Геннадій Корбан під домашнім арештом. Відверто. Частина 2

Друга частина ексклюзивного інтерв’ю Геннадія Корбана. Про те, як відбувалось так зване «викрадення Рудика», як СБУ займалось викраденням людей. Хто замовив «викрадення» і арешт самого Корбана на його думку? Хто більше наближений до кума Путіна, Віктора Медведчука - Володимир Рубан чи діючий голова СБУ Василь Грицак?

Як ви вважаєте тоді, хто це зробив, хто віддав цей наказ або у чиїх інтересах діють силові органи? Чи вони все ж таки в межах закону діють? Тому, що те, що довилося прочитати в мережі, що пишуть зазвичай, що «не знаємо, хто такий Корбан, що він робив до цього, у цій країні треба відповідати по закону всім, не тільки Корбану, а далі й про тих, про кого ви говорили».

Давайте по-чесному. А що Корбан зробив до цього? Це звучить, як звинувачення. Корбан - бізнесмен, який займався специфічним бізнесом, який не переступив закон.

Ви вважаєте, вас замовив хтось у цій ситуації?

Так, звичайно.

Хто?

Ну як - хто? Зрозуміло хто.

Ні, поясніть. 

Ще після нашої відставки у березні, коли Коломойський проводив ряд зустрічей з Президентом, і, очевидно, обговорював ситуацію пов’язану з відставкою. Там навіть, наскільки я знаю, підписувалися якісь угоди, у будь-якому випадку дещо я бачив з цих паперів. Там було конкретно зазначено, що Корбан повинен покинути межі країни. При цьому зазначалося, мовляв, так, ми знаємо, що Корбан працював цілодобово, не взяв ні копійки.

Чому?

Я не знаю, це потрібно спитати у тих людей. Очевидно, якийсь страх.

Страх на чомусь базується. 

Я поясню, на чому він може базуватися. У мене безперечно були особисті контакти з багатьма командирами частин, особисті контакти з багатьма лідерами добровольчого руху. Очевидно, хтось, у кого дуже хибне уявлення про все це, він нафантазував собі, що Корбан - це людина, яка може прямо вплинути на питання збройного повстання чи управляє якимись батальйонами, силовими структурами. Я впевнений, що це йде саме звідси. Це ілюзія, яку хтось комусь намалював, адже звідси народилися міфи про приватну армію. Де приватна армія? Де теракотові солдати, які повинні встати з-під землі.

Ви про Правий сектор?

Про всіх. Я допомагав не тільки Правому сектору, це всі батальйони МВC, це Дніпро, Артемівськ, Донбас, Луганська-1 та інші батальйони. Вони всі формувалися у Дніпропетровську. Хто б що не казав...Більше того, їх офіційно приписували МВС,УВД Дніпропетровської області, на момент формування.

А ви не Правий сектор?

Правий сектор не має статусу.

Фактично те, що відбулося паралельно з вашими подіями, - Дмитро Ярош більше не керівник Правого сектору.

Я не бачу тут взаємозв’язку.

Все ж таки хто та людина, яка вас замовила? Прізвище ви так і не сказали. 

Порошено. Це Президент України Петро Олексійович Порошенко. Я вважаю його замовником цієї ситуації. Інша справа, що його занурили у якесь інформаційне поле його оточення, перш ніж він прийняв це рішення. Я вважаю таке рішення неадекватним. Але рішення приймав він. А хто занурив його у це інформаційне поле - це певне оточення Порошенко.

Хто?

Я зараз назву. Є голуби, є яструби в оточенні. Голубами я вважаю, наприклад, Ложкіна, того ж Ковальчука, а є яструби - це, наприклад, Кононенко, Гладковський, тобто бізнес крило, яке більш радикальне і розуміє, що з конкурентами потрібно розбиратися радикально і жорстко.

З політичними конкурентами чи з бізнес конкурентами?

З політичними. Я так розумію, вони бізнесмени і у них є така собі хватка, тому я вважаю їх яструбами, до того ж силовики, які в силу своєї повної некомпетентності могли розказувати небилиці. Наприклад, я чув таку небилицю, яку вони і озвучили, про те, що я наркозалежний. Очевидно, вони не могли зрозуміти, чому я можу працювати цілодобово.

Наркозалежність - це не злочин, це ваша особиста справа. Це якщо ви торгуєте наркотиками - це вже злочин...

Я готовий здати кров, нігті, волосся.

Все, що хочете можете здавати. Якщо ви наркозалежний, це ваша особиста справа..

Я просто говорю, про інформаційне поле, яке формується навколо першої особи. Ходять такі розмови, хоча я навіть не можу зрозуміти підстав для цього. Чому вони не зробили таку досить дорогу операцію з вертольотами, бронемашинами...Очевидно, це оточення формувало думку Президента про те, що тут буде приватна армія, що тут будуть відстрілюватися, бо сиділи снайпери. Перекрили чотири чи п’ять районів міста, налякали жителів. Навіщо? Я б сам приїхав.

Те, що вам пред’являють чи будуть пред’являти , - це ситуація з Рудиком. Ви ж не приховували, що відправляли Рудика. Вас звинувачують не у  тому, що у вас особиста неприязнь до Рудика, а те як він приїхав до Дніпропетровська, а ви у силовий спосіб відправляли його на фронт. 

Це був жарт.

Вас звинувачують у викраденні людей. І епізод з Рудиком, той базовий у якому вас звинувачують. 

Це не єдиний базовий епізод, у якому мене звинувачують. Я просто хочу, щоб ви розуміли, що відбувалося у березні-квітні, коли тут формувалося все. Всі пам’ятають, я находився всередині цього процесу. Тоді, починаючи з березня, далі квітень, травень, червень, коли вже почалися активні дії і наші солдати почали потрапляти у полон, ми дуже тісно співпрацювали з СБУ, добровольчими батальйонами, з Правим сектором.

З СБУ? Та, яка прийшла до вас особисто.

У тому числі і Грицак, я з ним працював особисто, у тому числі по адмін фонду. СБУ займалося викраденням людей. Це факт. Якщо ви думаєте, що це не так, то це саме так. Я стверджую, абсолютно компетентно, що викраденням людей займалася СБУ, добровольчі батальйони, різні підрозділи з різною метою.

Кого викрадали?

У нас в адміністрації з цього приводу завжди була нагода зустрітися з кимось з силовиків. Там десь у Петропавлівському районі зник начальник міліції. До нас приходили, мовляв треба когось шукати, з кимось зв’язуватися, пропала людина, його дружина сидить там. Зник якийсь чиновник з юстиції...Тобто багато добровільних з’єднань, які базувалися на окраїні області, ми годували, допомагали їм у побуті, але ж ми їх не збагачували. Люди пішли захищати Батьківщину, а не за збагаченням. Побут ми їм забезпечили, а збагачення - не наша мета. Безперечно були випадки, коли вони самі наводили справедливість. Тобто до них приходило населення, були побої, такий собі самосуд, була стрільба. Було багато тут всього.

Те, що стосується Рудика, я абсолютно чітко можу описати, як все відбувалося. Це було таким чином. Протягом півроку є такі посади згідно з нашим законодавством, які мають подвійне підпорядкування. Як це здійснюється за законом? Обласна адміністрація здійснює подання, а міністерство їх або погоджує, або ні. У випадку відхилення, обласна адміністрація робить повторне подання і це якось вирішується. У нашому випадку, ми дійсно забезпечували таку собі ручну децентралізацію. Ми не давали можливості чиновнику з Києва, як раніше вони дзвонили і надсилали людину.

От вам відправили Рудика. 

Ні, не так було. Півроку ми добивалися того, щоб нам призначили начальника Обласного земельного агентства. Давали подання протягом півроку на різних людей. Нам нікого не погоджували. В якийсь момент мені повідомляють, що приїздить Рудик, голова земельного агентства, представляти якусь людину. І я запитую, як можна представляти когось, якщо ми не давали на це подання. Мало того, що він приїхав, він ще у адміністрації призначив нараду з керівництвом районних земельних агентств, щоб отак демонстративно представити людину, на яку ми не робили подання, певного пана Чувпило, якщо згадати. Я йому сказав: «Ти тут нікого призначати не будеш».

На «ти»?

Може і на «ти». Не бачу у цьому нічого такого. Так, я кажу, що він нікого тут призначати не буде. Або по домовленості, як цього вимагає закон, або твоя людина тут працювати не буде, бо так не робиться. Або ми маємо узгодити одну кандидатуру, або ні. У нас вийшла сварка, під час якої був присутній прокурор. Ми дуже так зчепилися, ну звичайні чоловічі емоції, з матюками. Він викликав прокурора, СБУ, і все це відбувалося на очах у цих чиновників, на очах у людей, яких він зібрав для представлення нового начальника. Після цього посварилися і він перейшов у будівлю облради і там провів це засідання ці своїми підлеглими.

От ви ці деталі розказуєте. А як відбулося, що його у якийсь спосіб доправили.

Ніхто нікого не доправляв. Перестаньте жити ілюзіями. Це був такий собі піар-вихід, не більше. Він був ображений.

А чого ж він тоді написав..

Я поки ще не знаю, що він написав, мене з цим ще не ознайомили.

Ні, заяву написав, щоб їхати на фронт. Ви його змусили. 

Ніхто ніяку заяву не писав. Він потім спустився до Берези, командиру батальйону «Дніпро», є фотографії, є свідки, це було у будівлі облради, а не у якомусь підвалі, на першому поверсі. Я можу показати цей кабінет. І випивав з ним усю ніч, а потім поїхав до нього ночувати додому. Це був такий жарт.

А як же те, що він каже, що його зв’язали.

Ага, і мішок на голову одягли. Де? Прямо у адміністрації при прокурорі? Чи в облраді? Він у Берези на першому поверсі, ще є фотографії, на яких вони кулеметні стрічки тримають разом. Я ще зайшов туди вниз, поки він там був, простягнув йому руку і сказав: «Сергію, не ображайся. Посварилися і посварилися, буває». Він потиснув мені руку. Запропонували мені випити, я відмовився, не п’ю, і пішов.

Не п’єте, а Філатов тут у вас фотографувався з пляшками.

Філатов іноді може випити. Я не п’ю, я не переношу алкоголь.

Дивіться, я про наркотики не питатиму. Ми зараз про дрібниці навмисне говоримо. Другий епізод, коли ви кидали записні книжки. Де це було?

Так, кинув. Це  було в будівлі ТВК.

І ви кидалися в кого?

Я розкажу, як це було. Тільки кинув я не у члена комісії і не у голову комісії цю книжку, а кинув я її у пана Нестеренка. Я вам можу з цього приводу розказати дуже цікаву історію. Якщо хочете - ексклюзив, ніколи нікому не розказував, тримав до певного моменту. Дуже цікава історія. Хто такий пан Нестеренко? Це народний депутат від БПП зараз, до цього він був заступником Олександра Вілкула у облдержадміністрації, займався сільськогосподарським бізнесом, тримає тут великий борошномельний комбінат і створив таку собі хлібну монополію і віджимав хлібзаводи, створив вертикальний холдинг. Вони брали зерно у державному фонді, закупівельне, повністю направляли його на Дніпромлин, а далі через відпуск борошна, бо у хлібзаводів дуже важко з оборотом, вони фактично по області віджали штук 5 заводів по області. Нестеренко з Вілкулом. І коли ми прийшли, я зразу йому сказав: «Пиши заяву, ти тут працювати не будеш». Ми коли прийшли, він ще працював заступником у Колєснікова, тобто за спадком перейшов. Він патронував схеми зернотрейдів, у нього у Новомосковську чимале господарство. І у бюджеті, я ще навіть зловив цю кредиторку, за бюджетні кошти ці землі зрошувалися. Я цю кредиторку принципово не платив. І я побачив пана Нестеренка, у мене є з ним певна історія. Я цю книжку кинув у нього. У мене з дитинства є певна реакція.

Камера не зафіксувала Нестеренка, вона зафіксувала вас. Далі вже можна додумувати, що ви нанесли тілесні ушкодження панові Нестеренку, я не знаю,  струс мозку.

Я відмовляюся. Кидав книжкою тільки.

Ну Тетерук пляшкою потрапив в Кужель і у неї струс мозку. 

Це була навіть книжка у м’якій палітурці.

Ви кинули дві книжки.

І одна, і друга були у м’якій палітурці. Це був виборчий кодекс. Я не відмовляюся від цього.

Це хуліганство. 

Так, хуліганство. Адміністративне порушення. Я готовий відповідати.

Ви згадали про те, що СБУ викрадало людей. Ви мали на увазі, що вище керівництво держави знало про ці викрадення і санкціонували їх?

Вони тримали їх у певних місцях, процесуально багатьох не оформляли. Більше того, я не раз у Грицака особисто брав обмінний фонд і передавав його тій стороні, вимінював на наших хлопців. Це було неодноразово. Про це знає багато людей, у тому числі Рубан, для якого ми організували місію Офіцерський корпус.

Тобто це все поза законом?

Дивіться, це війна. Ми не можемо воювати за законом, за законом не воюють. Коли починається війна, законів нема, закони не працюють. Тут була війна. Можливо, юридично тут не була оформлена зона терористичної операції, як, наприклад, у Харкові і у Донецькій, Луганській областях, але фактично Дніпропетровщина являлася зоною АТО. Запоріжжя являлося зоною АТО. Я вважаю, що і Херсонщина являється зоною АТО, тобто там де у безпосередній близькості знаходиться противник. Тут відбувалися різні речі, як не те що не мають нічого спільного з законом, вони в принципі не мають нічого спільного навіть з тими конвенціями, які регулюють взаємозв’язки між воюючими сторонами. Є ж там конвенції, я не пам’ятаю, Женевські... Це війна і тому закони тут не працюють. Я хочу нагадати, що якщо хтось не визначив статус цього конфлікту, це не значить, що цього конфлікту не було. Він де факто був.

Я хочу акцентувати увагу. Ви постійно говорите про закон. Є таке поняття як діяти в умовах крайньої необхідності. Воно, до речі прописано всюди в законі.

Я маю на увазі, що вас звинувачують у викраденні Рудика. І ви ж за законом так само можете подавати у прокуратуру, що відбувалися незаконні викрадення за законом. 

Тоді вийде асиметрична відповідь.

Чекайте, від вас вимагають відповідати за законом. Те, що відпрацьовують ваші адвокати і те про що ми говоримо зараз у вас вдома - це результат роботи адвокатів.

Ні. Це правда. Це не результат роботи адвокатів.

Ви що не знаєте як судові рішення виносяться у країні? І що зупиняло суддів виносити ті рішення, які, умовно кажучи, були замовними?

На суд був тиск.

Але судді чомусь не піддалися тиску. 

Я вам скажу, чому. Я вважаю, що велику роль зіграла суспільна думка. Так, зіграла. Наявність ЗМІ і наявність фактажу.

У якому суді це відбувалося?

Спочатку у Чернігівському.

А потім?

Печерському.

Ось. І тут ми повертаємося до історії Печерського суду. Преса і пряма трансляція була на суді Юлії Тимошенко. Навіть наметове містечко стояло. За вас не стояло. Ви кажете - суспільство, медіа - ніколи це не було фактором, який стримував би суди від рішень. Навіть коли ваша справа у Печерському суді розглядалася, то казали, що ми не здивуємося, якщо повернуть Кірєєва. Чи в них прокинулося сумління? Я не бачив ніякого тиску з боку медіа чи з боку громадськості. Не було пікетів, акцій протесту. Суцільна увага преси - так, була. Це висвітлювали усі достеменно довго. Як до серіалу ставилися.

Я вам скажу, що у будь-яких судах таких як Печерський, Голосіївський, Шевченківський є судді, які реально на гачку у адміністрації Президента чи у якихось прокурорів.
Десь їх там підловили на чомусь, тому вони на гачку у СБУ та адміністрації Президента. Безеперечно, ми передбачили, що суд буде вести саме такий суддя. Але згодом, проаналізувавшим інформацію, не зразу, бо зразу ми клопотали про суддю Цокол, здається, загалом ми були впевнені, що вони всі заряджені. Але ми зрозуміли, що загалом ця жінка не на гачку. І тому приймати рішення вона буде, виходячи зі своїх внутрішніх міркувань і виходячи з того фактажу, який у нас був. Безперечно ми інтелектуально готові, я просив адвокатів готуватися дуже уважно і факти не на стороні слідства. Фактаж і те, як були оформлені папери, а вони були оформлені у епістолярному стилі.

Всі стали свідками цього. Тут не треба фантазію включати, факти є факти і те, що зафіксували камери. Дивіться, ви згадали про Рубана і обмін полоненими, але Рубана приписують у сферу обертання Медведчука. У вас з Медведчуком які взаємини?

Ніяких. Я б зараз більше Грицака приписав у сферу дружніх до Медведчука людей. Я вам навіть розкажу такий випадок. Одного разу Грицак мені подзвонив із зони АТО на мій телефон, ми з ним зідзвонювалися, і передав трубку Медведчуку. Тобто вони разом їхали в машині, у них були спільні справи. Я кажу:" Вітаю, я знаю, що ви займаєтеся з Василем Сергійовиче питаннями ---. Можна нам якусь частину обмінного фонду також дати, бо у нас є свої можливості, щоб витягнути людей. А так друженє спілкування.

З приводу Рубана розкажу так. Колись говорили, що до всіх цих подій він потрапляв до сфери впливу Медведчука, але у той момент, коли ми спільно працювали, я цього не помітив і не відчув. Я не побачив ніякого зв*язку. Напевне вони знайомі, але мене це не цікавило. На той момент мене цікавили його можливості.

А коли він пішов на вибори?

Так. А  вам скажу, його теж можна зрозуміти. Рубана завжди вважали сепаратистом, я б сказав латентним сепаратистом. У мене була маса розмов. Був такий зам, не знаю, Якимчук чи щось накшталт цього. І була проблема, що Рубано періодично СБУ обнуляла дозвіл на перетин так званого кордону. Я неодноразово дзвонив Грицаку, іншим замам, Ярмоленко чи як його, і просив продовжувати йому цей дозвіл. І мені пояснювали, що він явно якийсь латетнтний сепаратист.

Не бачу логіки. А хто тоді Медведчук? Не латентний сепаратист?

Дайте пояснити.

Я просто не знаю, яку лексику підібрати. Відкритий сепаратист?

Так, я теж не знаю. Кум Путіна. Я поясню логіку. Коли прийшла команда Грицака в СБУ, ми вже були глибоко у матеріалі по обмінному фонду. Я вам скажу, що у добровольців якісь свої були заначки, можливості забезпечення сепаратистів. Це війна. Ми брали, Рубан їх забирав і ми обмінювали їх на наших хлопців.

Заначки. Це в аеропорту Маріуполя.

Ні, це не в аеропорту Маріуполя, це в інших місцях, я не знаю, я їх не відвідував.

А що ж я тоді бачив в аеропорту Маріуполя?

А що було в аеропорту Маріуполя?