ENRU
Ізоляція Катару: як фейки й хакери стають зброєю в арабському світі
8 червня, 2017

Те, що нині відбувається між Катаром та його арабо-мусульманськими сусідами, нагадує гостросюжетний фільм. У ньому група героїчних хлопців прагне приборкати глобальне зло, що причаїлося у, на перший погляд, беззахисній істоті — мініатюрному й благополучному арабському еміраті.

На боці сил добра виступають Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Єгипет та низка інших держав. Втілення зла — Катар. За розмірами він не більший, ніж Закарпатська область. Натомість проти нього діють держави-важковаговики у глобальних масштабах.

Що насправді все це означає, і чому саме нині країни Перської затоки виступили єдиним фронтом проти Катару — у матеріалі експерта-міжнародника і спеціаліста з Близького Сходу Олександра Мішина​.

Приводом до відкритої ворожнечі з катарцями стали фейкові новини, розміщені хакерами на сайті та у Twitter державної новинної агенції Катару. Оприлюднені матеріали, начебто озвучені еміром Катару Тамімом бін Гамадом аль-Тані, містили «секрети» особливостей ставлення Дохи до своїх сусідів.

Зокрема, у цих повідомленнях ішлося про те, що Катару не подобається адміністрація Трампа та відносини арабських держав з нею. Іран був названий «силою ісламського світу», фактором його стабільності, тому «вступати з ним у ворожнечу не є мудрим рішенням».

Емір начебто заявив, що відносини Катару з Ізраїлем є добрими. «Хамас» був названий законним представником палестинського народу. Згодом, у Twitter державної новинної агенції з’явилися дописи з посиланням на голову МЗС Катару, що Доха на знак незгоди з політикою щодо Трампа відкликає своїх послів з Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну та Кувейту.

Невдовзі директор з комунікацій катарського уряду Саїф Ахмед аль-Тані офіційно заявив: «всі ці повідомлення — фейки». Він закликав ЗМІ їх не поширювати. Це звернення опублікували й західні медіа.

Арабські медіа, що їх таки передрукували, звернули увагу на те, що контроверсійні заяви катарського еміра були процитовані спочатку в ефірі вечірніх новин державного телебачення Катару. Втім, директор із комунікацій уряду зауважив, що відео цього випуску новин з’явилося на youtube-каналі державної агенції, який, за його словами, зламали, тож відео сфальсифіковане. Катарці заявили, що долучили до розслідування цієї історії американських експертів.

Втім, саудівські та єгипетські ЗМІ розкрутили цю тему, перетворивши на політичну реальність сумнівні повідомлення. Офіційні Ер-Ріяд, Каїр та Абу-Дабі заборонили трансляції катарського каналу Al-Jazeera, почали закривати його корпункти, витурювати журналістів. Але Катар і раніше зіштовхувався з подібними проблемами.

Країни Перської затоки виступили єдиним фронтом проти Катару (на фото - король Саудівської Аравії Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд (ліворуч) та король Бахрейну Хамад бен Іса аль-Халіфа) Фото: EPA/Saudi press Agency (SPA)

Важковаговики: блокада й остракізм Катару

Ті заходи, які чотири країни Перської затоки почали запроваджувати з 5 червня проти Катару, можна вважати агресією проти суверенітету країни. Вони звинуватили її владу у фінансуванні тероризму під виглядом виплат за катарських заручників, викрадених в Іраку. Викуп за членів родини еміра, яких утримувала «Аль-Каїда» та спецслужби Ірану, назвали прямим свідченням зв’язків з екстремістами. Офіційної інформації щодо цього досі бракує.

Видання The Financial Times повідомило, посилаючись на представників катарського уряду, що Катар виплатив ІДІЛ до мільярда доларів викупу за викрадених в Іраку 26 членів королівської сім’ї та захоплених в Сирії власних військових.

Раніше владі Катару закидали фінансування єгипетських «Братів-мусульман» і палестинського руху «Хамас», що має контроль над Сектором Гази.

Із Катару країни Перської затоки зробили «загрозу для арабської єдності». Саудівська Аравія та інші антагоністи Катару дали 48 годин катарським дипломатам, щоб ті покинули їхні країни, а іншим підданим катарського еміра — два тижні на від’їзд.

Громадяни інших арабських країн також мають поїхати з Катару. Більше того, його виключили з міжнародної антиіранської коаліції, що функціонує  в Ємені, де протидіє повстанцям-хуситам, яких підтримує Тегеран.

Після дипломатичного розриву призупинили рейси до Катару та з нього всі ключові арабські авіакомпанії: Gulf Air, EgyptAir, Emirates, FlyDubai, Air Arabia, Saudi Arabian Airlines та Etihad Airways. Саудівська Аравія закрила повітряний простір для прольоту літаків авіакомпанії Qatar Airways, що тепер літають до Європи та Азії через Іран.

Саудівська Аравія пішла ще далі та перекрила суходільний кордон з Катаром, заборонивши імпорт продовольства. Також саудити та еміратці заборонили морським суднам під катарським прапором заходити до портів своїх держав. Банки Саудівського королівства мають припинити операції у катарських реалах.

Наразі, реальною загрозою для Катару є дефіцит харчових продуктів: завдяки транзиту через Саудівську Аравію ця країна задовольняє 40% своїх потреб у них. Водночас, Іран та Оман готові постачати продовольство до портів Катару морем.

Торговельні санкції також не є болісними для Дохи. Її головні торговельні партнери — це держави Західної Європи та Південної й Східної Азії. До того ж Катар має величезні золото-валютні резерви, а тому в цієї країни з населенням  2,2 млн осіб є можливості протриматися дуже довго.

Саудівська Аравія закрила повітряний простір для прольоту літаків авіакомпанії Qatar Airways, що літають до Європи та Азії через Іран Фото: EPA

Вкрай болісним для цього арабського емірату буде від’їзд гастарбайтерів з арабських країн. Їхні уряди вимагають, щоб ті повернулися додому. Їхні робочі руки нині особливо потрібні Катару, адже він активно будує спортивні об’єкти для Чемпіонату світу з футболу 2022 року. Втім, і це не критично, бо єгиптян, які поїдуть, швидко замінять заробітчани з Південної Азії.

У військовому плані Катар захищений від можливої великої війни із сусідами — на території емірату розташована велика близькосхідна база ВПС США Ель-Удейд. Там дислокуються 10 тисяч військовослужбовців.

Слабкою стороною Катару є залежність від морських шляхів, якими емірат переправляє скраплений газ. Це головна прибуткова стаття його державного бюджету. Якщо хтось із ворогів цього емірату захоче їх заблокувати, то це може стати тією червоною лінією, перетнувши яку політична конфронтація перетвориться на війну.

Саме проблема вільного експорту енергоносіїв є головною причиною боротьби, що нині точиться довкола Катару. Спроба цієї країни провести диверсифікацію шляхів реалізації свого природного газу допомагає зрозуміти справжні причини його проблем.

Карликовий емірат: долаючи тяжіння Перської затоки

МЗС Катару болісно реагує на тиск з боку колись дружніх арабських держав-сусідів. Там заявляють, що їхня «ціль зрозуміла, і вона полягає у встановленні контролю над державою, що є порушенням суверенітету Катару, як самостійної країни». Що саме має на увазі влада цієї країни?

Запаси природного газу емірату Катар є третіми за величиною у світі, вони сягають 25,4 трлн кубометрів. Країну випереджають лише Росія та Іран. Катарські енергетичні компанії Qatargas та Rasgas контролюють 32% світового ринку скрапленого газу.

За цим показником вони не мають собі рівних у світі. Флот LNG-танкерів Катару нараховує 67 суден, що перевозять 15% світових обсягів скрапленого газу. Головні споживачі катарського скрапленого газу — держави Західної Європи та Азії.

Танкери із природним газом з катарських портів до європейських терміналів долають три вузькі морські зони: Ормузьку протоку — при виході з Перської затоки до Аравійського моря, далі — Баб-ель-Мандебську протоку, що відкриває шлях до Червоного моря, і насамкінець — Суецький канал, що відкриває шлях до Середземноморських портів фінального призначення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Випробування холерою: як олігархи, президент-вигнанець та блокада знищують Ємен

Ормузьку протоку значною мірою контролює Іран. Саме через це Катару важливо мати дружні відносини з Тегераном, що гарантували б вільне проходження танкерів. Іранці змогли привести до влади у Північному Ємені повстанців-хуситів, через яких їм удалося отримати контроль над Баб-ель-Мандебською протокою. Нині за Ємен триває запекла боротьба, позиції Ірану в цій державі непевні.

Нинішня влада Єгипту, очолювана президентом Абделем Фаттах Ас-Сісі, є недружньою до Катару. Ця північноафриканська країна контролює Суецький канал, тому Доха всіма силами тримається за можливість тиснути на нього, підтримуючи рух «Братів-мусульман».

У Дохи виникла ідея нового глобального проекту, який би дав змогу транспортувати газ безпечно. Йдеться про будівництво газопроводу Катар-Туреччина, що мав би починатися з гігантського катарського газового родовища Південний Парс та прямувати через територію Ірану, Іраку та Сирії до Туреччини, а далі й до європейських споживачів.

Цей проект пояснює, чому катарці дозволяють собі втручатися у внутрішні справи Сирії та Іраку. Більше того, є припущення, що відмова уряду Сирії брати участь у цьому проекті спонукала Катар й Туреччину створити «Ісламську державу» на частині території Іраку та Сирії, яких було б достатньо для прокладання гілки газопроводу з Перської затоки до Туреччини. Втім, бракує реальних доказів таких дій катарської влади.

Аби бути гнучкішими у постачаннях власного природного газу, уряд Катару уклав неофіційні домовленості з іранцями та турками. Якби вони запрацювали, Катар став би незалежним від інших арабських країн, насамперед від Саудівської Аравії, яка намагається відігравати роль патрона в регіоні.

Яким би далеким від втілення у життя описаний геостратегічний проект не був, саудити вже зараз хочуть змусити катарців остаточно від нього відмовитися. З цією метою почалася бурхлива «катарська криза». Вже зараз можна виділити кілька сценаріїв її завершення.

Саудитам соромно іти на поступки карликовому арабському емірату, бо це зруйнує реноме «могутнього правителя» саудівського короля Салмана.

Чи існують ризики широкомасштабної війни в Перській затоці? Цього не допустять у Вашингтоні, бо великий конфлікт призвів би до того, що ціни на нафту стали б такими високими, як на золото. В буквальному сенсі цих слів. Тоді проект «Make America Great Again» зазнає краху.

Так само саудити не можуть вдатися до окупації Катару, як зробили це для приборкання протестів у Бахрейні 2011 року. Вважається, що це дало б Ірану підстави втручатися у справи арабських держав. Мовляв, якщо саудитам можна, то чим гірші іранці?

Складається враження, що ситуація майже патова. Саудівська Аравія не може піти далі того, що вона вчинила вже, бо порушить інтереси США. Катар не може відступати, бо втрачає сенс свого існування. Вирішити її можна, замінивши одного з акторів конфлікту.

Найслабшою є позиція еміра Катару Тамім аль-Тані. Якби захотіли, саудити могли б організувати проти нього переворот. Правляча у Катарі родина аль-Тані переживала таке не раз. Батько Таміма — колишній емір Хамад — скинув свого батька шляхом державного перевороту 1995 року.

У 1972 році сам Хамад отримав владу насильницьким шляхом, очоливши військовий переворот проти першого еміра незалежного Катару Ахмада бін Алі. Втім, хто б з аль-Тані не прийшов до влади, він не зможе виконати побажання Саудівської Аравії, бо це означатиме самогубство для королівства.

З іншого боку, прибрати правлячу родину Катару Ер-Ріяд також не може, бо це створює небезпечний прецедент падіння монархії у Перській затоці.

Тож поки що Катар готується до тривалої боротьби за виживання.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram