БіґТех і медіа: як виживає незалежна журналістика в цифровому світі

«Як домогтися, щоб нас почули? Мабуть, необхідно виступати перед техгігантом єдиним фронтом, адже голоси представників кожного окремого незалежного ЗМІ губляться. Час об'єднуватися в цифрову профспілку».

Домінування гігантських цифрових корпорацій, неймовірний їх вплив на споживання інформації й безперервна монополізація цифрового простору викликають все більше запитань як у споживачів інформації, так і у регуляторів. Уряди США, Франції, Австралії намагаються законодавчо зупинити неконтрольоване зростання впливу так званого БіґТеху — великих цифрових корпорацій — передовсім Google і Facebook. У США обговорюють законопроєкт про антитраст, в Австралії ухвалили закон, що змушує Google і Facebook платити медіа за користування їхнім контентом, у Франції ЗМІ вдалося домогтися компенсації в 100 мільйонів євро від Google. Тобто відповідна реакція на зростання БіґТеху є, але має сумнівні успіхи. Багато експертів вважають, що навіть у випадках Франції та Австралії від угод з БіґТехом виграють передовсім великі медіакорпорації, а не дрібні й середні незалежні засоби масової інформації.

На підтримку держави в цій сфері медіа можуть розраховувати тільки в країнах із сильною демократією. Там, де незалежна журналістика піддається тиску з боку авторитарних режимів та олігархів, надцентралізація цифрового ринку в руках декількох великих гравців створює додаткові проблеми. У таких країнах уряд вміло використовує непрозорі вимоги та алгоритми платформ-гігантів для тиску на незалежні засоби масової інформації.

Тож журналістика опиняється в ситуації, коли БіґТех для неї — і друг, і ворог. Тому що платформи іноземних цифрових корпорацій — єдиний варіянт хоч якось конкурувати з державними та олігархічними ЗМІ.

Журналісти з Нікарагуа, Молдови, Білорусі та України розбиралися, з якими проблемами стикаються та як виживають незалежні медіа в цифровому світі. Спойлер: попри різні мови, регіони й навіть континенти, ситуація, в якій опинилися медіа, дуже схожа.

Нікарагуа: складності монетизації та цензура

Після масових протестів 2018 року в Нікарагуа й спричинених ними політичних репресій, переслідування журналістів режимом Даніеля Ортеґи досягло величезних масштабів. Попри атаки, незалежні медіа продовжили працювати, але змушені були перейти з традиційних платформ на цифрові.

Журналістка і директор новинного телеканалу 100% NoticiasЛусія Пінеда Убау розповідає, що після вилучення каналу з мовлення, конфіскації приміщень і ув'язнення її разом з колегою, їхній канал перейшов на YouTube. Так вони намагаються зберігати контакт зі своєю аудиторією і монетизувати свій контент. Лусія пояснює, що «на цей час єдиним засобом до існування, що забезпечує роботу і візуальний матеріал 100% Noticias, є вебсайт, канал на YouTube та інші соціальні мережі».

Платформи-гіганти, з одного боку, дають можливість незалежним ЗМІ хоч якось працювати в країнах з недемократичними режимами, але, з іншого — самі ж ставлять ці медіа на межу фінансового виживання, забираючи собі більшу частину рекламних грошей. Згідно з даними платформи MarketingLand, тільки в США Facebook, Google та Amazon беруть собі 70% коштів, які компанії витрачають на рекламу. Скільки рекламних грошей дає і бере в Нікарагуа YouTube, платформа компанії Google — невідомо. YouTube ніколи не розголошував всі деталі своїх розрахунків, щоб можна було визначити, скільки платять кожному творцеві контенту.

Низькі доходи від реклами — не єдина проблема, з якою стикаються незалежні медіа на YouTube. Правила платформи не враховують медіаспецифіку в таких країнах, як Нікарагуа, а режим Даніеля Ортеґи активно цим користується, домагаючись демонетизації та блокування популярних медіа на YouTube. Державний телеканал і ЗМІ, що належать родині президента, регулярно подають скарги на контент незалежних медіа, заявляючи про авторські права. Фокус в тому, що право показувати офіційні заходи є тільки у прорежимних каналів — незалежні медіа до них просто не допускаються. На незалежні медіа, що використовують відео з президентом, подаються скарги, а YouTube блокує ролики, не враховуючи ситуацію в країні.

Минулого року YouTube-канал 100% Noticias зі 194 тисячами передплатників виявився заблокований силами продержавного мовника. Canal 4, що належить родині Ортеґа-Мурільо, подав на медіа близько 50 скарг про порушення авторських прав на YouTube. Максимальна кількість таких скарг, дозволених на YouTube — три, після цього блокування виявилось неминучим.

