякає портал eastbook.eu. У той час, коли Європейський Союз стоїть лицем в лице із ісламським тероризмом, Україна повинна протистояти тероризму, спрямованому проти самої держави. У країні не розпочнуться реформи, поки українці будуть гинути у збройному конфлікті, а на вулицях відбуватимуться терористичні акти, йдеться у публікації. Тема війни із сепаратистами використовується як виправдання та привід для влади відкладати оголошені зміни в країні. Україна, перебуваючи у стані війни із Росією, залишається країною із дуже обмеженими можливостями утримування безпеки на своїй території, читаємо в публікації. Найбільшим викликом для українського президента все ж залишаються не реформи, а, як пише портал, безпека громадян. Україна піддана навалі не тільки російських солдат та найманців на сході, але й гуманітарним катастрофам та останнім часом диверсіям і терору. Це робить неефективним функціонування країни та ставить під сумнів ефективність міської влади регіону, що піддався нападу. Метою цих атак є намагання породити хаос в Україні. Якщо влада не вирішить проблеми сепаратизму та не розпочне реформи, у Києві може відбутися черговий Майдан. І цього разу колишні учасники протестів у Києві повернуться в столицю із гранатами та автоматами. У цьому випадку, часу на переговори чи домовленості із «системою» може вже не бути, застерігає автор.

Видання «Polityka» дізнавалося, у якій країні світу витратимо найбільше грошей на щодень. Зіставляючи середні ціни на продукти, паливо, проїзд у таксі, міськкому транспорті, ціни в ресторані та на комунальні рахунки, виявляється, що найдорожче життя у Швейцарії, Норвегії та… Венесуелі. Натомість найдешевше — в Індії, Непалі та Пакистані. Польща опинилася в середині рейтингу. Окрім загальної класифікації у рейтингу, маємо більш детальну та постійно змінну інформацію щодо життя у різних місцях світу. Так, за метр квадратний квартири в Польщі заплатимо 1184 євро на передмісті і 1680 євро в центрі міста (у Швейцарії ці суми треба помножити на 8, а в Гонконґу навіть удев’ятеро). Оренда помешкання (з однією кімнатою) у Польщі коштуватиме 230 (за межами центру) та 350 євро в центрі. У 10 разів більше коштуватиме оренда квартири у передмісті Папуа Нової Ґвінеї або в центрі Анґоли. За пару фірмових джинсів у Польщі заплатимо 59 євро(в Швейцарії — 122, в Замбії — аж 159 євро). За взуття у Польщі з гаманця дістанемо 61, а в Венесуелі — аж 210 євро. 12 яєць у країні над Віслою обійдуться в 1,55 євро (у Швейцарії — понад 5 євро). Поляки мають також майже найдешевше молоко у світі. За літр заплатимо близько 59 євроцентів (у Гонконгу вже 2,30 євро). Натомість велика різниця — у доступі до культури. Зокрема, похід у кіно зменшить ваш гаманець на 5 євро у Польщі, а в Швейцарії вже 18 євро. Близько 137 євро поляки витрачають на електроенергію, опалення та воду. Словенці платитимуть удвічі більше. А ось Інтернет найдорожчий в Афганістані — аж 358 євро в місяць! У Польщі за доступ до глобальної мережі треба викласти в середньому 11 євро. І тоді, коли поляк заробляє в середньому 680 євро, рахунок швейцарця, вже після відрахування податків, поповнюватиметься щомісяця на 5685 євро. Натомість кубинець заробить… близько 20 євро.

«Rzeczpospolita» публікує рецензію на дві книги польського письменника, який до початку ІІ Світової війни мешкав у західній Україні, що належала у міжвоєнний період до Речі Посполитої. «Без назви та інші невідомі і забуті публікації 1925—1939 років» та «У долині Дністра» — назви книг письменника Єжи Стемповського, що містять 30 есе та листів з 1936—1964 років. Хоча автор довго жив у Варшаві, Кракові, навчався в Мюнхені, Женеві, Берні, добре знав Париж та багато інших європейських міст, усе ж найкраще літератор почував себе саме в Україні. Відтак читачі можуть відчути атмосферу довоєнного періоду, краще пізнати улюблений край Стемповського — Гуцульщину та відчути атмосферу Європи першої половини минулого століття. «Житлові будинки у долині Дністра були настільки ж різноманітні, як і їхні мешканці. Кожна група людей будувала різні будинки. Уже тільки сам їх зовнішній вигляд свідчив про національність господаря. Українські хати були з дерева, ззовні та зсередини ліплені грубим шаром глини, котра кілька разів на рік білилася вапном із легким відтінком блакиті. Видавалося, що білизна хат променіла серед темної зелені черешневих садів та вангогівської жовтизни соняхів», — пише Стемповський у своїх творах.

Тарас АНДРУХОВИЧ для prostir.pl