Чи справді «ІДІЛ» програє в Іраку: 9 тез

«Чи взяття Фаллуджі покладе край «ІДІЛ» в Іраку» – ставлять питання воєнні стратеги, аналітики і світові медіа. Це місто на заході Іраку «Ісламська держава» завоювала одним з перших. От уже місяць іракські війська відвойовують поселення. За даними BBC, 60 000 людей змушені були покинути місто. «ІДІЛ» досі контролює 20% його території.

Франческа Боррі – військовий кореспондент, письменник, одна з небагатьох західних кореспондентів, яка тривалий час працює в Сирії та Іраку. Нині Франческа готує книгу про те, чому іноземні бійці з немусульманських країн приєднуються до «Ісламської держави». В 9 тезах Боррі пояснила Громадському, чи справді «ІДІЛ» слабшає і втрачає свої позиції і що треба знати про «Ісламську державу» в Іраку?

Франческа Боррі, військовий кореспондент, письменник, тривалий час працює в Сирії та Іраку. Фото ukjent

1. «Ісламська держава» відрізняється у кожній з країн.

«ІДІЛ» удає з себе щось універсальне – ніби вони руйнують кордони і представляють мусульман у всьому світі. Насправді все геть навпаки. На «ІДІЛ» впливає на національний контекст. Угруповання «Ісламська держава» в Лівії, Ємені, Сирії і Тунісі геть різні і не пов’язані між собою. Бойовик, який приїхав із Франції чи Тунісу, геть інакший від чеченця.

Досі найсильніші позиції «Ісламської держави» в Іраку, де її діяльність мало стосується ідей ісламу чи халіфату. У Сирії — це зовнішній феномен, де досі сильніша «Аль Каїда». Сирійці бояться, вони не сприймають «Ісламську Державу», як щось законне та правомірне. Більшість бійців — іноземці. В Іраку розмовляти про «ІДІЛ» — це все одно, що говорити про сунітську політичну партію.

2. В Іраку «ІДІЛ» виник через корупцію і розкол між шиїтами і сунітами.

Фалуджа була захоплена «Ісламською державою» в січні 2014-ого, ще до того, як у світі почули про «ІДІЛ». Тоді бойовиків підтримало місцеве населення через корупцію, а також протистояння шиїтів та сунітів, яке загострилося після американського втручання на початку 2000-их, коли Тимчасова адміністрація підтримала та закріпила конфесійний розкол.

Іракське населення можна умовно поділити на такі групи: 20 % – це мусульмани-сунніти, 20% – курди на півночі країни, і 60 — 65% – це мусульмани-шиїти, які становлять більшість іракського населення.

«ІДІЛ» в Іраку виник, як бажання помститися новій владі. За часів Саддама Хусейна в країні правила суністька меншина, а коли американці усунули від влади Хусейна, то спробували запровадити демократію. Шиїтська більшість почала управляти суннітською меншістю далеко не на справедливих умовах.

Курдські війська, що воюють проти «ІДІЛ»

3. Звільнення Фалуджі мало що змінює для місцевих.

Проблема полягає не лише в тому, що «ІДІЛ» захопив Фаллуджу, Тікріт чи Ракку. На боці урядових військ воюють шиїтські бойовики. У Тікріті західні журналісти спостерігали за тим, як такі загони жорстоко розправлялися із бійцями «Ісламської Держави». Їм відтинали голови, людей спалювали, карали у той самий спосіб, як свого часу чинили бойовики «ІДІЛ» із місцевими. Шиїтські бійці публікували у твіттері свої фото поруч з мертвими тілами ворогів з ІДІЛу.

Перші звіти з Фалуджі та околиць від правозахисних організацій розповідають, що цивільні потерпають від атак з боку шиїтських загонів. Питання в тому, хто керуватиме Фаллуджею далі, які гарантії, що за рік не з’явиться новий рух.

Іракські солдати. Фаллуджа. Фото Osama Sami/dpa

4. Проблема Іраку – уряд.