«Нам блокують ці платформи поширення інформації, намагаючись домогтися того, щоб ми здалися і підняли руки вгору», — робить висновок директор каналу Лусія Пінеда Убау.

Детальніше про можливості та проблеми YouTube в Нікарагуа читайте в матеріалі Confidencial (іспанською мовою).

Молдова: домінування ринку і небажана політична реклама

У Молдові, як і у світі загалом, Google домінує на ринку онлайн-реклами. Купівля банерів безпосередньо у медіа стала великою рідкістю. Реклама просто з'являється на сайтах з включеним сервісом Google AdSense відповідно до географічних і контекстуальних параметрів, які вибирає рекламодавець.

Для політиків, особливо корумпованих, такий варіант онлайн-реклами набагато краще. У Молдові Google не надає прозорих даних про політичну рекламу, а медіа, НКО і контролюючі органи не можуть перевірити, скільки той чи інший політик витратив на своє просування через платформу-гіганта.

Для країни з високим рівнем корупції, як Молдова, непідзвітні банери корумпованих політиків — серйозна проблема.

На виборах в листопаді 2020 року такі банери стали активно з'являтися на сайтах незалежних медіа. Сайт розслідувальної газети Ziarul de Gardă був буквально затоплений ними, попри те що редакція принципово відмовляється від політичної реклами. Певний тип реклами можна заблокувати, якщо позначити його як небажаний на платформі Google AdSense, але останнім часом фірми, які платять за рекламу в Google, знаходять способи проникати на сайти попри блокування опцій передвиборної або політичної реклами, пояснює Ziarul de Gardă. Банери доводилося блокувати вручну, і це забирало стільки часу і сил, що в підсумку редакції було простіше повністю відмовитися від Google AdSense і втратити це джерело доходу.

Петро Маковей, директор Асоціації незалежної преси Молдови, вважає, що медіа повинні почати діалог з великими компаніями, такими як Google, щоб домогтися обліку та прозорості реклами.

«Дуже багато політиків зрозуміли, що можуть проникнути на платформи, що не симпатизують цим політикам, тому що ці політики продажні й нечесні. Вони знайшли спосіб і прийом для того, щоб все ж проникнути на ці медіаплатформи. І ось так виникло ще одне випробування для журналістів і медіазакладів, які повинні бути уважними, щоб платформи, в які вони вкладали зусилля роками і які користуються гарною репутацією й довірою громадян, не використовувалися політиками в передвиборних цілях», — каже Маковей.

Про політичну рекламу, незалежних медіа і Google читайте статтю Ziarul de Gardă російською або англійською мовами.

Білорусь: «третій цифровий світ» і «мала» мова

У Білорусі відносини з цифровими корпораціями зараз непрості. Після сфальсифікованих владою підсумків президентських виборів у серпні 2020 року білоруси опинилися в новій цифровій реальності. «Завдяки» американській корпорації Sandvine, що надавала свої технології білоруській владі, під час жорстких розгонів мирних протестів в країні на три дні був повністю відключений інтернет, а десятки інформаційних сайтів були заблоковані. Незалежним медіа, блогерам і активістам було складно поширювати інформацію та свідчення цих жорстоких розгонів. Тільки після розслідування Bloomberg і протестів біля будівлі Sandvine в Сан-Франциско, американська компанія розірвала договір з владою Білорусі.

Проблема в тому, вважає білоруське незалежне ЗМІ «Єврорадіо», що для цифрових корпорацій Білорусь є країною «третього цифрового світу» — вона настільки далеко, що їм в принципі складно уявити, що там відбувається. Крім того, зазначає видання, невеликий білоруський ринок часто не розглядається глобальним БіґТехом як окремий.

У платформ-гігантів немає офісів в Білорусі, всі питання доводиться вирішувати з Москвою. Це окрема проблема для тих, хто створює YouTube контент білоруською мовою — а це здебільшого невеликі й середні незалежні медіа та блогери. Білоруська мова в Google вважається «малою», відео білоруською обмежені для платного просування. Як пояснили в московському офісі, Google, одна з найбільших корпорацій світу, не може собі дозволити підтримку «малих» мов. Ситуацією користуються державні ЗМІ — вони-то працюють переважно російською й активно крутять свої рекламні ролики.

