ENRU

Гагаузія: як живе і кого обирає проросійський регіон Молдови

20 листопада в автономному територіальному утворенні Гагаузія в Молдові пройшов перший тур виборів до місцевих Народних зборів. 4 грудня має відбутися другий у тих округах, де жоден кандидат не набрав понад 50 % голосів. У цьому проросійському регіоні Молдови за уряду в Кишиневі, орієнтованого на інтеграцію з ЄС, майже три роки тому відбувся референдум щодо вступу Гагаузії до Митного союзу й «відкладення статусу її народу на самовизначення».

Втім, нині автономія не дала змогу соціалістам, найбільш проросійській політичній силі в країні, продовжити переможну виборчу ходу. Зовсім нещодавно, 13 листопада, їхній кандидат Ігор Додон здобув перемогу на молдовських президентських виборах. А от у першому турі виборів у Гагаузії до місцевого законодавчого органу пройшли лише двоє кандидатів від соцпартії з-поміж 21 висунутого в мажоритарних округах. Чого можна сподіватися від цього регіону, якому закидають сепаратистські настрої?  

Мітинг у  Комраті 1 травня 1990 р., Леонід Добров — ініціатор руху  Гагаузії за незалежність

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вибори в Молдові: поразка, що є перемогою

У період з серпня 1990-го по 1994 у Гагаузії була проголошена невизнана республіка. У жовтні 1990 року на Комрат, столицю цього регіону, відбувся навіть збройний похід молдовських націоналістів-добровольців на чолі з тодішнім прем’єр-міністром Молдови Мірчою Друком. Насильства й прямих зіткнень тоді вдалося уникнути: обидві сторони змогли поступитися.

За три роки центральний уряд у Кишиневі та місцева влада домовилися про особливий правовий статус регіону в складі Молдови, де понад 80 % населення – етнічні гагаузи, тюркомовний народ із власною історією та звичаями, що не мав своєї автономії за радянських часів. Тоді ж відбувся локальний референдум, на якому більшість мешканців погодилися з тим, про що домовилися Кишинів та Комрат.

Визначальною рисою Гагаузії є незмінна особлива зорієнтованість на Росію: у культурі, в геополітиці, у медіа, в побуті. Інформацію про події в зовнішньому світі тамтешні мешканці отримують часто-густо саме з російських ЗМІ. 

2 лютого 2014 року в цій автономії провели референдум, де її жителі давали відповідь на три питання, які стосувалися зовнішньополітичного курсу Молдови й фактично означали, що цей регіон заявляє про своє право самостійно визначати, куди йому вступати, й ладен блокувати спроби Кишинева інтегруватися в ЄС чи НАТО. 

В інтерв’ю Громадському башкан (вища посадова особа) автономного територіального утворення Гагаузія Ірина Влах розповіла, що хоч і 40 % гагаузького експорту йде нині до ЄС, тамтешні мешканці все одно обирають Митний союз. Економічні фактори тут ні до чого.

«У нас не за експортом на референдумі обирали. У нас зовсім інший вибір. По-перше, добре, що у нас в законі про особливий правовий статус Гагаузії передбачена можливість проводити наші внутрішні референдуми й надавати нашим мешканцям змогу висловитися щодо різних питань… Ми вирішили порадитися з народом. Це було дуже правильне рішення. 97% відсотків висловилися за те, щоб Гагаузія увійшла до Євразійського союзу. Це була наша думка. Влада Молдови дуже боялася цього референдуму, що будуть якісь безлади. Референдум дуже добре пройшов», — зауважила Ірина Влах. 

Громадяни автономії відповідали на такі запитання: 

  • Чи згідні Ви прийняти доданий проект закону АТУ Гагаузія «Про відкладений статус народу Гагаузії на зовнішнє самовизначення», який дозволяє народу Гагаузії реалізувати своє право на зовнішнє самовизначення у випадку зміни статусу республіки Молдова як незалежної держави?
  • Чи схвалюєте Ви курс зовнішньополітичного вектору розвитку Республіки Молдова, спрямований на вступ до Митного Союзу (Росія-Білорусь-Казахстан)?
  • Чи схвалюєте Ви курс зовнішньополітичного вектору розвитку Республіки Молдова, спрямований на вступ до Європейського Союзу?

Офіційний Кишинів спробував зупинити проведення цього референдуму через суд. Генпрокуратура, відповідно, відкрила кримінальні провадження. Згодом молдовські керманичі наголосили, що в будь-якому разі голосування в Гагаузії не матиме юридичної сили. Гроші на організацію цього голосування виділяли, зокрема, російський бізнесмен молдовського походження Юрій Якубов та лідер проросійської «Нашої партії», нині мер міста Бєльці Ренато Усатий. У жовтні цього року кишинівський суд видав ордер на його арешт. Молдовські ЗМІ пишуть про те, йому інкримінують причетність до організації замаху на банкіра Германа Горбунцова, що перебуває в Лондоні.

Ірина Влах пояснює, за якої умови Гагаузія не бачитиме для себе місця в Молдові: «Суть другого питання на референдумі стосувалася того, що якщо Молдова приймає рішення об’єднатися з Румунією, як має чинити Гагаузія? 97% мешканців сказали, що Молдова має бути незалежною, нейтральною, суверенною державою. Якщо відбудеться об’єднання Молдови з Румунією, то гагаузів там не буде».

На вулицях Комрата

Навесні 2014-го про такі геополітичні орієнтири населення автономії згадали й в Україні. Гагаузія межує з Одеською областю.

«Нас рятує від повторення донбаського сценарію тільки те, що в Молдови немає спільного кордону з Росією, тому немає змоги щось напряму туди ввозити. Однак є спільний кордон з Одеською областю, котра мала входити в проект Новоросії, який не реалізувався. Інакше Гагаузія могла б стати частиною Новоросії», — відзначає виконавчий директор громадської організації «Пілігрім-Демо» Міхаїл Сіркелі. 

У новому складі Народного зібрання Гагаузії можна очікувати формування трьох основних груп впливу, пояснює Міхаїл Сіркелі: групи башкана Ірини Влах, групи Юрія Якубова, бізнесмена з Росії, та групи формально незалежних кандидатів, за якими стоїть Демократична партія Молдови, контрольована олігархом Владом Плахотнюком. 

Місто Комрат. Понад 90% гагаузів — православні віряни

«Домінувати в новому Народному зібранні Гагаузії буде політична сила, в якої є важелі адміністративного, фінансового та іншого впливу. Очевидно, що вони є в ДПМ, за якою стоїть Влад Плахотнюк. Втім, будь-яка більшість, контрольована Кишиневом, розпадеться, якщо в НЗГ вдасться порушити та розкрутити питання, подібне до проведення референдуму про відкладений статус народу Гагаузії  та зовнішньополітичний вектор, тобто питання, що відображали б інтереси Росії. Перед цим не зможе встояти жоден депутат, до якої б коаліції він не належав», — наголошує експерт.

Загалом геополітичний курс обраного президентом Молдови Ігоря Додона є суголосний тому, що обстоює Гагаузія: нейтралітет і курс на Росію. Втім, його партія не пропонує місцевому населенню чітких програм розвитку на рівні міст і сіл, як, зрештою, не спромоглися це зробити інші національні партії. Тому ані проєвропейські сили, ані проросійські з Кишинева не знаходять особливого відгуку в місцевого населення, яке й далі орієнтується на Росію. 

/Інтерв'ю Тетяни Козирєвої