В Багдаді люди можуть не знати, хто є мером їхнього міста. Там де факто немає влади. В кожному районі міста є збройні загони. Це можуть бути суніти, шиїти, курди, будь-які польові командири. Хоча уряд Іраку є більш законним, ніж уряд Асада в Сирії, він де факто керує лише «Зеленою зоною». Це укріплена територія, де можна жити, мов у Лондоні чи Парижі. Якщо виїхати за її межі, то там закладають по декілька бомб під автомобілі. В травні іракські протестувальники увійшли в зелену зону. Медіа рідко показують такі речі. Тоді іракці – і суніти, і шиїти – разом протестували на вулицях, виступаючи проти корупції.

Вибух на вулиці Багдада

5. «ІДІЛ» захоплював міста без опору.

Ракка в Сирії та Мосул в Іраку – дві столиці «Ісламської держави». На них ніколи насправді не нападали. Раккою керували племена. В якийсь момент народ змінив лояльність: спершу відмовився від підтримки президента Асада та перейшов на бік сирійських повстанців. Потім підкорився джихадистами, а після них — бійцям «ІДІЛ». Подібне сталося і в Мосулі. Там півтора роки не було уряду, битви за Мосул направду не було. Іділівці просто зайшли у місто, в якому не було влади. Те саме сталося й у Фаллуджі.

6. Воєнна стратегія «ІДІЛ» неефективна.

«Ісламська держава» справді переживає складні часи. «ІДІЛ» використовує смертників. Це призводить до жертв, але з точки зору воєнної стратегіє є втратою. Спостерігаючи за курдськими бійцями на передовій, журналісти побачили бронемашини «ІДІЛ», які несподіванно підриваються. Вони просто їдуть у напрямку противника і спрацьовує вибухівка. Це вражає, призводить до жертв, але з точки зору воєнної логіки – це ніщо. Не можна довго продовжувати війну за рахунок вбивства власних бійців. Ти не закріплюєшся на території. Це просто терроризм, жорстокість і не більше.

7. Іноземні джихадисти воюють за гроші.

Журналістська робота в Тунісі, Боснії, Косово, а також країнах, звідки приїжджають іноземні бійці, як от Франція та Бельгія показує, що кількість іноземних бойовиків зменшилась. Джихадисти, які воюють в Лівії на боці «ІДІЛ» приїхали з Тунісу, сусідньої країни. Вони приєдналися до угруповання через фінансові причини та відверто заявляють, що їм потрібен заробіток, тому й приєднуються до ісламістів. Тоді як замість того, щоб вирішувати економічні проблеми в Тунісі міжнародна спільнота дбає про те, чи варто розпочати бомбардування Лівії.

8. Ніхто не намагається знищити корені сили «Ісламської Держави».

Образа і незадоволення є основою для появи не тільки «ІДІЛ», але й усіх цих джихадистських рухів, особливо, Аль-Каїди, яка сьогодні є набагато сильнішою в Сирії, ніж була раніше. Вирішення питання залежить від вирішення економічних проблем у їхніх країнах.

У Сирії є президент Асад і громадянська війна, в Іраку — корумпований уряд. Доки з цим нічого не робиться «Ісламська Держава» залишатиметься на цих територіях. Можливо надалі вони змінять назву: вчора була «Аль-Каїда», сьогодні – «ІДІЛ», завтра — щось інше, але феномен лишається незмінним, тому що проблема джихадистського руху також незмінна.

9. Роль міжнародної спільноти непередбачувана.

Міжнародна спільнота з’являється і зникає, залежно від власних інтересів. Ніхто не знає, чи на довго вона вступає у процес врегулювання і які цілі переслідує. Особливо, це показала ситуація в Сирії. Там є Асад, що означає, що країна якоюсь мірою об'єднана – у Сирії всі або проти Асада або за. В Іраку більше немає Саддама Хусейна, є просто країна збройних угруповань.