Життя

Іловайськ. Точка неповернення. Свідок. Олександр Глядєлов

Життя/Іловайськ. Точка неповернення. Свідок. Олександр Глядєлов
Зберегти
Вигляд

«Я не уявляю армії, де немає системи відповідальності, де командир не відповідає за своє рішення. Як тоді зможе вірити солдат, якого  кидають в наступну  атаку? Той, хто в бою – відповідає власним життям, його родина  - тим, що може втратити близьку людину. А який рівень відповідальності тих, хто приймає рішення? Нічого не буде, якщо люди не будуть відповідатимуть за свої дії. Іловайськ дає можливість нині вирішувати ці питання принциповим чином», - завершує інтерв’ю Олександр Глядєлов.

 

Український фотограф документував чимало чужих воєн. Влітку 2014-го приєднався до батальйону «Донбас» і знімав бійців, аж доки сам був поранений в Іловайську. Після трагедії, коли багато з тих, кого він фотографував загинули чи потрапили до полону, фотографії Олександра стали документами. На них родичі пізнавали близьких, яких розшукують, чи пам’ять про яких прагнуть зберегти. Увесь цей рік Олександр Глядєлов продовжував жити Іловайськом: збирав фото, з’ясовував, що сталося з тими, кого знімав, спілкувався з тими, хто пережив воєнну катастрофу – як сам називає бої в Іловайському котлі. У серпні з іншими колегами-фотографами, які були свідками боїв, зробив виставку пам’яті про Іловайськ, де нині збираються бійці та їхні родини. Олександр шкодує, що в деяких боях, таких свідків, які він, не було, а отже й пам’ять про них може не зберегтися. 

В інтерв’ю Громадському фотограф і свідок Олександр Глядєлов розповідає, чому Іловайськ так багато змінив для армії, країни, суспільства.

/ Наталя Гуменюк, Богдан Кутєпов, Тетяна Комунар

Пов`язані новини