«Джавелінами» по планах Путіна. Чим українська армія відбиватиме ймовірний напад Росії

За даними розвідок різних країн, біля наших кордонів нині перебувають орієнтовно 140 тисяч військових російської армії. Влад Волошин — військовий журналіст, учасник війни на Донбасі, член миротворчих контингентів в Боснії і Герцеговині, Косово, Іраку та багатьох інших країнах, а також колишній речник Генштабу ЗСУ — пояснює, що Україна може протиставити цій навалі.

Зазначимо, що вся інформація про озброєння, яку ви побачите у цьому тексті — з відкритих джерел і не порушує жодної державної таємниці.

Навесні 2014 року, коли Росія анексувала Крим і вже почала захоплювати Схід та Південь України, Збройні сили протиставили їй лише кілька тисяч людей — попри те, що на той час могли задіяти до 55 тисяч військових.

Утім, тоді керівництво держави й силових структур було деморалізоване, тож Україна не змогла на повну застосувати всі свої сили. Найвищі керівники боялися брати відповідальність за наслідки своїх рішень, нижча вертикаль просто самоусунулась від виконання своїх функцій. Хтось переходив на бік ворога, хтось саботував рішення згори, а хтось просто був не здатен до війни.

Нині ж ситуація протилежна. Військово-політичне керівництво налаштоване захищати кожен сантиметр землі, та й світова спільнота вже не просто висловлює «глибоку стурбованість» і «відверте занепокоєння», а реально допомагає — і дипломатично, і зброєю. Змінилася й нормативна база щодо розбудови Збройних Сил України.

Багато мотивованих добровольців стали професійними військовими; окрім того, було створено багатотисячну структуру досвідченого резерву, який пройшов мобілізацію та війну на Донбасі. Армія перейшла на J-структуру (себто «НАТОвську» систему управління — ред.). Загалом у Збройних силах суттєво реформували підходи й методи керівництва.

Бойовий досвід армії

Найважливіший чинник, який свідчить про зростання потужності української армії — її участь у справжніх бойових діях. Досвід окремих військових, штатних підрозділів та цілих з’єднань на реальній війні — важлива умова професіоналізації воєнної діяльності. На додачу, українських військових навчають інструктори з країн НАТО.

За короткий період армія стала цілком боєздатною. Україна зробила висновки з поразок під Іловайськом 2014-го та в Дебальцево 2015-го, і всього за кілька років наша армія увійшла до 30-ки найбільш професійних армій світу.

Нині чисельність українського війська сягає 200 тисяч — це одна з найбільших армій в Європі. Крім того, Україна в декілька разів збільшила витрати на «оборонку», і видатки невпинно зростають упродовж восьми років.

З 1 січня 2022 року в Україні набув чинності закон «Про основи національного спротиву», що визначив завдання територіальної оборони, руху опору та підготовки громадян України до національного спротиву. Останніми місяцями почалося вже справжнє (а не «паперове») створення Сил територіальної оборони — окремого роду сил ЗСУ, чисельність особового складу якого становитиме до 130 тисяч.

На суші

Один із найважливіших чинників теперішньої сили української армії — її технічне оснащення, якого не було у 2014-2015 роках. Це насамперед нові станції розвідки, сучасні безпілотні літальні апарати, радари артилерійської розвідки та контрбатарейної боротьби тощо. Крім того, Україна отримує розвідувальні дані від союзників з НАТО, які останніми тижнями задіяли найкращі засоби розвідки поля бою — літаки розвідки E-8C. До цих нових засобів розвідки для артилерії додаються й нові високоточні боєприпаси українського виробництва — сила доволі потужна.

З-поміж іншого, до нового озброєння української армії увійшли й безпілотні літальні апарати (БПЛА): сьогодні на них можна перекласти частину функцій армійської та штурмової авіації, представленої у 2014 році вертольотами Мі-24 та літаками Су-25. Також Україна взяла на озброєння ударні безпілотники турецького виробництва Bayraktar TB2 (вони добре зарекомендували себе на війні 2020 року у Нагірному Карабаху), і наразі вже розпочалося ліцензійне виробництво цих апаратів в Україні. А ще держава має власний протитанковий комплекс «Стугна-П», який серйозно підвищує вогневу міць піхоти. А отже, його можна вельми успішно застосовувати проти російської бронетехніки.

Допомога світу

Останніми тижнями США, Велика Британія та інші країни надають нам військово-технічну допомогу, зокрема й зразки доволі грізної новітньої зброї стримування: скажімо, американські протитанкові комплекси керованих ракет FGM-148 Javelin. За деякими даними, Україна вже має до 400 пускових установок і понад 1200 ракет, і в такому разі за кількістю ПТРК Javelin Україна — друга у світі після Сполучених Штатів.

Крім того, США передали різні боєприпаси та 200 штурмових гранатометів BDM. У планах — гелікоптери Мі-17В-5 і Мі-8МТВ, які раніше були на озброєнні ВПС Афганістану.

Велика Британія надала Україні 2 200 одиниць сучасних протитанкових гранатометів NLAW; Канада — шоломи, бронежилети та інше спорядження. Озброєння та боєприпаси передали й країни Балтії, Польща, Чехія, Нідерланди та Данія. Загалом протягом кількох тижнів і станом на 9 лютого 2022 року Україна отримала від партнерів з Заходу допомоги на 1,5 мільярдів доларів, а також сотні тонн озброєння, боєприпасів і військового майна.

У повітрі 

Найслабші місця — авіація, протиповітряна оборона та флот: саме це, на думку колишнього головнокомандувача НАТО, американського генерала Філіпа Брідлава може стати критичним у разі масштабного вторгнення Росії.

Українські Повітряні сили та армійська авіація у 2014 році втратили до двох десятків повітряних машин, а авіаційний парк відновлюється досить повільно. На озброєнні армії досі перебувають радянські зразки літаків та вертольотів, які зараз виготовляють у Росії. Щорічний середній наліт українських пілотів дещо нижчий за показники пілотів-росіян. До всього, російські солдати мають досвід бойових дій у Сирії — тож в умовах тотальної переваги російської авіації та протиповітряної оборони Україна все ж має обмежені засоби. Утім, передавання Литвою і Латвією ПЗРК Stinger має поліпшити ситуацію.

Наприкінці 2021 року Київ попросив Вашингтон передати ЗРК MIM-104 Patriot — американський зенітний ракетний комплекс, який використовує армія США та союзники. Він складається з ракети повітряного перехоплення та високопродуктивної радарної системи. Втім, це озброєння США ще не надіслали.

З тим самим проханням український уряд звернувся і до німців, проте Берлін також не надав цю зброю — західні партнери не наважуються постачати MIM-104 Patriot, аби Кремль не розцінив це як провокацію. Щоправда, США не виключають можливості надати Україні зразки озброєння.

На морі

Військово-морський флот доводиться будувати фактично «з нуля». Сьогодні на озброєнні є фрегат «Гетьман Сагайдачний», чотири патрульні катери типу «Айленд», які Україна отримала від США, сім артилерійських катерів МБАК типу «Гюрза» та ще кілька суден.

Нині Україна спільно з Анкарою будує серію корветів типу Ada, а ще днями посол України у Великій Британії Вадим Пристайко заявив, що вітчизняні ВМС незабаром отримають ракети, які дозволять протистояти росіянам у Чорному та Азовському морях.

Окрім того, для захисту морського узбережжя Україна має протикорабельні ракети типу «Нептун». За тактико-технічними характеристиками це один із кращих світових зразків дозвукових маловисотних ракет, які призначені для знищення кораблів тоннажністю до 5 тисяч тонн і наземних цілей. Також на озброєнні української армії з 2020-го є береговий ракетний комплекс РК-360МЦ «Нептун»: через нього росіяни вже не так вільно, як колись, почуваються в акваторії Азовського й Чорного морів.

Втім, поки що «Нептунів» не надто багато, а от російських великих десантних кораблів у Чорному морі — аж 12. Ця корабельна група здатна перекинути посилену кількома десятками танків, артилерією і бронетехнікою бригаду морської піхоти. Подібні сили й засоби можна задіяти для морської операції з метою захоплення Одеси та «пробивання» коридору в Придністров’я (де нині перебувають близько двох тисяч так званих «російських миротворців» і значна кількість зброї та боєприпасів у колишніх військових складах СРСР).

Сценарії Кремля

Вірогідним сценарієм Росії може бути комплексне вторгнення: з моря, від білоруського Полісся та з боку Дністровського Лиману — комплекс одночасних ударів з усіх напрямків, що має на меті «розшматувати» та оточити основні частини і з’єднання наших Збройних Сил. Зрештою це могло би призвести до ліквідації військового потенціалу України.

Менше з тим, окупація великих міст і захоплення території не є основною метою: це довго та надміру «боєзатратно». Альтернатива для Путіна — блокада українських портів силами флоту та подальша серія малих операцій, які можна проводити уздовж лінії зіткнення. Все це може тривати доти, доки Захід і українська влада не згодяться піти на істотні поступки.

Що ж до приводу для масштабного вторгнення — Росія залюбки може «організувати» провокацію, яка стане таким собі casus belli. Авжеж, найлегше це зробити на території ОРДЛО, де вже розпочато збройний конфлікт. Варіантів і сценаріїв у Кремля — безліч. Однак українська армія вже геть не та, що була 2014-го, і легко захопити наші землі росіянам не вдасться. Тим паче, що світ починає розуміти: якщо РФ не зупинити — територією України вона не обмежиться.