Будь-яка країна, яка оголошує дефолт, зіштовхується з падінням довіри інвесторів
Фото:

Владислав Мусієнко/POOL

Дефолт — це не страшно, впевнений Ігор Коломойський. Нещодавно він повернувся в Україну, і тепер радить президенту Володимиру Зеленському відмовитися від державних зобов’язань перед кредиторами. Наприклад так, як на його думку у 2015 році, зробила Греція. Олігарх певен, що так ЄС та США спишуть державі усі борги, бо вони найперше цікавляться Україною, як «плацдармом у протистоянні Заходу та Росії».

Громадське опитало економічних та політичних експертів, чим такий страшний дефолт для країни та якого сценарію слід чекати українцям, якщо команда Зеленського дослухається до порад Ігоря Коломойського.

Коли країна дефолтує, інвестори починають витягувати з неї кошти. Це сильно впливає на курс валют

Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії

«Будь-яка країна, яка оголошує дефолт, зіштовхується з падінням довіри інвесторів. Навіть рейтингові агенції опускають таку країну нижче реального рівня, бо держава не хоче і не може виконувати обіцяне.

Падіння довіри означає, наприклад, збільшення процентних ставок по боргах. Це означає, що буде менше закордонних грошей, які інвестують в українську економіку.

Зокрема, коли країна дефолтує, інвестори починають витягувати з неї кошти. Це сильно впливає на курс валют. Гривня може значно послабитися, якщо країна не виплатить борги. Це перше, що відчують на собі люди.

Також квазісуверенним позичальникам, таким як державні банки чи компанії, стає набагато складніше рефінансувати свої борги. Вони не можуть залучити нові кошти, а відтак не можуть розрахуватися з боргами. Це призводить до їхнього банкрутства».

Невчасна сплата боргів закриває ринки запозичень

Тарас Котович, старший фінансовий аналітик групи ICU

«Україна має досить навантажений графік виплат за зовнішнім боргом (сумарно ж до 2023 року нам потрібно буде віддати зовнішнім позикодавцям понад 25 мільярдів доларів — ред.). Найкращим виходом для країни є поліпшення кредитного іміджу та рефінансування виплат. Як свідчить практика, будь-яке порушення графіку платежів чи проведення реструктуризацій закриває для позичальника ринки запозичень на певний час.

Що ж стосується МВФ, то його кредити дають підтримку золотовалютним резервам країни, а не фінансують дефіцит бюджету. МВФ — це лакмусовий папірець для ринку, який демонструє, чи рухається країна шляхом реформ та чи матиме можливість виплачувати свої борги надалі».

Відмова від МВФ — це повернення в 2013 рік: обвал гривні, валютних резервів, бюджету.

Володимир Рапопорт, аналітик, економіст

«Практично всі реформи в Україні проходили під натиском МВФ. Не всі вони були корисні, але 80% абсолютно необхідні. Україна — не Грузія 2003-2008 років, коли двигуном реформ був Бендукідзе: в Україні двигуном реформ був МВФ. Відмова від співробітництва з фондом — це відмова від зробленого та повернення у 2013 рік: обвал гривні, валютних резервів, бюджету. Оскільки в борг без МВФ Україні ніхто не дасть.

[...] Приклади з Грецією та Аргентиною абсурдні. У Греції взагалі не було дефолту, була реструктуризація боргу за погодженням з кредиторами — типу української 2016 року. Греція впровадила заходи жорсткої економії як умову цієї реструктуризації. Не «відпочити від жорстких заходів», а впровадити більш жорсткі заходи та співпрацювати з МВФ — ось шлях Греції насправді. Наводити його як приклад відмови від МВФ — означає нічого не знати або свідомо обдурювати.

Аргентина — типовий дефолт. У 1998 році ВВП на душу населення в Аргентині був 9 тисяч доларів. У 2018 через 20 років — 11,6 тисячі доларів (розумієте різницю того долара і нинішнього). Тобто економіка країни 20 років після дефолту стоїть і не розвивається. Так, Аргентина досі не може домовитися з кредиторами, яких кинула при дефолті, все як хоче Коломойський.

В України ВВП на душу населення близько 3 тисяч доларів, а в 1998 було — 884 долари (тобто Україна розвивалася ці роки без дефолту). Ви хочете повернутися в 1998-й? Якщо ви поглянете на країни Латинської Америки, то вони в 1998 році відставали від Аргентини, а у 2018 без дефолту стали її випереджати. Наприклад, у Чилі ВВП 20 років тому було майже вдвічі менше, ніж в Аргентини — 5,4 тисячі доларів на людину, а у 2018 — понад 16 тисяч».

Дефолт — це криза, а в кризу бідні стають біднішими, а багаті багатшими

Сергій Фурса, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

«Не вірте розмовам, що після дефолту все буде ще краще. Не буде. І точно буде гірше. Бідним і звичайним людям так точно, бо дефолт — це криза, а в кризу бідні стають біднішими, а багаті багатшими. Тому Коломойський і хоче відпочити від реформ та від пильної уваги Заходу, бо йому це вигідно з усіх боків. Реальна дохідність облігацій країн, які часто допускали дефолти у своїй історії (Аргентина, Еквадор та інші), була втричі вищою з 1820-го року, ніж прибутковість облігацій країн, які не допускали частих дефолтів.

