ENRU

Чи зніме Франція санкції з РФ?

Резолюція Національної Асамблеї Франції щодо зняття санкцій проти Росії викликала бурхливу реакцію в українському інформаційному просторі. Громадське спробувало розібратися, що відбулося, що це рішення означає та чого очікувати далі.

1. Що відбулося?

У четвер, 28 квітня, Національна Асамблея (нижня палата Парламенту Франції) ухвалила резолюцію за зняття санкцій з Росії. Рішення ухвалили простою більшістю голосів від присутніх у залі депутатів: 55 «за», 44 «проти».

Згідно з текстом резолюції, санкції проти Росії «суперечать фундаментальним інтересам франко-російських відносин», «призводять лише до погіршення економічних стосунків», «шкодять інтересам Франції» та є «абсолютно неефективними».

Утім, для оцінки масштабу цієї події, важливо розуміти кілька важливих нюансів. А саме:

1) рішення ухвалене малою кількістю депутатів (лише 10% від членів Національної Асамблеї);
2) воно є суто рекомендаційним і не має прямого впливу на політику виконавчої влади;
3) воно ухвалене силами, які сьогодні є в опозиції у Франції;
4) Франція сама не може зняти санкції, ухвалені на рівні ЄС.

Спробуємо далі розібратися з усіма цими елементами. 

2. Що означає ця резолюція?

По-перше, це голосування не репрезентує більшості депутатів. У чомусь його можна порівняти з нідерландським референдумом: формально рішення ухвалюється, але де-факто воно є позицією меншості, а не позицією більшості.

Загалом у Національної Асамблеї 577 депутатів. На момент голосування у сесійній залі був присутній 101 депутат. І тільки 99 з них голосували. Іншими словами, голосували лише 17,5% від депутатів нижньої палати Парламенту

Але правила голосування в Національній Асамблеї такі, що для ухвалення резолюцій потрібна лише проста більшість від присутніх.

Важливо також розуміти, що в залі перебувало лише 14,6% депутатів-соціалістів – тобто партії, яка сьогодні має виконавчу владу у Франції і визначає її зовнішню політику. Всі вони голосували проти, окрім 2-х депутатів.

По-друге, це голосування ще раз засвідчує, що крайні праві та крайні ліві політичні сили у Франції традиційно підтримують Росію. Наприклад, резолюцію підтримав Франсуа Асенсі з Лівого Фронту (він був єдиним представником своєї політичної сили в залі, хоч заявив, що його позиція «відображає думку усіх депутатів» цієї політичної сили). Ультраправа партія Національний Фронт також дала два голоси «за» резолюцію – Маріон Марешаль-Ле Пен та Жильбер Коллар.

По-третє, сюрпризом стала активність правої партії Республіканців, які дали більшість голосів на цю резолюцію.

Республіканці – це права партія, яку зараз очолює Ніколя Саркозі. У ній присутнє виразне проросійське крило. Однак не варто вважати, що всі республіканці проросійські. Наприклад, вагомим опонентом Саркозі всередині партії є Ален Жупе, який займає значно більш критичну позицію щодо Кремля. І за сьогоднішню резолюцію зі 196 депутатів-республіканців Національної Асамблеї голосували лише 45. Тобто теж меншість.

3. Що далі?

А) Рівень Франції

Резолюція Національної Асамблеї не є законом, який потрібно виконувати. Документ, який проголосували депутати, має рекомендаційний характер для чинної виконавчої влади.

Важливо розуміти, що французький уряд, який є соціалістичним, стоїть на інших позиціях. Наприклад, він чітко дотримується лінії ЄС щодо прив'язки санкцій до повного виконання Мінських домовленостей.

Тому одразу після голосування у Національній Асамблеї з’явилася реакція МЗС Франції: «Санкції ЄС є та залишаться залежними від виконання Мінських домовленостей», — йдеться у його повідомленні.

Наступні президентські вибори відбудуться лише у 2017 році. Тому зміна політичного курсу Франції щодо санкцій проти РФ цього року малоймовірна. А наступний раунд дискусії щодо подовження санкцій відбудеться вже у липні 2016 року.

Але якщо у короткостроковій перспективі є підстави для оптимізму, то подальше майбутнє є менш певним. У чинного соціалістичного президента Франсуа Олланда не так багато шансів залишитися про владі після 2017-го року.

Б) Рівень ЄС

Важливо розуміти, що жодна країна ЄС сама по собі не може зняти санкції. Санкції – це рішення всього Європейського Союзу, а тому продовжувати їх чи ні, посилювати чи послаблювати – це також рішення всього ЄС.

Наразі санкції продовжені до липня. А тому у червні можна очікувати поновлення дискусій всередині Євросоюзу.

Для продовження чи непродовження санкцій потрібне одностайне рішення всіх держав ЄС. З одного боку, — це ризик, бо якщо в липні не буде одностайного рішення щодо продовження санкцій, то рішення про їхнє подовження не ухвалять.

Але, з іншого боку, умова одностайності має і зворотній бік: якщо санкції накладаються одностайним рішенням, значить і зніматися вони мають одностайним рішенням.

Це частково пояснює, чому щоразу перед ухваленням рішень про подовження санкцій з'являються ті чи інші уряди ЄС, які висловлюють сумніви щодо подовження санкцій – і чому ці сумніви щоразу вдається гасити.

Причина проста: є розуміння, що непродовження санкцій означає їхнє зняття, а це — серйозне рішення, яке теж вимагає одностайності. І тому жодна окрема країна не може просто своїм вето призвести до ухвалення цього рішення.

Також варто пам'ятати, що санкції ЄС чітко прив'язані до виконання Мінських угод. Україна теж має свої зобов'язання в рамках цих домовленостей. Вони стосуються не лише припинення вогню, відведення важкого озброєння та інших військових питань, але й також політичних речей, зокрема конституційної реформи та закону про вибори в ОРДЛО.

Те, що Київ поки не робить помітних кроків у цьому напрямі, дає привід прокремлівським силам у ЄС піднімати питання зняття санкцій. Мовляв, Україна теж не виконує Мінських угод, а тому Росія не несе повної відповідальності за порушення Мінська, отже режим санкцій є «асиметричною відповіддю» на ситуацію на сході України.

Позиція України полягає в тому, що ці «політичні» умови Мінська неможливо виконати, доки повністю не виконано головного: припинення вогню, відведення важкого озброєння, звільнення заручників.

Наразі можна сказати, що європейська дипломатія в переважній більшості цю позицію підтримує. І вважає саме Росію винною у недотриманні режиму припинення вогню. Це робить усі розмови про зняття санкцій поки що ефемерними.

Інша річ – якщо справжнє припинення вогню відбудеться, тоді з новою гостротою постануть політичні питання Мінських угод, зокрема питання конституції та виборів.

Однак сьогодні в європейських дипломатичних колах немає сильних сигналів, що санкції будуть знімати. І голосування в Національній асамблеї навряд чи є таким сигналом.

/Тетяна Огаркова, Володимир Єрмоленко, Hromadske.Світ