Бернар-Анрі Леві: Путін продукує елементи нового фашизму

Бернар-Анрі Леві - французький філософ, письменник, політичний
журналіст. Висвітлював війни у Бангладеші, Югославії, Грузії. У лютому
2014 відвідав Київ та виступив на Майдані незалежності із підтримкою
вимог українців. Громадському він відповів на питання про запрошення
Путіна на вшанування річниці в Нормандії, французькі контракти в
Росії, підтримку України та непослідовність французького
істеблішменту, а також про неефективність ООН.

Відтоді, як Ви вперше відвідали Україну взимку, ситуація змінилась.
Але й у Франції теж змінилося ставлення до подій. Не те, щоб з’явилася
прихильність до Росії, але бажання розібратися бракує.

Ви праві. Мені не дуже подобається, як на Україну реагує французька
громадськість. Інколи здається, що «путінська пропаганда» проникає все
глибше. Ще не виграє, але прогресує. Чому? По-перше, через те, що у
Франції дуже сильні праворадикали, та, як ви знаєте, головний союзник
Путіна у Франції — Марі Ле Пен - єдиний політик високого рангу, яка
чітко висловилася про симпатію та повну підтримку Путіна. Чим вище
підіймається Марі Ле Пен (а вона, на жаль, таки підіймається), тим
більше підтримки у Путіна. Прихований фашизм у Франції глибоко
вкоріненений, і на цьому ґрунті проростають ще й пропутінські
симпатії.

По-друге - це чудово, що ми - країна Жана Мулена, генерала де Голля,
руху Опору. Але ми також країна Деладьє, маршала Петена і Мюнхенської
угоди. Згадайте Англію, Францію у 1938 році після аншлюсу Австрії,
окупацію Гітлером Судетів… Частина Франції молилася на Гітлера.
Відблиск його ідеології і досі, на жаль, живе в моїй країні. У Франції
досі залишилося відчуття особливості та унікальності. Дякувати богові,
Франсуа Олланд не на цьому боці.

На початку весни в ефірі Громадського ви сказали, що Франція та інші
країни мали б відкликати запрошення Путіна на річницю Нормандської
битви...

Запрошення Путіна на річницю - сором для Франції, якщо не запросити
також президента України. За нинішньої ситуації Путін не мав би бути
бажаним гостем у Франції. Мені здається, Олланд помилився. Людина, яка
використовує пам’ять героїв Другої світової війни і перетворює її на
елементи нового фашизму - небажана на таких заходах. Єдиний шлях
виправити ситуацію — запросити президента України також.

Щойно ставила це запитання колишньому міністру закордонних справ
Франції Бернару Кушнеру. Він вважає, що не варто навіть піднімати це
питання, адже Путін - президент країни, яка виграла Другу світову.

Пан Кушнер мій друг, але інколи він теж помиляється. Як цього разу,
наприклад. Це стара філософська проблема: наскільки країна лишається
однією й тією ж впродовж власної історії? Греки дали світові
Аристотеля і Геродота, але чи були Афіни тією ж державою за Солона та
за Перикла? Населення змінюється, особистості також. Путінська Росія —
не закономірний, істинний спадкоємець Радянського Союзу, який включав
у себе Україну і врятував Європу від нацизму. Це не одне і те ж! Путін
намагається приватизувати спадок славетної перемоги над нацизмом, але
він не має на це права. Його ідеологія, ідеологія Лимонова, Олександра
Дугіна, євразійськості — абсолютна протилежність цінностям, які ми
вшановуватимемо 6 червня.

Як щодо контрактів із десантними кораблями “Містраль”, які Росія купує
у Франції? Російські моряки мають приїхати до Франції на навчання.
Говорять і про вірогідність того, що у жовтні контракт можуть
скасувати. Чому не зараз? Як ви пояснюєте таку неоднозначну позицію
Парижа?

Так, ви праві. В Парижі очікують прибуття трьох-чотирьох сотень
російських моряків. Можу запевнити вас, що теплої зустрічі не буде.
Звісно, вони не відповідальні за це. Вони звичайні громадяни, можливо
хтось навіть належить до тих 20-25% росіян, які не пишаються Путіним.
Але у Франції на них не чекатимуть. Ось побачите: їхнє перебування не
пройде спокійно, бо ідея демократичної Росії та демократичної України
дуже міцна у французькій громадській думці. У нас не вітатимуть
російських солдатів.

Чому ж французька політика щодо України та Росії така непослідовна?

Для мене та багатьох французів послідовність не завжди очевидна.
Спочатку Олланд у власному кабінеті в Єлисейському палаці
зустрічається із Порошенком і Кличком. Це було декілька тижнів тому, у
вечір перед референдумом в Україні. Я був свідком цієї зустрічі. І в
цей день я пишався своєю країною. Позиція Франсуа Олланда була чіткою.
Він знайшов дуже сильні слова, щоб висловити, яким нелегітимним і
незрозумілим є референдум. Зараз же Франсуа Олланд заявляє, що Путін -
бажаний гість на річниці Нормандської битви на честь пам’яті, яку той
зраджує. Це вже не той самий Олланд. Тому ви дійсно можете
стверджувати про непостійність. Я сподіваюся, що у наступні тижні все
стане більш зрозуміло.

