«Чорний грибок» з Індії. Що слід знати про мукормікоз та чи можливий його спалах в Україні

Що таке «чорний грибок»?

Мукормікоз, або «чорний грибок», — це інфекційне захворювання, викликане певними видами пліснявого грибка.

Збудники мукормікозу широко поширені в довкіллі. Зокрема, ми можемо побачити їх на старій скоринці хліба. Їхні спори разом із повітрям потрапляють в дихальні шляхи, проте в переважної більшості людей не призводять до жодних проблем зі здоров’ям.

Хто може захворіти на мукормікоз і наскільки поширене це захворювання?

Особливість усіх грибкових інфекцій (наприклад, аспергільозів та кандидозів) полягає в тому, що вони вражають людей, які мають серйозні порушення в роботі імунної системи. До того ж ідеться не просто про легку форму на кшталт сезонного браку вітамінів, а про людей із останньою стадією ВІЛ, злоякісним захворюванням крові чи ослабленням після трансплантації кісткового мозку. Деякі види грибів узагалі не здатні вражати людей, що не мають подібних проблем зі здоров’ям.

Все це стосується й мукормікозу. В усьому світі ця хвороба вважається рідкісною — в Україні Олена Мошинець не знає жодного клінічного випадку цього захворювання. Втім, це не означає, що їх немає. Просто в України погано діагностують подібні захворювання, а лікарі майже не знають, як працювати з такими хворобами.

У чому причина спалаху в Індії?

Наразі ніхто не може достеменно відповісти на це питання, адже спеціальних наукових досліджень, на які можна було б опиратися, провести не встигли. Але є кілька більш-менш обґрунтованих припущень.

На думку Олени Мошинець, спричинити це могли одразу кілька факторів. По-перше, це особливості штаму SARS-CoV-2, який зараз розповсюджений в Індії. Можна припустити, що саме він призводить до певних змін в роботі імунної системи, які роблять організм вразливим до збудників мукормікозу. По-друге — серйозні санітарно-епідеміологічні проблеми, пов’язані з високою скупченістю населення та культурними особливостями. По-третє — клімат, у якому швидше еволюціонують різні інфекційні збудники. Можливі й певні генетичні особливості населення Індії, що сприяють такій вразливості.

Чи причетні до цього стероїдні препарати і цукровий діабет?

ЗМІ пишуть, що в Індії багато людей, хворих на коронавірус, займаються самолікуванням і приймають стероїдні препарати (наприклад, дексаметазон) у дозах, що значно перевищують рекомендовані. Або такі неправильні призначення роблять деякі лікарі. Мовляв, такі високі дози ослаблюють імунну систему і зрештою можуть призводити до захворювання на мукормікоз.

Поки немає наукових даних, які дозволяють в цьому переконатися. Але Олена Мошинець упевнена: звичайні дози стероїдних препаратів не здатні робити людей схильними до захворюванням на мукормікоз. Такі ліки людство використовує вже багато десятиліть при різних хворобах і схожих наслідків вони не спричиняли.

Цукровий діабет може ставати фактором ризику для грибкових інфекцій. Але в тому разі, коли йдеться про важкі стадії діабету, що супроводжуються ураженням шкіри, слизових оболонок та судин. Коли ж людина контролює рівень глюкози в крові, діабет не впливає суттєво на схильність до грибкових інфекцій.

Як діагностується мукормікоз?

Є три методи діагностики. Перший — мікроскопічний, коли за допомогою мікроскопу лаборант у зразку тканини бачить збудника (гриб), і визначає, до якого виду він належить. Другий — молекулярний, або ПЛР (полімеразно-ланцюгова реакція). Третій — культуральний (простіше кажучи, «посів» — коли зразок тканин пацієнта, що містить спори й міцелій грибів, поміщають у спеціальне поживне середовище та чекають, поки там виросте колонія).

Останній метод є найбільш інформативним. Він дозволяє не просто дізнатися, який гриб викликає захворювання, але й визначити «в пробірці» чутливість конкретного штаму до того чи іншого препарату. Це важливо для успішного лікування.

Проблема в тому, що цей метод досить складний. Для нього потрібна велика кількість спор, оскільки міцелій культивується погано. А через те, що гриб розмножується в живих тканинах людини, дістати їх у такій кількості важко.

А два перших методи, хоч і дозволяють поставити діагноз, проте не відповідають на питання: чим саме слід лікувати хворобу в конкретного пацієнта?

Якщо говорити про Україну, то справи з діагностикою грибкових інфекцій у нас кепські. Навіть для найпростішого —мікроскопічного — методу потрібен спеціальний мікроскоп із флуоресцентною лампою. Такі приклади не надто дорогі, утім, наскільки відомо науковиці, на весь Київ такий метод діагностики грибкових інфекцій використовує лише одна лабораторія.

Як лікується мукормікоз?

Грибкові інфекції лікуються значно складніше, ніж бактеріальні. Одна з причин — у тому, що протигрибкових препаратів існує значно менше, ніж антибіотиків. До того ж усі вони токсичні, тобто мають складні побічні ефекти й для людини. Почасти лікування шкодить чи не більше за саму хворобу і може призвести до смерті ослабленого пацієнта.

Якщо антибіотики підібрані правильно, то вже на третій день спостерігаємо чітку позитивну динаміку. А от у випадку з антимікотиками (препаратами для лікування грибкових інфекцій) ефект може з’явитися лише на 5-6 день — навіть якщо вони підібрані правильно.

Ще одна складність полягає в тому, що препарат може показати ефективність на культурі грибка «у пробірці», але не діяти на нього в організмі пацієнта. Наприклад, через те, що ви просто не можете застосувати його у достатній кількості, бо вона сильно нашкодить людині.

Якщо ж грибкова інфекція потрапила в головний мозок — вона стає взагалі недосяжною для протигрибкових препаратів. Їхні великі молекули не можуть подолати так званий гемоенцефалічний бар’єр, що захищає внутрішнє середовище центральної нервової системи. Тоді надії на одужання практично не залишається.

Для лікування мукормікозів застосовують амфотерицин В та позаконазол. Обидва є в Україні, хоча перший із них представлений лише в класичній формі, а не ліпосомальній, яка є більш безпечною та ефективною.

Проте навіть із правильною діагностикою та застосуванням ці препарати не можуть вилікувати всіх хворих. За припущенням Олени Мошинець, 50% летальності від мукормікозів у Індії — ще дуже хороший показник. Його досягають зокрема й за рахунок хірургічного лікування, коли повністю видаляють вражені ділянки тіла.

В Україні ж немає жодних офіційних рекомендацій або протоколів для лікування мукормікозів. Тож якщо в нашій країні трапиться такий випадок — лікарі лікуватимуть пацієнта на власний розсуд, з огляду лише на свої знання та досвід.

Чи може мукормікоз поширитися за межі Індії — скажімо, в Україні?

В Україні немає такого ж збігу специфічних обставин, як в Індії — а саме це, за припущеннями Олена Мошинець, і призвело до спалаху мукормікозу. Тож очікувати не такий спалах в Україні немає підстав.

Водночас в Україні є інші грибкові інфекції — наприклад, спричинені дуже небезпечним збудником Candida auris. Це так звані госпітальні інфекції, про які наші лікарі не особливо люблять говорити.

Інша наша проблема — пневмоциста. Це особливий грибок, який призводить до важкої пневмонії в людей із дуже ослабленим імунітетом.