Хочу, щоб після мене лишилися тільки фільми: якою була Кіра Муратова

У 70-х роках її фільм заборонили, втім, ніхто й ніколи не сумнівався в майстерності режисерки, а торік вона стала членом Американської кіноакадемії, відомої у світі щорічною премією «Оскар».

Кіра Муратова померла ввечері 6 червня.

Якою вона була, розповідає Громадське.

У одному із інтерв'ю Муратова сказала: «Мені не треба, щоб про мене знімали документальне кіно. Щоденники і все, що я колись писала, хочу спалити, знищити. І попіл мій розвійте, роздуйте і на смітник мене викиньте, віддайте, щоб звірі з’їли. Хочу, аби після мене лишилися тільки фільми».

Кіно Муратова почала знімати в 60-ті, коли працювала на Одеській кіностудії. Перший зрежисований нею фільм «Короткі зустрічі» вийшов у 1967 році. У ньому вона виконала одну із ролей разом із Володимиром Висоцьким та Ніною Руслановою.

Фільм «Довгі проводи», який Муратова зняла у 1971 році, заборонив ЦК Компартії України. На екрани він вийшов лише за 16 років.

У 1990-му її стрічка «Астенічний синдром» отримала «Срібного ведмедя» на Берлінському кінофестивалі. Останній фільм «Вічне повернення» Муратова випустила у 2012 році.

Зліва направо: актриса Рената Литвинова, режисерка і сценаристка Кіра Муратова й актор Сергій Маковецький під час зйомок художнього фільму «Кінопроби. Однокурсники», Одеса, 14 жовтня 2011 року Фото: SOTA Cinema Group/УНІАН

У 2014 році режисерка сказала, що не зніматиме більше кіно: «Через особисті причини, а не політику. Здоров'я моє пішло, тому цій роботі я не зможу віддаватися». До слова, підтримувала Майдан та засуджувала анексію Криму. Разом з українськими режисерами, кінооперторами та критиками підписала колективний лист-звернення до російських колег із закликом припинити ворожнечу між Росією та Україною.

Мала власний рецепт успіху для українського кіно: ­«Треба робити дешево. Є люди, які дешево вміють робити казна-що. Тільки вигадати треба. Це і потрібно Україні, а не на Голлівуд рівнятися».

  Роман Балаян, кінорежисер

У Москві був показ мого фільму «Первая любовь», на який я не пішов. Після сеансу в ресторані Будинку кіно в нас був такий діалог:

— Я можу дізнатися, чому ви не пішли дивитися власний фільм?

— Це мої особисті симпатії та вподобання, в чому справа?

— Річ у тім, що мені фільм дуже сподобався. Я можу дізнатися чому вам не подобаються власні фільми?

— Я цього не казав, а чому вам сподобався?

І тут вона сказала геніальну річ:

— Тому що в ньому немає жодної поступки глядачеві.

Добре, що поряд не було жодного глядача.

Минулого літа я був у неї вдома і вона сказала: «Рома, я не виходжу, кіно не хочу знімати». Я вперше від неї почув, що вона не хоче знімати кіно. А 10 днів тому чоловік написав, що Кіра помирає.

Роман Балаян

  Лариса Брюховецька, кінознавчиня

Муратова була безкомпромісною, ніколи не корилася системі, ані радянській, ані системі комерційного кіно. Українські режисери переважно вважають, що треба знімати комерційні фільми, на які піде глядач. Це гарні наміри, але якість та індивідуальний стиль має бути. Муратова мала свою лінію болючого проживання соціуму, який спостерігала та виливала на екран у провокативній та інколи агресивній формі. Наприклад, у її фільмах 90-х чи навіть у «Мелодії для шарманки» є протистояння багатих та бідних. Режисерка загострювала цю болючу та актуальну проблему. У неї своєрідний стиль, відмінний від російського та українського кіно. Це стиль напівабсурду, напівреалізму. За це її шанувала світова кінематографічна спільнота.

  Георгій Делієв, актор і режисер

Вона вважала, що актор — це обличчя кіно. Була різною, дуже прямою та чесною, завжди віддавалася задуму. Не секрет, що Муратова — геніальна режисерка зі своїм дуже особливим поглядом. Вона була дуже гостинною, їй усе було цікаво. Наприклад, запитає «Як у вас справи?», і дуже уважно слухає. Не просто ставила питання для ввічливості, а їй дійсно було цікаво, що відбувається у тебе в житті.

Режисерка Кіра Муратова (праворуч) з акторами під час зйомок фільму «Мелодія для шарманки», Київ, 28 грудня 2009 року Фото: SOTA Cinema Group/УНІАН

  Валентин Сільвестров, композитор (автор музики зі стрічок «Настройщик», «Два в одному» і «Чехівські мотиви»)

Вона брала вже готові речі. Спеціально для фільмів музику не писали. В українському кіно імена Параджанова і Муратової ключові. Її фільми продовжуються за межами фільму. Коли бачиш людей на вулиці, то здається, що це персонажі з її стрічок.

  Рената Литвинова, акторка

У мене померла Кіра Муратова. Сьогодні полечу на похорон, хоча не можу повірити, що не побачу її більше і не зможу поговорити. Я зустріла Кіру, щойно закінчила ВДІК. Вона була прикладом та вчителем для мене: ніколи не зраджувати собі, вміти бути проти всіх та бути правою. Але головне — любити кіно більше… Більше за все на світі вона любила знімати фільми.

  Олег Кохан, продюсер, отримав кінопремію «Ніка» за фільм Муратової «Два в одному»

«Астенічний синдром» перевернув моє уявлення про кінематограф. Це було моє знайомство з кіно як мистецтвом. Вона мала свій упізнаваний стиль, її фільми не схожі ні на кого.