«Британобандерівці»: художниця-реставратор

Від Тінторетта до Тіціана, з 1541-го по 2012 роки – в руках українки Катерини Бєлої «ожили» вже близько півтисячі робіт митців різних часів. Побляклих, перемальованих, напівзруйнованих з часом. Які належать приватним родинам або державі. Але все одно, зізнається реставратор, коли працюєш на чимось видатним і унікальним, часом «зрадницьки починають тремтіти руки». Не кажучи вже про саму думку, що треба повернути витвір мистецтва до життя.

Художник-реставратор Катерина Бєлая мешкає у Лондоні вже 20 років. Поселилася з родиною у британській столиці після того, як батькові Катерини запропонували роботу нейровченим. Дівчина ж націлилася на ту справу, в якій була впевнена, що стане найкращою. І вивчилася на реставратора.

Тепер вона вже має свою майстерню, працює у портретній галерії у Лондоні та входить до британської асоціації реставраторів. Аналіз фарби, рентген, інфрачервоні зйомки, експертиза...

Бути реставратором означає бути не лише митцем, але й фізиком, хіміком та психологом. Бо іноді трапляється, зі сміхом розповідає Катерина, що замовника доводиться переконувати, що жінку на оригінальному полотні не потрібно «перемальовувати» у чоловіка. Або що розслаблена рука на картині, «змінена» на кулак, не додасть генералові мужності.

Катерина відкрила для Громадського двері своєї майстерні у Лондоні, показала, наскільки делікатним є процес реставрації, скільки годин потрібно для того, щоб повністю відтворити оригінальний задум картини, які сюрпризи трапляються під час роботи з полотнами приватних колекцій та чому іноді шар фарби вирішує все. Крім того, майстриня пообіцяла привезти до України групу британських реставраторів у наступному році – для обміну досвідом і знаннями, а там, можливо, і майбутнім спільним проектом.