Російський офіс займається і питаннями блокування контенту. Переговори з платформою займають багато часу, а чіткі критерії блокування з'ясовувати не вдається. «Ми назавжди видалили ваш канал з YouTube. Надалі ви не зможете отримувати доступ до інших каналів YouTube, володіти ними або створювати їх», — таке повідомлення отримала редакція білоруського сайту Reform.by. «Спроби з'ясувати причини блокування ні до чого не привели, і так був вилучений весь відеоархів редакції», — розповідає командаReform.by. З серпня 2020 року проєкт регулярно публікував відео з вуличних протестів.

Після кількох днів переговорів YouTube відновив акаунт теж без пояснення причин. Але блокування навіть на кілька днів — великий удар для невеликого проєкту.

Детальніше про ситуацію з цифровими корпораціями в Білорусі читайте в матеріалі «Єврорадіо» (російською мовою).

Україна: непрозорість рішень і брак модераторів

Непрозорість алгоритмів і рішень, прийнятих платформами — одна з основних проблем БіґТеху загалом. «Чим менше вони пояснюють, тим для них краще. Якщо та чи інша медіаорганізація раптом почне з ними судитися за несправедливе блокування, менше буде доказів у суді», — пояснює експерт української Лабораторії цифрової безпеки Вадим Гудима.

Українські незалежні медіа, як і редакції по всьому світу, часто робили ставки на просування свого контенту в Facebook. В Україні, де незалежним ЗМІ нелегко конкурувати з грошовитими медіакомпаніями, пов'язаними з олігархами, видалення або блокування контенту в Facebook може створювати серйозні проблеми. Блокування на кілька днів означає втрату актуальності історії, відтік авдиторії, і — марно витрачені ресурси.

Агентство розвитку локальних медіа «Або» займається приблизно 50 онлайн-виданнями в різних містах України. У липні 2020 року 11 Facebook-сторінок підопічних видань виявилися заблокованими. На їхні сторінки в Facebook можна було зайти, але більшість публікацій, що містять посилання на сайти, були видалені, а нові повідомлення з матеріалами й новинами з сайтів видань опублікувати не вдавалось.

Агентство написало в службу підтримки Facebook, однак через кілька днів після звернення вдалося відновити тільки одну із заблокованих сторінок. За допомогою експерта з медійного права і після звернень в представництво Facebook зняти блокування вдалося, але чому так сталося, досі незрозуміло — у Facebook сказали тільки, що це було автоматичне блокування ботом.

«За цей час ми не могли отримувати той же трафік, що і раніше. Це було досить стресово для нас, журналісти були демотивовані втратою майданчиків для поширення матеріалів», — каже менторка агентства Гаяне Авакян.

Соціальні мережі для медіа — це, зокрема, й джерело трафіку на сайт. Якщо зникає частина цього трафіку, зникає і частина реклами, а значить — і грошей.

Очевидно, що боти не можуть розбиратися в тонкощах — медіа постійно стикаються з дивними блокуваннями. На жаль, далеко не завжди допомагають модератори. Регіональний модератор Facebook — важка й низькооплачувана робота. Один модератор за тиждень оцінює близько 1500 постів, на рішення про видалення йде приблизно 30 секунд. У модераторів просто немає часу вникати в нюанси публікацій — простіше їх заблокувати, щоб не пропустити щось справді проблемне. Не допомагає і відсутність представництва компанії в Україні — переговори з зарубіжними офісами займають значно більше часу, та й місцеві медіа цим офісам невідомі.

Розв'язувати проблему могла б консолідація незалежних медіа, вважає ексредакторка російськомовних соцмереж hromadske Наталія Тихонова: «Що міг би зробити Facebook, вже зрозуміло — збільшити кількість модераторів, дозволити створення сторінок типу "медіа" українською мовою, відкрити представництво в Україні. Як домогтися, щоб нас почули? Мабуть, необхідно виступати перед техгігантом єдиним фронтом, адже голоси представників кожного окремого незалежного ЗМІ губляться. Час об'єднуватися в цифрову профспілку».

Детально про те, які проблеми виникають в українських медіа та Facebook, читайте в матеріалі hromadske українською й російською мовами.

Над проєктом працювали: Мойсес Урбіна, Володимир Васкес, Енріке Гастеаcоро, Діана Гацкан, Ігор Йонеску, Анатоліє Єшану, Андрій Мунтян, Аліна Раду, Павло Свердлов, Маша Колесникова, Ксюша Савоскіна, Ліза Сівець, Яна Сєдова, Наталя Тихонова і Світлана Козлова.

Про співпрацю й обмін досвідом між незалежними медіа Східної Європи й Центральної Америки читайте на сайті Colab Medios Project.

За підтримки «Медіамережі»