Війна

«Білі Шоломи»: в пошуках життя під руїнами

Війна/«Білі Шоломи»: в пошуках життя під руїнами
Зберегти
Вигляд

Вони щодня ризикують життям заради порятунку інших, ці волонтери добровільно лишаються в найгарячішій точці планети, бо знають, що без них під руїнами зруйнованих будинків помиратимуть люди. Сирійська гуманітарна організація «Сирійська цивільна оборона», більш відома як «Білі шоломи», дістає з-під завалів руїн розбомблених будинків вцілілих та загиблих.

Окрім волонтерської роботи, вони фактично виконують роль місцевих ЗМІ, щодня повідомляючи дані про жертви та оприлюднюючи фото і відео матеріали з наслідками бомбардувань.

Громадське поспілкувалося із Анною Нолан, керівником «Сирійської Кампанії», правозахисної групи що координує роботу «Білих Шоломів»,  про гуманітарну ситуацію в Алеппо, щоденні бомбардування та роботу волонтерів.

Анна Нолан/фото Maggie O'Brien

Гуманітарна криза

«Гуманітарна ситуація в Алеппо абсолютно критична. Там є 300 тисяч цивільних, які перебувають на території, що до недавнього часу, впродовж кількох тижнів перебувала в облозі, тобто фактично була відрізана від усього світу. Туди не можна було доставити їжу чи медикаменти, і так само не відбувалося жодної евакуації поранених.

Зараз облога частково припинена, але там досі спостерігається жахлива нестача, медикаментів, палива -  усіх життєво необхідних речей. Також почастішали бомбардування з боку російських союзників Асада і проурядової авіації.

Ми спостерігаємо до 200 авіадуарів на день в Алеппо, і я дивуюся цій майстерності руйнувати і приносити страждання. Фотографії з Алеппо, перевершують усі найгірші сподівання. Це виглядає як кінець світу чи навіть гірше.  

Прицільний удар по цивільним

Кількість жертв коливається в межах - 30-60 вбитих за один день, і набагато більше поранених. Причина розрухи і таких великих людських втрат полягає в тому, що ціляться у будинки цивільного населення, пекарні, школи, лікарні. Один із госпіталей переживає удари кожні 17 годин. Через російську участь у війні в Сирії, ці бомбардування стали набагато точнішими. Їхня зброя та літаки тепер мають кращий рівень прицілу, ніж техніка сирійського уряду. Тож зараз ми бачимо удари по точних цілях. Удари ведуться не тільки по солдатах, вони бомбардують цивільне населення у цивільних районах.

Хімічна паніка

З 2013 року використання хімічної зброї в Сирії було постійним. Можу сказати про приблизно сто атак відтоді, як резолюція ООН проголосила, що використанні хімічної зброї в Сирії не допускається в жодному разі. Але нещодавно був застосований хлористий газ, який був заборонений ще в березні 2015 Радою Безпеки ООН. Відтод, однак, маємо постійно зростаючу кількість атак хлористим газом, з ними дуже важко боротися. Люди намагаються вилікувати наслідки, медики і представники «Білих Шоломів» теж страждають від них, адже вони також вдихають цей газ. Нійбільш згубний наслідок - це страх. Якщо рахувати, то від хімічного газу в Сирії гине не найбільше людей.  

Але паніка, яку спричиняють атаки - це те, через що варто хвилюватися. Найбільше хімічних атак здійснюють війська режиму Башара Асада та Росія. Звісно, вони заперечує участь у таких операціях. Але реальність така, що хімікати скидають на землю з повітря, хлористий газ скидають у бочкових бомбах. Хімічну зброю має лише одна сторона конфлікту, як і авіацію. Ці бомби скидають із літаків, і тільки одна сторона має літаки - і це режим Асада та Росія. Було зафіксовано кілька поодиноких випадків, коли ІД застосовувала хімічну зброю. Барак Обама казав про «червону лінію», яку не варто перетинати, він додав, що в разі постійного застосування хімічної зброї в Сирії, міжнародна спільнота вдасться до дій. Світ не вжив ніяких заходів, і мирне населення розплачується за цю бездіяльність.

«Врятувати одне життя - це врятувати все людство»

Після того, як мирна революція в Сирії у 2011 зазнала поразки, вибухнув конфлікт. І в 2012 режим президента Асада використав військову авіацію, аби спробувати придушити тих, хто просив свободи і демократії.

З 2011 такі авіаудари стали однією з головних причин загибелі цивільних. Після того, як бомби падають на чиїсь домівки, на школи, місцеві поспішають звільнити тих, хто потрапив під руїни. Це найбільш гуманна дія, яку вони можуть зробити, коли чують плач дитини з-під завалів. У 2012 такі люди сформували команди, а ці команди згодом зібралися у загальнонаціональну організацію, що називається «Білі Шоломи», або офіційно - «Сирійська цивільна оборона». Група збільшилася до 3 тисяч чоловіків і жінок, які кинулися на місця авіаударів, аби рятувати людей під руїнами. І голими руками з-під завалів, спричинених бомбардуваннями, вони витягли більше, ніж 60 тисяч осіб від часу створення організації. Це неозброєна група, це гуманітарні працівники, які діють справедливо. І їхня мета грунтується на гаслі організації: «Врятувати одне життя - це врятувати все людство».

Щоранку ці люди прокидаються, аби прибути на місце авіанальоту й урятувати цивільних.  102 волонтери вже загинули рятуючи інших.  Тому те, що вони роблять, - це величезна сміливість, адже вони йдуть на ризик, знаючи, що можуть померти самі.

Війна, якої можна було уникнути

Для порятунку Сирії необхідні рішучі дії з боку світової спільноти. США та союзники мають вжити заходів, аби допомогти зупинити ці атаки. Це те, про що просять «Білі Шоломи» і медики - ніяких польотів над Сирією, зупинити авіаудари, через які відбуваються масові кровопролиття щодня. Потрібно, аби уряди країн зупинили облогу. Мільйон людей живе у середньовічній облозі, не маючи доступу до їжі та медикаментів. Також потрібно звільнити сотні тисяч людей - ми не знаємо, скільки точно, з в’язниць режиму Башара Асада. І треба, аби люди по всьому світу, які не задіяні в політиці, тиснули на своїх лідерів, щоб ті заключили акт солідарності з сирійцями. І ще ви можете підтримати «Білі Шоломи», пожертвувавши кошти на їхньому сайті.

Конфлікт у Сирії міг би закінчитися швидко, якби у нас на це була сильна політична воля. Те, що відбувається у Сирій - це світова війна, не внутрішний конфлікт. Є 13 країн, які здійснюють активне бомбардування у Сирії. Ми повинні побачити справжні політичні дії, аби завершити цей конфлікт. А потім, безумовно, почнеться довгий процес відновлення та примирення. Але ця війна - це не війна, якої не можна уникнути, це не смерті, яких не можна уникнути, це результат глобальної бездіяльності, що спричинила масове кровопролиття.  

Пов`язані новини