Утім, кому важливі ці облігації, якщо платять однаково з бюджету, правда? А зв'язок між бюджетом і грошима платників податків вловлюють не всі, проте усі розуміють зв'язок зі своїми грошима та зі своїми зарплатами, накопиченнями. І навряд чи вони будуть так щасливі, зіткнувшись з дефолтом, як обіцяє Ігор Валерійович. Як колись були щасливі жителі Аргентини: вони так раділи дефолту, такі народні гуляння влаштували, що довелося виводити на вулицю танки. А як тут не радієш, коли твій депозит в банку з жалюгідними доларами в одну ніч перетворюється в патріотичних депозит в рідній національній валюті, та ще й за курсом, який встановив улюблений уряд».

Пропонувати дефолт сьогодні можна лише з метою прискорити капітуляцію

Володимир Горбач, політичний аналітик у Інституті Євроатлантичного Співробітництва

«Навесні 2014 року пограбованій Україні справді можна було б оголосити дефолт. Причому не лише по зовнішніх, але й по внутрішніх боргах: провести грошову реформу, роздати населенню по 100 нових гривень і почати життя спочатку. Це якби у нас не було російської анексії Криму і ми не потребували б так критично зовнішньої допомоги. Утім, російська загроза була і вона швидко переросла у відкриту агресію на Донбасі.

Саме тому уряд Яценюка і в.о. президента Турчинов не могли собі дозволити такої «розкоші»

як дефолт. Натомість вони були змушені звертатися по допомогу до тих, у кого були ресурси опиратися зовнішній агресії — до олігархів України. І Ігор Коломойський був найрішучішим із них. Ахметов виставив поперед себе Таруту. Начебто, були й пропозиції Пінчуку та Ярославському.

Після стабілізації лінії фронту на Донбасі міністр фінансів Наталя Яресько провела реструктуризацію боргів України перед зовнішніми кредиторами. Так, її умови виявилися не настільки вигідними для України, як нам би хотілося і на що ми насправді заслуговували як жертва агресії, але кредитори виявилися невблаганними. Не в останню чергу й тому, що частиною зовнішнього боргу України анонімно володіло те ж оточення Януковича. І тоді теж проголошення дефолту замість реструктуризації обвалило б усю нашу зовнішньополітичну й безпекову стратегію, позбавило б нас союзників, унеможливило б програму реформи армії й переозброєння і припинило б європейську інтеграцію.

А пропонувати дефолт уже сьогодні, як пропонує олігарх Коломойський президенту Зеленському, можна лише з метою прискорити капітуляцію. Якщо це станеться, то нагадуватиме анекдот про Чапаєва, який майже доплив до протилежного берега, але втомився і... поплив назад».

В усіх країнах, які відмовляються віддавати борги, погіршується соціально-економічне становище, падає рівень життя

Тарас Козак, фінансист, президент інвестиційної групи «Універ»

«З подачі Ігоря Коломойського раптом у країні з’явилися прихильники дефолту. Дуже дивно чути від олігарха комуністично-популістські заклики. Мовляв, не будемо віддавати буржуям-капіталістам борги, самі ці гроші поділимо. Ще й у приклад наводить Грецію, яка ніби-то нікому нічого не віддала, і живе шикарно.

Лукавить пан Коломойський. По-перше, Греція платить за своїми боргами. По-друге, у всіх країнах, які відмовляються віддавати борги, погіршується соціально-економічне становище, падає рівень життя середнього і бідного прошарків населення. Навіть коли йде мова про технічний дефолт чи реструктуризацію (затримку з виплатами), є загроза погіршення.

Безумовно, Коломойський достатньо розбирається в економіці, щоб розуміти такі елементарні речі. Чому ж тоді він піднімає цю небезпечну тему? Імовірні вигоди, які може отримати олігарх при дефолті:

— економічна криза послаблює державну владу. Для олігарха це відкриває можливості для особистого збагачення. Звісно, йому буде чхати на рейтинги Зеленського, які неминуче впадуть. Ба більше, президент буде змушений спертися на олігархів.

— за відмови України сплачувати борги неминучий розрив Угоди з Міжнародним Валютним Фондом. Саме з подачі МВФ був націоналізований ПриватБанк. Без нагляду з боку Фонду Коломойському буде легше повернути контроль над Приватом. Або стягнути з держави велику суму за нібито вчинені збитки.

— вартість державних облігацій України сильно впаде. Олігарх зможе купити їх за безцінь і погасити свої борги перед ПриватБанком вже за номінальною вартістю паперів. Після цього поверне ПриватБанк у свою власність, довівши через суди, що націоналізація була незаконною, а банку не загрожує банкрутство».

Поділитись: