Секрети дресирувальників: Чому артисти проти цирку без тварин

У Національному цирку переконують, що роблять достатньо, аби їхнім підопічним було комфортно. Кажуть, коли тварини нагодовані та доглянуті, то радіють своїм господарям і люблять виступати.

Зоозахисники ж наполягають — це неправда, і домагаються того, щоб Україна стала ще однією європейською країною, яка відмовиться від виступів тварин у цирках. Яка подальша доля звірів у цьому випадку – у матеріалі Громадського.

У жовтні минулого року Верховна Рада зареєструвала два законопроекти. За першим, держава має заборонити виступи звірів у цирках-шапіто, у пересувних звіринцях, та виставках диких тварин. Автори другого пішли далі — зробити поза законом будь-які шоу з тваринами навіть у стаціонарних цирках. Аргументують тим, що у більшості європейських держав вже запроваджена повна або часткова заборона на виступи тварин у масових видовищах.

Дресирувальником треба народитися

Дресирувальниця Юлія Кравченко дістає мавпу Няму з вольєра, обіймає і цілує. Каже, її викупили шість років тому в Грузії. Для цього продали машину. Юлія розповідає, що на тваринку натравлювали собак. А зараз Няма виступає — їздить у кареті по манежу.

Мавпу Няму дресирувальниця Юлія Кравченко шість років тому привезла з Грузії screenshot з відео Громадське

«От така вона «жорстокість», – веде далі Юлія. – Няма чіпляється за мене, аби її ніхто не забрав. Потрапила до нас з переломами, просто шматок м’яса».

Юлія запрошує у невеличку кімнату із вольєрами – там живуть її мавпи. У сусідньому приміщенні – шість папуг. Тут прибрано, але темно і тісно. Дресирувальниця жаліється, мовляв, звісно, хотіла би більшого простору для своїх тварин, тому влітку забирає їх до себе на дачу. Артистка хвалиться, що у цирку народилася, як і вся її сім’я. У мами теж є мавпи, які живуть з ними 26 років.

Марина Новоселова очолює секцію дресирування собак. На відкритій репетиції розповідає вихованцям дитячого будинку про своїх тварин. Має їх зо два десятки, в основному – бордоські доги, боксери, американські бульдоги та дворові пси. Каже, що вони танцюють танго, перестрибують один одного, сідають на задні лапи..

Марина Новоселова у цирку займається дресируванням собак screenshot з відео Громадське

«Схоже, що мої собаки залякані та забиті? — звертає увагу гостей на вигляд псів артистка. — У нас, на жаль, дуже багато безпритульних дітей, яких б’ють батьки. Так що ж тепер не народжувати?».

Після репетиції Марина заводить гостей за лаштунки цирку. У коридорі чути собачий гавкіт та грюкіт залізних кліток. Перша кімната, як великий коридор, – конюшня. На вході висять щітки для гриви, за решітками — коні, дикобраз, страус.

«Це зимове приміщення, — пояснює Марина. — Але у нас є літні вольєри для тварин, які можемо виносити на вулицю. Приїдуть леви та тигри і ми їм побудуємо нові вольєри», – веде далі артистка і пояснює, що усі хижі котячі зараз в Одесі на гастролях.

На її думку, ніякої проблеми з тваринами у цирку немає, усі вони нагодовані й доглянуті.

«Хижих тварин ми отримуємо тільки із зоопарків. Це тварини народжені в неволі у 4 — 5 поколінні. Якщо їх випустити на природу, вони не виживуть. Усі звірі мають паспорт, де вказано їхнє походження», — розповідає дресирувальниця.

Вольєри для коней і поні в будівлі Національного цирку у Києві Фото: Владислав Мусієнко/УНІАН

Найбільше в дискусії із зоозахисниками Марина Новоселова переймається питанням, куди дівати тварин після заборони їхніх виступів у цирку.

«Вони кажуть, віддайте зоопаркам. А хто їх там годуватиме? Тим паче два різних прайди левів на одній території можуть повбивати один одного. Вони кажуть – у заповідники. Де у нас в Україні є такі заповідники? Тоді вони придумали третю версію – так нехай їх дресирувальники самі тримають у себе вдома. Де тримати тигра та лева? Хто вам віддасть державного тигра та лева?».

Ще одна кімната за лаштунками — місце, де живуть ведмідь з трьома ведмедицями. Їх дресирує Юрій Дробот. Ці звірі тут лише три місяці. У тіснуватому темному приміщенні із високою стелею. В ньому вольєр і три невеликі клітки. Відра з овочами та фруктами.

«Кожні дві-чотири години ведмеді переходять із менших кліток у вольєр. Плюс вони мають дві або дві з половиною години для репетиції на манежі. Під час тренувань стільки енергії випускають, що одразу йдуть спати», — розповідає Юрій.

Одна ведмедиця ходить монотонно по маленькій клітці і реве. «Просто відійшов помічник і вона побачила нових людей, все в порядку, — відповідає артист на запитання про поведінку звіра. — Тільки хліба за день ведмідь з’їдає три кілограми, а ще овочі, фрукти, риба, хліб із олією, вітаміни».

Юрій годує тварин за книжкою про раціон хижого звіра у цирку.

Юрій Дробот із дресированим ведмедем під час виступу Фото: Євгеній Кравс/УНІАН

Квартирне питання тварин

У Національному цирку тварини живуть тільки на першому поверсі, два інших – адміністративні та гримерки артистів. Кабінет директорки цирку – Людмили Шевченко на одному з них. Вона дресирує хижаків уже майже півстоліття. Одразу заявляє, що в цирк без тварин не вірить. А відомий у світі «Cirque du Soleil» називає театром з елементами цирку.

«Як ви мене дістали із цими тваринами, — усміхається пані Людмила, — У Національному цирку 120 голів тварин, які стоять на державному балансі. Кажуть, що ми знущаємося над цими звірами. Усе це повна маячня. Я — найбільший захисник тварин. Збираю волонтерів, стерилізую вуличних собак, у мене вдома дев’ять псів».

Директорка доводить, що цирк рятує тварин. Наприклад, звірів-альбіносів, яких вважають помилкою природи. Бо білі тигри та леви можуть існувати тільки у зоопарку або в цирку, адже через своє забарвлення будуть надто помітні у природі. І додає: «У нас тварини у два -три рази довше живуть, ніж на волі. Їх годують, лікують, роблять вакцинації».

В її кабінеті усюди статуетки із хижаками, на стінах — афіші. Майже на кожному плакаті — звірі на манежі.

Директорка та художній керівник Національного цирку України Людмила Шевченко screenshot з відео Громадське

«Стрибати у вогонь… тварина може звикнути до будь-чого. Ніякого болю вони не відчувають. Якось мені один правозахисник сказав, що був десантником, стрибав у вогняне кільце і йому було боляче. Я не розуміла, чи він висів на тому кільці і смажився. Нісенітниця. Це ж секундна справа!», – обурюється Шевченко.

Людмила Шевченко згадує радянську школу дресирування: «Раніше, аби увійти у клітку до хижака, треба було, або народитися у сім’ї дресирувальника, або вийти заміж за дресирувальника, як я, наприклад. Або пройти стажування —  сім років».

Запитання, чи не здається їй, що тваринам на першому поверсі мало місця, чує не вперше та одразу відповідає: «За дослідженнями вчених, лев спить 22 години на добу. Це його режим, — уточнює директорка. — Один раз на кілька днів левиця закидає йому їжу, він приходить, усіх розганяє, їсть і знову лягає спати. Це все вигадки, що тваринам потрібно багато місця. Яким би великим вольєр не був, вони забиваються в один кут і цілий день сплять».

На Людмилу Шевченко постійно тиснуть зоозахисні організації: «За останні роки через цю боротьбу у нас настільки зменшилася кількість звірів, що усі кажуть: «Ви що вже звикаєте до цирку без тварин?». Можливо, і доведеться перейти на цю систему».

Хижі котячі Київського цирку зараз в Одесі на гастролях Фото: Євгеній Кравс/УНІАН

Права тваринам — питання людяності

Олександр Тодорчук із ініціативою UAnimals вже не раз влаштовував акції проти цирку з тваринами – знімали відео про умови їх утримання, встановлювали білборд з написом «Мені боляче. Зупини знущання» та зображенням слона біля входу у цирк. Кілька днів тому UAnimals на Міжнародний день цирку, 15 квітня, вдалося зібрати понад тисячу людей у київському парку Шевченка на акцію «Цирк без тварин».

«Вам казали, що хижі звірі на гастролях? — уточнює Тодорчук після нашої прогулянки цирком. — Вони завжди так кажуть журналістам і проводять показову екскурсію, розселяючи тварин так, щоб здавалося, що у вольєрі більше простору».

Олександр розповідає, що сфера дресури — це закрита спільнота, яка має свої секрети. Тому частіше за все неможливо перевірити їхні методи. Навіть у Київській цирковій академії немає такої спеціальності — дресирувальник.

«Якщо порівнювати умови утримання тварин, то найгірша ситуація в шапіто — переїзних цирках. Вони орендують землю у міста, аби виступати. Зменшити розмір шатра вони не можуть, тому роблять це за рахунок простору для тварин. Їх тримають у фургонах, в машинах. У стаціонарних цирках ситуація краща, якщо так можна сказати щодо концтабора», – каже Олександр.

Громадський активіст, координатор руху за права тварин UAnimals Олександр Тодорчук screenshot з відео Громадське

Також зоозахисник зазначає, що довге перебування у невеликій клітці може викликати у хижої тварини синдроми стереотипної поведінки. Тоді вона починає битися головою об стіни, дряпати підлогу або себе.

«Здається, що на манежі тварина радіє. Уявіть, що ви застрягли у тісному ліфті метр на метр на все життя. І у вас немає кнопки виклику. По 20 годин на добу ви там сидите. І вас на кілька годин виводять на поверх походити. Звісно, ви будете цьому радіти», – коментує Олександр.

На репліку директорки цирку про достатній простір каже: «Навіть домашній кіт по квартирі за день проходить більше простору, ніж  цирковий звір».

Щодо того, чиї тварини в цирку, Олександр уточнює — у Національного цирку немає тварин у власності, вони є на балансі. Це різні речі.

«Є дресирувальник, який купує собі тварину, підписує договори з цирком, аби вони утримувалися за рахунок держави. Але, по суті, це приватна власність, — говорить Тодорук. — Вони кажуть, що купують тварин, народжених у неволі у 4 поколінні. А якби люди 4 покоління жили у концтаборі, то ми б казали, що нехай і далі живуть у концтаборі? Так і рабство можна було не відміняти».

Втім, у прес-центрі Національного цирку кажуть про те, що усі тварини є власністю держави.

Тодорук пропонує і варіанти, щодо вже наявних тварин. Перший — лишити їх господарям, власністю яких вони є. Другий — створити спільно із мережею цирків «Кобзов» стаціонарні зоопарки. Третя — передати в реабілітаційні центри, які функціонують як в Україні, так і в сусідніх країнах.

«До того ж такі закони приймаються, як правило, з відтермінуванням на рік-два. У цей час дресирувальникам заборонено купувати тварин. Це дає час вирішити, що з ними робити надалі», — розповідає Олександр.

Акція у київському парку Шевченко за цирк без участі тварин з нагоди Міжнародного дня цирку 15 квітня Фото: Громадське

Підписуйтесь на наш канал в Telegram