ENRU

США ЗСЕРЕДИНИ: Чиказький експеримент або психологічна підготовка для безробітних

Навчальні центри для безробітних, де не вчать ремеслам і навичкам? Чому психологічна підготовка може виявитися дієвішою за комп'ютерну грамотність? Перший відеоблог Наталки Гуменюк зі США.

Чикаго — одне з найкрасивіших міст США, водночас і найбільш сегреговане. Тут високий рівень злочинності й тисячі безхатьків і безробітних. Якщо зважати лише на статистику, усе виглядає дуже депресивним. Але величезна кількість соціальних ініціатив, які повертають людей до повноцінного життя, справді надихає.

Одна з таких — центр «Cara» (з гельської — «друг»). Ранок тут починається зі співу, а також з оповідок про те, що для тієї чи іншої людини означає радість. До цього має бути готовий кожен — і студент, і співробітник. Це не якась американська традиція, також центр не є релігійною організацією, хоча виступи чимось нагадують баптистські церемонії. 

Учасників потрібно виштовхнути із зони комфорту, вони мають бути весь час «увімкненими», адже в будь-який момент роботодавець може запросити на співбесіду. Центр уже 25 років допомагає безробітним. Замість стандартного навчання, учасники програми отримують психологічну підготовку — учаться не запізнюватися, дотримуватися дисципліни, адекватно реагувати на критику й не здаватися.

Учасники програми психологічної підготовки для безробітних у центрі «Cara», Чикаго, 9 жовтня 2017 року Фото: Наталія Гуменюк/Громадське

Працедавці, яких допомагає знайти «Cara», стверджують, що навчити або перевчити працівника вони здатні й самі, але проблема людей, які пережили кризу, не в браку освіти. 

Найвразливіші люди можуть часто запізнюватися на роботу, у складний момент не прийти, упасти в депресію після першого ж конфлікту чи зауваження, а відтак — звільнитися або бути звільненими. 

Багато учасників програми — літні люди, які втратили віру в себе. Іще 15 років тому Джим був священником. Його церква закрилася. Тривалий час він не міг повернутися до роботи, далі — зачароване коло: алкоголь, депресія, життя на вулиці. Джимові пощастило — для багатьох це закінчується ще й наркозалежністю. Цього дня Джим дзвонить у дзвін — це знак, що він отримав роботу. У транспортній системі Чикаго. 

Один зі студентів — молодий хлопець на візку, на його обличчі —татуювання сльози. У кримінальному світі — це символ страху. Він справді належав до однієї з чиказьких банд. Він так само як й інші має шанс знайти роботу, якщо дисципліновано виконуватиме програму.

Молодий хлопець на візку (ліворуч) колись був членом чиказької банди. Учасники програми психологічної підготовки для безробітних у центрі «Cara», Чикаго, 9 жовтня 2017 року Фото: Наталія Гуменюк/Громадське

Щоб убратися для співбесіди, слухачі можуть скористатися гардеробом у центрі — кімната з одягом та взуттям нагадує крамницю. Речі надаються благодійниками, працівниками міськадміністрації або мером. Усе це має повернути людині відчуття гідності, вона повинна зрозуміти, що більше не стоїть із простягнутою рукою.

Центр психологічної підготовки допомагає учасникам програми з одягом та взуттям для співбесід. Зазвичай речі передають у центр благодійні організації, а також мерія Фото: Наталія Гуменюк/Громадське

Задекларований результат — 78% людей, які пройшли підготовку в центрі, зайшли роботу і вже понад рік працюють.


Під час освітньо-ознайомчої подорожі до США для європейських лідерів, кореспондентка Громадського Наталка Гуменюк відвідує в’язницю, суд, міграційний центр, патрулює з поліцією нічний Чикаго, зустрічається з місцевими політиками, дізнається про найскладніші проблеми американського суспільства і про те, як їх намагаються подолати.