Уявіть п’ятьох абсолютно різних молодих людей, які в реальному житті навряд чи зустрілися б. І єдине, що зможе їх об’єднати — це президентські вибори, на яких цього року вони голосуватимуть уперше. Громадське знайшло цих героїв та запустило документальний міні-серіал «Бебісітери президента».

Кожен учасник проекту отримав несподіваного «піддослідного» кандидата в президенти, роботу якого аналізуватиме протягом передвиборчої кампанії. Голосувати за нього чи ні — рішення за героями, ми не впливаємо на їхній вибір. Вони стануть бебісітерами для своїх «президентиків», тобто уважно дивитимуться, аби їхнє «мале» не накоїло біди собі й іншим. Чим усе це закінчиться — подивимося, зйомки ще тривають, як і президентські перегони. А поки що — знайомтеся з нашими бебісітерами.

Маґда Димид

Фото:

Громадське

Пластунка, християнка та кіноманка — так коротко можна охарактеризувати Маґду Димид зі Львова. Їй — 21 рік, і вона навчається на другому курсі програми «богослов’я» Українського католицького університету. Вибір спеціальності дівчина пояснює так:

«Я хотіла обрати факультет, який дасть мені загальні знання про філософію світу, бо це те, що треба знати кожному. А ще тому, що я — християнка».

У Маґди велика сім’я — вона має двох братів та двох сестер. Тато дівчини — священик греко-католицької церкви, а мама пише ікони. З шести років Маґда є членкинею організації «Пласт». Там вона знайшла найкращих друзів, зустріла першу любов та провела все дитинство.

Я — пластунка-вірлиця. Такий ступінь в Україні мають десь півтисячі з 10 тисяч пластунів. Я не супер пластунка, але така, нормальна

Маґда Димид

Цьогорічні вибори є першими у житті Маґди. Голосування дівчина називає маленьким святом: «У нашій сім’ї вважають, що мати право голосувати — це дуже класно. Я колись заздрила братам і сестрам, що вона йдуть голосувати, а я — ні».

Олег Шуригін

Фото:

Громадське

Олегові 23 роки, він — стиліст. У 2014 разом із мамою хлопець виїхав із Донецька до Києва. Того року він мав уперше голосувати на президентських виборах. «У мене, як і в інших переселенців, тоді були інші пріоритети — вижити», — говорить Олег.

Хлопець працює у режимі нон-стоп — покази, примірки, зустрічі з клієнтами, робота з кількома брендами, паралельно відвідує музичну школу — вчиться грати на фортепіано. Після переїзду Олег закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення за фахом режисура драматичного театру та акторська майстерність. Водночас чотири роки працював із різними київськими театрами, серед яких і «Театр Переселенця».

Я ненавиджу політику в тому форматі, який є у нас в Україні. Політика — це теж професія. І тут, як і в будь-якій іншій професії, я не допускаю дилетанства, недбалого ставлення до того, що ти робиш

Олег Шуригін

Євгеній Бицань

Фото:

Громадське

Євгенію 19 років, він — корінний киянин. Хлопець навчається в університеті на менеджера з туризму, паралельно працює культорганізатором у Київському палаці дітей та юнацтва. Женя живе разом з другом-фокусником — у них є кіт та три голуби.

Я займаю активну політичну позицію ще з часів Майдану — ми ходили туди після школи з друзями та батьками. У той же період наша родина перейшла на українську мову

Євгеній Бицань

У школі Євгеній був президентом, нині — староста групи, його нікнейм у Telegram — President Eugene. «Я намагаюся критично і відсторонено дивитися на вчинки політиків, аналізувати навколишню ситуацію, особливо напередодні виборів. Коли хтось говорить, що Україна знову вибере поганого президента, то я кажу — так йдіть ви і проголосуйте, нехай частина цієї відповідальності буде на вас», — говорить хлопець.

Олег Майборода

Фото:

Громадське

Олег живе у Попасній Луганської області. Звідти до міста Первомайськ, яке зараз є частиною самопроголошеної «ЛНР», менше 10 кілометрів. Під час активних бойових дій хлопець навчався у школі. Каже, тут живуть люди, які йому близькі та зрозумілі: щирі та прості. Зараз Олегу 19, він вчиться у Сєвєродонецьку в технікумі на автомеханіка. Щоби потрапити на навчання, він прокидається о пів на третю ранку та сідає на «дизель», тобто електричку. Це найдешевший і найзручніший варіант проїзду.

Олег живе разом із бабусею та мамою, про яких говорить із особливою ніжністю. В їхню квартиру у 2016 році потрапив снаряд. На щастя, не розірвався, але дуже пошкодив кімнати. Хлопець багато згадує про тата, який навчив його керувати машиною, коли Олегу було сім років.

Батько Олега помер після тяжкої хвороби, провівши багато часу в холодному підвалі. Ця історія вплинула на хлопця, на його ставлення до війни, на його дорослішання і, можливо, на майбутній вибір президента.

Люди приїжджають, стрельнули, — і вони відразу бояться, а ми ходимо нормально. Бувають випадки, коли навіть не хочеш знати, думаєш, що мене це омине. Але коли я був у селі, в Лоскутовці, й літак почав бомбити, то я зрозумів, що воно мене не обійде...

Олег Майборода

Олександра Новікова

Фото:

Громадське

Саші 18 років. Вона — харків'янка, але півтора роки тому переїхала на навчання до Львова. В католицькому університеті дівчина вивчає соціологію. На такому виборі наполягла мама Саші, яка у цьому ж університеті викладає для журналістів. «Коли вперше зі мною привітались «Слава Ісусу Христу», я ледь не зомліла, чесне слово. І єдине, що я відповіла: «І вам того ж», — згадує дівчина перші тижні навчання.

На шиї у Саші висить золотий ланцюжок із зіркою Давида — це подарунок від дідуся з бабусею на повноліття. Для дівчини єврейство – більше родинна історія, ніж релігія. «У мене дідусь — чистокровний єврей, бабуся — християнка, тому в нашій сім’ї про релігію говорять мало. Але з дитинства я ходила в єврейський садочок. Я люблю єврейські свята. Мене тягне до цього», — розповідає Саша.

Перші вибори для дівчини означають початок дорослого життя. Хоча політикою вона не дуже цікавиться.

Я дуже далека від цього всього, і зміни в країні більше відчують дорослі, ніж 18-річні

Олександра Новікова

Поділитись: