Дружини захисників Маріуполя проводять пресконференцію: головне
Дружини українських військовослужбовців, які перебувають на заблокованому заводі «Азовсталь», проводять пресконференцію. Збираємо для вас найголовніше.
Яка ситуація на «Азовсталі»?
Дружини українських військовослужбовців на «Азовсталі» підтримують із ними зв'язок, листуючись у месенджерах раз на день — на кілька днів. Інколи, як Ольга, дружина пораненого військового, — раз на два тижні.
Бійці розповідають, що російські окупанти продовжують бомбардування, тож вони майже не виходять нагору. Коли це все ж вдається, військові намагаються знайти воду та їжу. Катерина, дружина одного з бійців, розповіла, що ті змушені пити одну склянку технічної води на день. Окрім того, на «Азовсталі» критична ситуація з медикаментами.
Настрої серед військових доволі песимістичні, бійці готуються до «останнього бою», бо не дуже вірять у дипломатичний розв'язок цього питання. «Попри переговори, щодня гинуть дуже-дуже багато людей, страждають поранені», — зазначили жінки.
Про деблокаду Маріуполя та евакуацію
Військова блокада, можлива, але в нас немає на це часу. Щодня гинуть люди.
***
Ми розуміємо, що головна роль Маріуполя у цій війні — стягнути на себе величезну кількість сил, щоб наші війська могли звільнити Київ, Чернігів, Суми, Харків. Ми не знаємо, чи не взяли б росіяни Київ, якби не Маріуполь, якби не «Азов». Ми у нашу владу віримо і їй довіряємо. Ми просто дуже просимо продовжувати концентрувати всю увагу, всі зусилля, політично-дипломатичний тиск саме туди. Це все, чого ми просимо.
***
Усі захисники Маріуполя зробили достатньо, щоб бути евакуйованими, вони заслуговують на те, щоби жити. Тому ми сподіваємося на швидке рішення, коаліцію країн, які зможуть допомогти нашій владі.
***
Було пропрацьовано варіант, коли азовці складуть зброю саме у третій країні та вийдуть через неї. Ми просимо країни долучатися до нього, сформувати коаліцію, яка наполягатиме на цьому, та просимо всіх, хто може запропонувати себе як третю країну, це зробити.
Про поранених
Кількість поранених постійно змінюється, бо одні поранені вмирають, інші додаються через обстріли та бомбардування. Ми знаємо, що їх було близько 700 людей. Зараз яка кількість — ми не знаємо. У «госпіталі» дуже спекотно, душно. До нього є дуже обмежена можливість передавати їжу.
***
Насамперед треба вивозити поранених, які можуть померти протягом наступної доби. Але ми наполягаємо на евакуації абсолютно всіх. Сьогодні ми вивеземо всіх поранених, а завтра їх буде ще 200.
***
Поранення — це коли у тебе немає руки-ноги, перебиті внутрішні органи, величезні травми. Для «Азову» якийсь осколок у нозі чи поверхневі пошкодження — це навіть не поранення.
***
Антибіотики є в дуже обмеженій кількості для особливо важких операцій. Люди з ампутаціями лежать без них, без знеболювальних. Люди з важкими пораненнями просто терплять біль. Кінцівки ампутують навіть із маленькими ушкодженнями, без знеболювальних — просто ріжуть наживо. Їхні побратими це все спостерігають.
Зустріч з Папою Римським
Для нас було неочікувано, що він піднявся, коли побачив нас. З поглядів, жестів, було зрозуміло, що він дуже емпатійний до нашої проблеми, заглиблений у неї.
Ми спитали, чи розглядав він можливість приїхати до Маріуполя для евакуації наших військових. Він відповів, що загалом спілкувався з кардиналом і той відповів, що це не проблема. Для нас це новий подих, нова надія.
Про здачу бійців у полон рф
Скільки саме разів їм пропонували, немає інформації. Але це відбувається постійно. Ми знаємо, що вони не заслуговують померти у катуваннях. Вони будуть там до останнього, тому що йшли за покликом серця, знаючи, що це може бути квиток в один кінець. Вони за Україну до кінця.
***
До того з 2014 року лише один «азовець» повернувся з російського полону: з вибитими зубами, пошкодженими внутрішніми органами, у жахливому стані. Всі інші були закатовані та вбиті. Тобто полон — це взагалі не варіант.
Про боротьбу з пропагандою
Ми щодня займаємося інформаційно війною, боремось із фейками, російською пропагандою, кричимо про «Азовсталь», і це, в принципі, дає результат. Перший тиждень, коли ми були у Європі, постійно були одні й ті ж запитання: «Ви ж усі нацисти?» Ми маємо сильні аргументи, й ці міфи дуже легко розвіюються. Зараз уже ці питання мало хто ставить, тому що це цинічно, смішно. Всі розуміють, хто справжній фашист, терорист і справжній ворог для світу.
- Поділитися: