Імператор, Будда та Конформіст: 5 культових фільмів Бернардо Бертолуччі

Поет, письменник, комуніст та буддист — культовий італійський кінорежисер Бернардо Бертолуччі не боявся складних та скандальних тем. Він помер у Римі в 77 років. Про це повідомили італійські видання La Repubblica та Il Fatto Quotidiano.

Окрім генія режисури, Бертолуччі запам'ятається також своїми експериментами — заради реалістичності гри він вдався до реального зґвалтування акторки Марії Шнайдер у сцені фільму «Останнє танго в Парижі». Історія імператора Пуї, бунт проти конформістів та життя Будди Гаутами — це лише частина його кіноекспериментів. Громадське згадує п'ять найгучніших фільмів режисера.

Бертолуччі народився в 1940 році в італійській Пармі. З 15 років він почав писати і уже в 20 отримав визнання як поет. У 1961 році почав працювати помічником знаменитого режисера П'єра Паоло Пазоліні. Бертолуччі був першим асистентом на зйомках фільму Пазоліні — «Аккатоне». Потім Бернардо спробував зняти своє перше кіно «Кістлява кума».

«Перед революцією»

А от першим професійним фільмом за власним сценарієм Бертолуччі стала стрічка «Перед революцією» 1964 року. Назва фільму напряму пов'язана зі знаменитим висловом французького політика Талейрана: «Той, хто не жив у роки перед революцією, не може зрозуміти солодощі життя».

Фільм розкриває тему бунту молоді проти «татусів»-конформістів. Сцени стрічки засновані на подіях 1968 року під час споживацької кризи у Франції, які ще називають«Червоним травнем».

Це історія про юнака Фабріціо, який наслухавшись міркувань приятеля про необхідність революційного зламу. Через це герой розриває стосунки із нав'язаною сім'єю нареченою і в якості радикального жесту вступає в зв'язок зі свавільної сестрою матері. Однак, поступово він усвідомлює марність свого бунту і нездатність порвати з забезпеченим життям в лоні сім'ї заради ідеалів марксизму.

До речі, сам Бертолуччі публічно не приховував своїх лівих поглядів та симпатизував марксизму.

«Конформіст»

Стрічку зняли у 1970 році за однойменним романом Альберто Моравіа. Це продовження теми, порушеної у фільмі «Перед революцією», розчарування у травневих подіях 1968 року у Франції.

Стрічка отримала національну італійську кінонагороду у 1971 році «Давид ді Донателло», як кращий фільм року.

«Останнє танго в Парижі»

Смілива еротична драма 1972 року. Саме у цьому фільмі є сцена «зґвалтування Святого Сімейства», яка стала першою у великому (непорнографічному) кіно сценою анального сексу.

Режисер Бернардо Бертолуччі зізнався, що сцену зґвалтування знімали без згоди 19-річної актриси Марії Шнайдер. За словами Бертолуччі, актрису вирішили не попереджати про сцену насильства, щоб домогтися від неї справжньої реакції.

Стрічка розповідає історію 45-річного Поля, американця, який живе в Парижі та важко переживає самогубство дружини. Та Жанни — 20-річної парижанки, зарученої з молодим кінорежисером, який знімав фільм з нею в головній ролі.

«Останній імператор»

Напевно, найтитулованіший фільм Бертолуччі. За цю стрічку у 1988 році режисер був удостоєний премії «Оскар» і переміг у дев’яти номінаціях одразу, серед яких «Найкращий фільм», «Найкращий режисер», «Найкращий адаптований сценарій».

Це біографічна драма 1987 року. Стрічку створено на основі реальних подій, що описані в автобіографії імператора Пуї.

Імператору напророкували «десять тисяч років щастя», у віці трьох років, його возвели на Трон Дракона, він міг робити все, але не залишати стіни його палацу. Пуї живе у Забороненому місті, куди не доходять вістки про зміни, проте зміни у 20 сторіччі вплинули на життя імператора.

«Маленький Будда»

Сюжет цього фільму пов'язаний з буддизмом та життям Будди Гаутами. Знятий у 1993 році. Роль Будди у фільмі грає актор Кіану Рівз.

Фільм розповідає, як група буддистських ченців під проводом Лами Норбу шукає реінкарнацію його вчителя Лами Дордже. Він знаходить трьох дітей, можливих перетворень цього вчителя: хлопчика з Сіетла, безпритульного з Катманду і дівчинку зі знатної індійської сім'ї. Разом вони відправляються в Бутан, де діти повинні піддатися випробуванню, щоб з'ясувати, хто з них є істинною реінкарнацією.

Крім цих фільмів у Бертолуччі є й інші визначні стрічки: «Вислизаюча краса» (1996), «Мрійники» (2003), «Двадцяте століття» (1976) та багато інших. За свій внесок у кіномистецтво режисер є володарем «Золотої пальмової гілки», яку йому вручили в Каннах у 2011 році.