Дебальцеве. Рік після боїв за місто

Через рік після боїв за Дебальцеве місто виглядає досить жвавим і велелюдним – робітники ще й досі розбирають завали розбитих будинків, але працюють соціальні установи – дитсадок, школи, лікарні.

В будівлі, яку раніше займала «Церква свідків Ієгови» — склад для російської гуманітарки, яку роздають місцевим удень. В приміщенні, де був супермаркет «АТБ» — тепер «Перший республіканський». Працюють й інші магазини, в них є продовольчі товари й продукти, які продають, щоправда, в російських рублях. Пенсії теж в рублях, каже дідусь у магазині. А от зарплати місцеві отримують у гривнях, принаймні ті, хто працює на залізниці.

Дебальцівський залізничний вузол був заблокований з літа 2014-го, коли місто відбили у «ДНР». Через деякий час уже в підконтрольному українській владі Дебальцевому залізничникам перестали платити, пояснює один зі співробітників залізниці. Через три тижні після лютневих боїв за Дебальцеве, коли місто перейшло знову під контроль самопроголошеної ДНР, залізниця запрацювала, залізничникам почали нараховувати зарплату. Хто платить? «Україна!» — каже працівник залізниці. «Вугіллячко ж туди йде…»

Деякі зруйновані будинки в Дебальцевому відбудували з нуля – це близько сорока «фінських будиночків», планують відновити ще стільки ж. За рахунок Росії. Окрім Дебальцевого, в лютому минулого року від ударів потерпали села Чорнухіне і Нікішине. Туди ще не дійшла відбудова. А в побитих Рідкодубі та Веселому не лишилось мешканців узагалі.

/Hromadske.Схід