«Головне тепер навчитися ходити» – боєць 34-го батальону

Олександр Чалапчій надзвичайно відкритий хлопець. У рідному місті на Кіровоградщині викладав газо-зварювання в одному з училищ.

Коли в Києві розпочалася революція – осторонь він не залишився. Був на Майдані у найгарячіші дні.

Потім, почалася війна. Спершу Сашко потрапив до військкомату. Їздив до АТО волонтером. Дізнавшись, що його учні воюють, побачивши в якому стані знаходиться армія прийняв доленосне для себе рішення і написав рапорт про переведення в зону АТО.

28 вересня, коли боєць ніс варту на блокпості, сталася біда. Олександр потрапив під мінометний обстріл. В наслідок розриву міни, бійцеві пошкодило обидві ноги. Як розповідає сам Сашко, перев’язував джгутами себе сам. Далі його перевели до Дніпродзержинську. Врятувати хлопцеві ноги лікарям не вдалося. Однак, треба віддати йому належить, оптимізму він не втрачає. «Якось воно буде, треба жити далі», - говорить Сашко. «Треба жити далі. А як по-іншому?»

/ Сергій Мельничук, Сергій Грішин