Чи повернулася Вірменія до політики 90-х?

Референдум 6-го грудня про перехід до парламентської форми правління у Вірменії викликав опір з боку громадських активістів та опозиції країни. Вони заявили про масові порушення та оголосили намір оскаржити результати в суді. За результатами голосування, Вірменія погодилась на конституційні зміни, і готова перейди від президенсткої до парламенсткої форми правління в країні. Які цілі переслідують ініціатори референдуми та президент Вірменії Серж Саркісян Громадському розповів Бабкен ДерҐриґорян, координатор коаліції неурядових організацій Вірменії «Citizen Observer Initiative.

Розкажіть нам про референдум, про його основні моменти і про результат.

Головний висновок - відбувся абсолютно незаконний референдум. Те що ми побачили 6 грудня, в день референдуму, це вірменська політика зразка 90-х років. Це був крок назад. Це був приклад застосування правлячою партією найбрудніших методів, які я колись бачив. Тих методів, які, як я вважав, давно у минулому. Наприклад, викрадення і вкидання бюлетенів, залякування, застосування сили. Весь прогрес, якого, як ми вважали, країна досягла за останні 10 років звели нанівець 6 листопада.

Чи були усі ці порушення зафіксовані міжнародними спостерігачами, і яка реакція офіційної влади?

Офіційна влада ніяк не відреагувала на це. Центральна виборча комісія заявила про певну кількість випадків перерахунку голосів. Але у випадку із вкиданням бюлетенів, перерахунок нічого не дасть. Вони просто порахують вкинуті бюлетені, знаючи що це порушення. Проблема в тому, що це перше національне голосування відтоді, як Вірменія намагалася підписати угоду про асоціацію із ЄС у 2013 році. Тоді ми бачили, що є покращення, незначні, але покращення у демократичних процесах Вірменії. До цього існували інституційні і правові обмеження. Але дорожня карта асоціації із ЄС стримувала ці порушення, влада не могла до них повернутися. Це перше голосування, відтоді як Вірменія вирішила відмовитися від асоціації із ЄС, і була змушена приєднатися до Євразійського економічного союзу. Відтак міжнародний контроль дій вірменської влади припинився, і тепер ми бачимо, що коли його немає, ми повертаємося у вірменську політику зразка 90-тих.

Тобто, президент Саргсян намагається передати повноваження по управлінню державою в руки прем’єр-міністра, і водночас, сам він мітить у крісло прем’єра. Чи існує якась альтернатива йому в цій ситуації?

Цікаво, що в процесі кампанії за зміну конституції, відтоді як оголосили про цю ініціативу, Саргсян зробив публічну заяву, про те що він не буде прем’єр-міністром, що він не балотуватиметься на посаду спікера парламенту. Втім в останні кілька днів звучать заяви, наприклад, від нинішнього премєра Овіка Абрамяна, про те що він не виключає, що Саргсян може балотуватися на прем’єр-міністра наприкінці 2017 року, під час виборів. Тобто вони зробили публічну заяву, сказали те що, як вони вважали, хоче почути народ. І лише після того, як вони, усіма правдами і неправдами, забезпечили собі потенційну перемогу, вони визнають, що Саргсян може балотуватися на посаду прем’єра у 2017 році.

Чи були протести проти результатів цього референдуму?

Протести були, але їхня кількість обмежена. Я не знаю наскільки сильно вони можуть вплинути на ситуацію. Нині відбувається багато дій у правовому полі, результати оскаржують в судах і на рівні територіальних виборчих комісій. Протести є, вони йдуть паралельно із оскарженням в суді. Важливо те, що місцева спотережна місія, або як ми її називаємо “Громадянська спостережна ініціатива”, працює. В тих місцях, де були присутні наші громадські спостергіачі, а це приблизно 30% усіх дільниць, не було зафіксовано перемоги цієї ініціативи по зміні Конституції, або навіть була суттєва перевага голосів “ні”. Наведу вам кілька прикладів, на дільниці 835 переважала кількість голосів проти переходу до парламентської форми правління. Але після того, як голова дільниці вирішив зробити 5-ти хвилинну перерву, на дільниці пропало електропостачання, стіл перекинули, бюллетені перемішались. В результаті фінального підрахунку, голосів “проти” було значно менше, аніж голосів “за”. Ще на одній дільниці, після підрахунку голосів, наші спостерігачі зафіксували майже півтори тисячі голосів “проти” зміни Конституції, і трохи більше сотні голосів “за”. Але в офіційних результатах із цієї дільниці, цифри просто поміняли місцями, так щоб перевага була на боці голосу за конституційні зміни. Подібні випадки були на багатьох дільницях, на деяких просто вимикали електропостачання, і втручалися у процес підрахунку голосів. Спостережна місія показала ефективність, ми націлені на вибори 2017 року, тоді ми плануємо слідкувати за процесом голосування на кожній дільниці в країні.

Останнє питання, ми памятаємо протести названі “Електро Єреван”, чи є якийсь зв’язок із тими народними виступами, які мали здебільшого економічне підгрунтя, і нинішніми протестами громадян проти результатів рефрендуму?

Я думаю одна спільна риса цих протестів - це народне невдоволення, зростаюче розчарування в діях влади. Такі ініціативи, як “Громадянська спостережна місія” дають змогу народу активно і напряму впливати на підсумок голосування. “Електро Єреван” показав емоційну сторону народного невдоволення, але з часом вона трансформувалась в логічну сторону, в логічний спосіб боротися із порушеннями під час виборів і з безкарністю, яке намагається приховати місцева влада.