Одна справа - такі символічні речі, як святкування битви в Нормандії,
геть інша - реальні кораблі, які можуть бути використані у воєнних
цілях.

Я розумію і досі сподіваюся, що вони не будуть передані Росії. Давайте
зачекаємо.

На Донбасі у заручниках знаходяться десятки людей: громадські
активісти, режисери, журналісти. Ми багато чули про переговори щодо
спостерігачів ОБСЄ, які були викрадені і звільнені пізніше, після них.
Що, на вашу думку, може зробити міжнародна спільнота? Це не той
випадок, коли можна чекати, поки запрацюють санкції.

Це жахливо. Перш за все, для тих двадцяти, для їх сімей. Це політичний
скандал. Путін — Артуро Уі, герой п’єси Бертольда Брехта, і водночас
Гітлер і бандит. Бертольд Брехт чітко показав, що Гітлер був не тільки
небезпечним політиком, але і злочинцем, як ті ґанґстери з Чикаґо.
Путін такий самий. І ось докази: людина бере людей в заручники і
тримає їх у таємних сховках. Хто ще так робить? Джихадисти у Сирії,
джихадисти у Пакистані? Це неприпустимий спосіб поведінки у
міжнародних відносинах, який так і вимагає повного бойкотування Росії.
Звісно, це чудова та дуже важлива країна, але її потрібно ігнорувати,
поки там керує Путін. Я і сьогодні проти проведення наступного
чемпіонату світу з футболу в Росії, якщо Путін залишатиметься при
владі.

Які міжнародні організації сьогодні можуть реально допомогти? Деякі з
них втратили довіру, яку мали 20 років тому. Раніше можна було
сподіватися на ООН, сьогодні її ефективність під сумнівом.

На жаль, ви, українці, не перші, хто викрив глибоке безчестя ООН. Вони
збезчестили себе у Тиморі, Боснії, Руанді. Вони закривали очі, щоб не
помічати найжахливішого. Та ще гірше те, що вони закрили очі на
геноцид - третій і четвертий геноциди ХХ століття. Ми повинні
розібратися з тим, що залишилося від грандіозної ідеї ООН, але
очевидно, що організація перетворилася на катастрофу.

З чого почати?

Точно не знаю, але думаю, з віри та сподівання на перемогу. Я вірю, що
ви переможете, що ви вже перемогли. Це може стати новим початком для
міжнародних відносин, перебудови Європи і, можливо, для змін у цих
величезних міжнародних організаціях, які так розчаровують сьогодні.
Якщо Україна переможе, буде справжня буря, землетрус, свіжий погляд на
міжнародну політику. Україна — неймовірна держава, дуже важлива на
карті Європи. Якщо ви виграєте, а ви вже починаєте вигравати через
Майдан, через те, що демократичні та ліберальні сили досягли успіху в
мирній революції. Перемогли, бо на Сході лишається багато людей, які
протистоять путінській пропаганді та вірять в Україну.

Багато французьких газет виходять з заголовками «Громадянська війна в
Україні». Як Ви думаєте, це дійсно так?

Немає ніякої громадянської війни. Ви маєте бандитизм Путіна, який бере
заручників, надсилає якихось бойовиків без жодних розпізнавальних
знаків у масках. Це не громадянська війна, це бандитизм, спонсований
іншою країною. І поки Україна реагує кмітливо та гідно, попри те, що
вона роззброєна як у плані ядерної зброї, так і загалом. Йде політична
війна із використанням методів Артуро Уі з боку Путіна, але ви можете
перемогти.

Ви пов’язані з великими французькими корпораціями, політичним
істеблішментом. Кажуть, що він не дуже радий санкціям та не готовий
жертвувати своїми інтересами, адже в Росії чимало французького
бізнесу.

Про це потрібно питати не в мене. Я можу сказати тільки дві речі:
по-перше, я за санкції проти Путіна, по-друге, я за створення тісних
економічних стосунків між Європою та Україною. Комерція — красиве
слово, яке водночас означає і зв’язок між ідеями, як за Просвітництва
у ХVIII століття, і зв’язок між товарами. Я сподіваюсь, що французькі
компанії вже ж ризикнуть. Хоча, це навіть не ризик, а шанс пов’язати
себе з новою українською демократією. Для цього доведеться трохи
послабити стосунки з олігархами в Росії.

Але це не рівнозначний обмін, адже Україна не така багата, як Росія.

Не така багата? Не думаю. Справжнє багатство країни - в людях. У вас
великий народ, інколи з темним минулим, але і з підйомами на серйозні
висоти, ви маєте націю з культурою. За світовідчуттями Адама Сміта
саме в народі полягає багатство держави. Ви багаті, бо величні. Саме
це цікавить світ.

/Наталя Гуменюк, Юрій Кузьменко