ENRU

Чи можлива демократія завдяки Facebook: фрагменти лекції Ніла Ферґюсона

«Площа і вежа» — метафора, за допомогою якої Ніл Ферґюсон пояснює складні соціальні процеси. На площі — народ, у вежі — правителі. Попри те, що українці, як ніхто інший у світі, розуміють силу Майданів, історик радить шукати простір між «площею» та «вежею». А також не забувати про перо, чорнила й папір.

22 червня 2018 року відомий британський історик та письменник Ніл Ферґюсон відвідав Київ. Він —старший науковий співробітник Гуверівського інституту Стенфордського університету, раніше працював у Центрі європейських досліджень Гарвардського університету.

Також Ніл Ферґюсон є автором відомої книжки «Цивілізація. Як Захід став успішним». А нещодавно дослідник опублікував ще одну — «Площа та вежа. Від франкмасонів до Facebook», яка стала бестселером. Саме про цю книжку він розповів під час лекції «Площа та вежа: мережі, ієрархії, інновації та революція», яку організував Фонд Віктора Пінчука. Нижче —фрагменти лекції Ніла.

Що таке «площа» та «вежа»?

Моя книжка про мережі та ієрархії, але для того, щоб концепція була зрозумілою, я вирішив використати метафору площ та веж, а не мереж та ієрархій.

Якщо ви хочете побачити ідеальне розміщення площ та веж, їдьте до прекрасного італійського містечка Сієна: тоді ви побачите П'яцца дель Кампо — найкрасивішу площу. У сонячний день на ній — тінь великої вежі Торре дель Манджа, яка возвеличується над Палаццо Публіко. Протягом століть на площі містяни зустрічалися, говорили,  улаштовували кінні перегони.

А вежа — це там, де була влада. Управління республікою Сієна було в руках нечисленної еліти, яка проводила там наради. Аргументи в моїй книжці такі: більшість історій людства можна зрозуміти як взаємну гру між площами та вежами.

Історик та письменник Ніл Ферґюсон прочитав публічну лекцію на тему «Площа та вежа: мережі, ієрархії, інновації та революція», Київ, 25 червня 2018 року Фото: Сергій Іллін/Фонд Віктора Пінчука

Соцмережі та ієрархія

Якщо говорити сучасною мовою, це така гра між соціальними мережами та ієрархічними організаціями. А тепер подумайте про власне життя: ви одночасно в соціальних мережах — малих і великих. Малі мережі — це друзі, сім'я. Великі — Facebook та Instagram. Водночас ви належите й до якоїсь ієрархічної структури, можливо, тільки через те, що ви є громадянином.

Ми всі розуміємо зі свого досвіду різницю між мережами та ієрархіями. Мережі добровільні, спонтанні, там немає такої командної структури, а ієрархія — це як піраміда, і на вершині піраміди є фігура, що керує. Найчастіше це чоловік.

Майдан: площа як театр революції

Чому я намагаюся пояснити це тут? Тому що ви знаєте краще, ніж більшість людей у світі, якою є сила площі — надзвичайна сила площі як театру революції. Через мужні, через спонтанні дії звичайні люди змогли скинути корумповану башту — режим Януковича.

Революція та соцмережі: чи завжди перемагає «площа»?

Але коли ми дивимося назад, захоплюючись успішними революціями, потрібно бути дуже обережними. Гігантські онлайн-мережі мають перевагу: у Facebook «населення» більше, ніж у Китаї — понад 2,2 мільярди користувачів.

Але давайте не думати, що площа завжди перемагатиме вежу. Давайте не будемо такими наївними, не варто вважати, ніби інтернет і смартфони разом є загрозою для авторитаризму і поштовхом до демократії. Адже це не так.

Усього кілька років тому мої друзі Джаред Коен та Ерік Шмідт сперечалися, що інтернет рухатиме демократію до успіху по усьому світу й скине всіх диктаторів. Це було за часів арабської революції. А тоді ніхто не усвідомлював, що авторитарні режими можуть дуже легко залякати гігантські соцмережі, налаштовані проти демократичних сил. І краще, ніж Китай, це ніхто не проілюструє.

Торік у жовтні, коли я саме закінчив писати книжку, Джек Ма — засновник «Алібаба» — виступив з промовою на з'їзді «Комуністичної партії Китаю». Він сказав: «Політичну та правову систему майбутнього не можна відокремити від великих даних. Погані хлопці навіть не зможуть вийти на площу». А я подумав собі: ого, він навіть так і сказав — «площа».

Історик та письменник Ніл Ферґюсон прочитав публічну лекцію на тему «Площа та вежа: мережі, ієрархії, інновації та революція», Київ, 25 червня 2018 року Фото: Сергій Іллін/Фонд Віктора Пінчука

Площа має різні значення в різних країнах. У Китаї площа одна — Тяньаньмень. Ідея про те, що люди навіть не зможуть прийти на площу, лякає. Соціальні мережі як «Алібаба» вже співпрацювали з китайською комуністичною партією — створювали систему нагляду і так званого соціального кредиту, щоб підвищити можливість контролювати громадян в усьому. І це більше, ніж тоталітаризм диктаторів середини 20 століття.

Коли соцмережі стають загрозою демократії

Усе здавалося чудовим у взаємопов'язаному світі, але не було таким. Знаряддя, якими володіють соціальні мережі, можна використати для абсолютно інших цілей, ніж ті, які собі уявляв Марк Цукерберг. Знаряддя реклами у Facebook можна використовувати в Британії, скажімо, під час референдуму щодо Брекзиту, а потім у США під час виборів 2016 року. Цього не мало статися, це задумувалося Цукербергом як чудова інтернет-спільнота.

Уроки для України: цінність пера, чорнил та паперу

В українців найтяжча історія у 20 столітті. Українці мали подолати значно більше труднощів, ніж будь-які інші народи за останні 100 років. І той факт, що Україна існує сьогодні як незалежна держава, як демократія з усіма своїми дефектами, помилками — це приголомшливий тріумф.

Це виклик, звичайно, — усунути дефекти, зробити верховенство закону реальністю, очистити уряд, зробити економічне й політичне змагання чесним. Я гадаю, цього реально досягти, але це буде складно.

І спосіб досягнення цього буде ні через Twitter, Facebook чи Instagram, ні особистістю, схожою на Трампа, яка б роздавали з тієї вежі нові команди. Ваша кінцева революційна перемога може бути такою, як перемога батьків-засновників Америки, якщо ви вчитиметесь за їхньою організаційною схемою гри.

Нехай ваші мережі будуть сильними, щоб у них не можна було проникнути, пильнуйте власну приватність, стережіться електронної пошти, пам'ятайте про цінність пера, чорнил та паперу, надайте перевагу розмові в парку, ніж власному смартфону. Є простір між площею та вежею, цей простір ми звикли називати громадянським суспільством.