Чого хоче Росія в світовій геополітиці? — інтерв’ю з аналітиком Chatham House

default/Чого хоче Росія в світовій геополітиці? — інтерв’ю з аналітиком Chatham House
Зберегти
Вигляд

Джеймс Шерр, експерт британського аналітичного центру Chatham House, є одним із ключових західних експертів у питаннях України, Росії та пострадянського простору. Він є одним із тих, хто жорстко критикує як Росію, так і м'якість західної реакції на російську агресію.

Громадське поспілкувалося з ним на цьогорічному Київському безпековому форумі. Ми запитали його про ширший геополітичний вимір нинішніх подій.
Його ключові тези:

1) Росія хоче відновити Ялтинський світовий порядок, тобто принцип рівності великих країн, замість принципу рівності всіх країн, що є основою Гельсінського світового порядку;

2) Росія прагне використати вакуум на Близькому сході, що лишився після втрати довіри до США в регіоні;

3) Кремль не прагне подобатися, Москва прагне, щоб її «сприймали всерйоз», і це пояснює те, наскільки цинічно поводиться як в Україні, так і в Сирії;

4) на Заході є багато високопоставлених осіб, хто вважає Росію загрозою, навіть більшою, ніж Ісламська держава, але це ще складно заявити політично. 

Джеймсе, як би ви описали геополітичну шахівницю, яка сьогодні розгортається між Україною, Сирією, Росією та західним світом?

Путін це дуже добре сам описав. Він хоче замінити Гельсінський світовий порядок на реанімований Ялтинський світовий порядок. І саме це він зараз намагається зробити. Є внутрішні російські аспекти цього процесу. Є європейський регіональний вимір цього процесу. Але також є і всесвітній вимір. І у всесвітньому вимірі йдеться про спробу Путіна зробити формулу Ради безпеки ООН, в якій великі країни мають право вето, застосовно до всіх міжнародних питань, щодо яких Росія має свій інтерес. Звісно, Сирія є ключовою країною, де Росія перевіряє цю модель.

Ялтинський світовий порядок – що він означає? Чи це означає повернення до світу, розділеного на сфери впливу?

Він означає прагнення повернутися до світу, заснованого на принципі рівності великих країн радше, ніж рівності усіх країн. У цьому полягає відмінність між Ялтинським світовим порядком та Гельсінським світовий порядком. І, звісно, це означає відновлення сфер впливу. Це означає право великих країн, якщо потрібно, застосовувати право вето на всі інші серйозні дії, до яких вдаються інші великі країни поза визначеними межами сфер впливу.

Але Росія втратила чимало своїх сфер впливу на Близькому сході протягом 1990-х років. Чи вважаєте ви, що вона здатна відновити свої потужності, наприклад у Сирії чи Іраку?

Я думаю, що задовго до російської ескалації на Близькому сході і до входження Росії в Сирію, Росія вже здійснювала політику повернення на Близький схід. Вона показувала себе дуже цілеспрямованим, складним і послідовним суб'єктом. Росія була дуже уважною до того, що справедливо можна вважати помилками дипломатії та дій США від часів війни в Іраку на початку нинішнього століття. І Росія спонукала декількох регіональних гравців — незалежно від того, чи вони Росії довіряють чи ні — ставитися до Росії серйозно і вважати її важливим фактором. Саме це є головною метою російської зовнішньої політики.

 

Чи вважаєте ви, що на Заході зростає розуміння, що Росія є принаймні опонентом західного світу, а може навіть і загрозою для нього?

Так, але проблема на заході полягає в тому, що поки що політично складно відкрито про це говорити. Я можу вас запевнити: на Заході є дуже високопоставлені особи, зокрема і у військових колах, які переконані: за правління нинішнього режиму в Росії вона є серйозною та засадничою загрозою для західних інтересів. Деякі навіть ідуть далі і кажуть, що Росія залишатиметься такою загрозою довший час, ніж Ісламська держава.

Чи не здається вам, що ми інколи переоцінюємо здатність Росії грати свою гру на Близькому сході? Адже західні країни, зокрема Сполучені Штати, мають значно більше союзників у регіоні – Саудівську Аравію, Катар, Туреччину та інших?

Так, але за останні роки Сполучені Штати завдали шкоди стосункам зі своїми союзниками в регіоні. Давайте відволічемося від питання майбутнього Башара аль-Асада та подій в самій Сирії. Сполучені Штати мають засадничий інтерес у збереженні стабільності в Лівані, у цілісності Йорданії, у безпеці Туреччини. Але усі ці речі опинилися під загрозою. Окрім цього, стосунки США зі своїми союзниками в Перській затоці також зазнали втрат. Ізраїль протягом багатьох років уже грає свою гру, яка відмінна від гри Сполучених Штатів – бо прем'єр Ізраїлю Нетаньяху не довіряє президенту США Обамі. Тож чи можемо ми сказати, що до всіх цих речей призвели дії Росії? Ні. Але Росія найкраще показує себе тоді, коли використовує помилки, слабкості та уразливість інших гравців. І саме це вона й робить зараз.

Чи не здається вам, що Росія також завдає шкоду своєму іміджу на Близькому сході, коли вона бомбить цивільне населення в Сирії?

Росія не хоче подобатися. Це не є її метою. Росіяни хочуть, щоб їх сприймали серйозно. Вони хочуть, щоб інші гравці розуміли, що мусять мати справу з Росією та з її інтересами, якщо хочуть бути в безпеці.  

/Володимир Єрмоленко, Громадське.світ