ЧОРНІ СХЕМИ ДЛЯ БЛАКИТНОГО ПАЛИВА

Після виходу цього матеріалу інформація про те, що Ден Сяосю був радником міністра енергетики Едуарда Ставицького, з веб-сайту видання «Голос України» була видалена.

Україні як кисень потрібні власні газ та нафта. Усі розуміють: це питання не лише економіки, а й виживання держави взагалі. Власних запасів газу в Україні ще чимало. Тільки замість того, щоб залучити до їхнього освоєння потужні видобувні компанії, нинішня влада віддає родовища сумнівним фірмам без офісів і працівників. Та ще й імітує при цьому змагання на аукціоні. Хто і як дерибанить українські надра, дізнавалося «Слідство.Інфо».

12-го листопада Державна служба геології та надр провела аукціон з продажу дозволів на видобуток корисних копалин. Серед іншого на продаж виставили два перспективні родовища газу та нафти – Біличівську площу в Полтавській області та Лосищинську ділянку в Сумській. Змагалися за них лише дві київські компанії. Це невідомі фірми «Авантаж Енерго» та «Слобіднафта». Вони й поділили обидві ділянки між собою, ввічливо перемагаючи по черзі.

Це був не той аукціон, який ви звикли бачити в кіно, де учасники купують бажаний лот за ціну, що в багато разів перевищує стартову. Змагання як такого не було. Початкову ціну в три мільйони обидві фірми підняли аж на вісімдесят тисяч гривень, тобто заледве більше трьох відсотків. Та чи можна було очікувати справжнього змагання від фірм, які зареєстровані за місяць до проведення аукціону? І якщо їхніми засновниками є дві офшорні компанії з Панами та Сейшельських островів. «Слідству.Інфо» вдалося поспілкуватися з директорами обох фірм-переможниць.

Спершу ми поцікавилися подробицями роботи в газовій сфері у Наталі Гребенюк, директора ТОВ «Авантаж Енерго».

- Ви і є засновник компанії?

– Ні.

– А хто засновник?

– Поки що без коментарів.

-- Багато у вас працівників?

– Ще небагато.

– А скільки, чим займаються?

– Ну, ви… ви… наполягаєте, на етом… Як це сказати, я зараз дуже хвилююсь і розмовляти зараз не настроєна.

– Ви просто в шоці від успіху такого?

– Да, да.

– А яку ділянку ви купили?

– Біличівську.

– А які там поклади газу?

– Не буду зараз про це. Добре? Не буду…

Наші сподівання, що керівник фірми-суперника буде відкритішим, не справдилися. Після кількох питань Руслан Марченко, директор ТОВ «Слобіднафта», узагалі почав тікати з приміщення.

- Ви будете видобувати газ?

– Конєшно, будемо.

– А скільки у вас працівників у фірмі?

Після цього питання пан Руслан піднявся і спробував вийти.

-- Пане Руслане, куди ви? Ви йдете не туди коридором, там глухий кут, ви зайшли в глухий кут.

Пов’язаність обох фірм, а відтак сумнівність аукціону «Слідство.Інфо» з’ясувало того ж дня. Номер телефону, офіційно вказаний «Слобіднафтою» як контактний, належить київській фірмі «Китпред», яка торгує запчастинами для китайських авто. «Китпред», власне, й розшифровується як «китайське представництво». У довідниках директором цієї фірми вказаний такий собі Ден Сяосю, а менеджером з продажів - такий собі Руслан. Коли ми на запрошення директора «Слобіднафти» Руслана Марченка приїхали до нього в офіс за місцем реєстрації, його фірми ми там не знайшли. Довелося дзвонити, щоб розібратися. Так замість нафтогазової компанії – переможця аукціону – ми потрапили в «Китайське представництво».

- Здравствуйте, это Китпред?

– Да. А по какому вопросу вы звоните?

– Да нам Руслан Николаевич нужен насчет запчастей.

– Я сейчас вас соединю. – А скажите, а Дэн есть? Дэн Сяосю?

– На встрече.

– Ну хорошо, давайте Руслана Николаевича. Руслан Николаевич, мы сегодня виделись на аукционе, помните? Мы приехали к вам в офис на Возъеднання 7а, а вас тут нет. А где вы?

– Я сейчас поехал по своим делам.

– Вы же в офисе находитесь, куда вы поехали?

– Я не в офисе, я в Киеве, поехал по делам.

– Так давайте мы вас в офисе подождем.

– Не знаю, когда буду, оставьте номер телефона, наберу вас.

А тепер увага! Ніколи ще Руслан Марченко не був таким близьким до провалу. Зараз директор «Слобіднафти» повідомить деталь, яка доведе фіктивність суперництва на аукціоні.

-- Так, подождите, а у вас офис где находится?

– Владимира Сосюры, 5.

-- Владимира Сосюры?

– Ой, нет, нет, нет…. Проспект Воссоединения, 7.

– Не Сосюры?

– Нет, почему Сосюры?

– А почему вы сказали Сосюры?

– Нет, вы мне вопросы задавали, и я вам сказал Сосюры, 5, но наш офис находится на проспекте Воссоединения, 7.

Адреса Сосюри 5, про яку випадково обмовився Марченко – це будинок, в якому зареєстрований його конкурент на аукціоні, ТОВ «Авантаж Енерго». Директор «Авантажу» - пані Гребенюк - на торгах старанно вдавала, ніби не знає свого суперника Марченка із «Слобіднафти». Хоча, як встановило «Слідство.Інфо», вони працюють на одного боса. Згідно з даними єдиного державного реєстру, Наталя Гребенюк є співзасновницею громадської організації «Українсько-Китайський Центр» спільно з Деном Сяосю, керівником Руслана Марченка у фірмі з продажу китайських запчастин. Також пані Гребенюк очолює приватне підприємство «Торговий Центр «Ленінградський», засновником якого є китаянка Цзінь Лінь – дружина Дена Сяосю. Цей невеличкий торговий центр розташований за вже згаданою Марченком адресою Сосюри, 5. Українські та китайські підприємці торгують тут різним крамом з Піднебесної і добре знають і Дена Сяосю і Руслана Марченка.

-- Дэн Сяо Сю есть?

– Сейчас нет. А Руслан Марченко?

– Тоже нет. Руслан бывает, но здесь не сидит. И Дэн Сяосю. Дэна найти – через Руслана договаривайтесь.

Так хто ж такий цей невловимий китаєць Ден Сяосю, який здружився з українцями? Його прізвище вдалося розшукати в офіційних виданнях української влади. Зокрема, у віснику Верховної Ради - газеті «Голос України». В ній Дена Сяосю називали радником міністра енергетики Едуарда Ставицького. Того самого Ставицького, який допоміг Януковичу вивести Межигір’я з державної власності. Того самого Ставицького, в чиїй квартирі після втечі знайшли сорок два кілограми золота та п’ять мільйонів доларів. Але торік, коли Ставицький був ще при міністерській посаді, він включив Дена Сяосю в склад міжвідомчої робочої групи з питань заміщення природного газу вугіллям вітчизняного видобування в якості координатора Програми заміщення споживання природного газу українським вугіллям, що фінансується згідно Генеральної кредитної угоди між НАК "Нафтогаз України" і Державним банком розвитку КНР. Це мегакорупційний проект епохи Януковича, суть якого полягала в тому, щоб на китайський державний кредит у чотири мільярди доларів перевести українські ТЕЦ з газу на вугілля. Знаючи масштаби крадіжок на підрядних роботах за часів Януковича-Ставицького, можна не сумніватися, що з чотирьох китайських мільярдів у виробництво вклали б у кращому разі два. Про зв’язки з оточенням Януковича ми спробували розпитати самого пана Сяосю.

-- Господин Дэн? Меня зовут Дмитрий Гнап, я журналист Громадського. Хотел уточнить: вы работали советником министра энергетики Ставицкого?

– Алло? Плохо слышно… Перезвоните.

Більше Ден Сяосю слухавку не піднімав.

Едуарду Ставицькому не вперше залучати іноземців для прикриття своїх оборудок з українськими родовищами. Два роки тому журналісти «Слідства.Інфо» першими з’ясували, що угорський адвокат Пітер Паллаг, який є власником газовидобувної компанії «Голден Деррік», насправді представляє інтереси Ставицького та його друга і бізнес-партнера екс-міністра АПК Миколи Присяжнюка. Фірма «Голден Деррік» отримала в часи Януковича нечувану кількість родовищ газу – двадцять вісім ліцензійних ділянок. У березні, одразу після революції, дозволи «Голден Дерріка» скасували. Але у листопаді окружний адміністративний суд Києва їх відновив. Схоже, у Ставицького все добре не лише за минулої влади, а й за нинішньої.

Державна служба геології та надр, підпорядкована Міністерству екології та природних ресурсів. Заступник голови служби, якого разом з його начальником на роботу покликав особисто міністр «свободівець» Андрій Мохник, каже: підозрювати переможців аукціону у фіктивності підстав немає. Максим Карпін, заступник голови Держгеонадр, пояснив нам ситуацію: « Якщо державній службі геології та надр не надано права вивчати засновника, навіть якщо я маю особисте переконання, що та юридична особа не виконає ті зобов’язання, я не вправі їм відмовити в участі. Давайте поставимо себе на місце переможців. Чи можемо ми сказати, ці люди не будуть працювати? Які у нас з вами є підстави на такі твердження?»

Уже за дві години після проведення скандального аукціону стало відомо, що міністри від «Свободи» пішли у відставку. При цьому всю відповідальність за ситуацію в країні свободівці поклали на майбутніх учасників парламентської коаліції. «Застерігаємо їх від зради ідей Революції гідності задля задоволення власних, а не державних, інтересів.» Цікаво, застереження ґрунтується на особистому досвіді? У це просто неможливо повірити!

/ Дмитро Гнап, Слідство.Інфо