ENRU

«Не виключаю, що в Колумбії можуть знадобитися українські спостерігачі» – посол України при ООН

Мирна угода, врегулювання конфлікту, залучення міжнародних спостерігачів та дипломатів стали звичними для українців. Тим цікавіше, що Україна може долучитися до мирного процесу в Колумбії, де точився один із найтриваліших конфліктів ХХ століття, який завершився підписанням угоди між владою і бойовиками у 2016 році.

Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко в складі делегації Ради Безпеки ООН відвідав Колумбію, після чого поділився думками про потенційну співпрацю з Громадським.

Посол України при ООН Володимир Єльченко Фото: UN Photo/Rick Bajornas

Що українцям варто знати і про цей процес, що побачили ви?

Ситуація в Колумбії не є дотичною [до України], нас важко порівняти. Конфлікт там внутрішній, хоча й не без участі на певних етапах сусідніх країн. Найкращим прикладом для всього світу стало б його врегулювання — владнався б останній конфлікт на латиномериканському континенті.

Оскільки Південна Америка давно оголошена першою без’ядерною зоною, тож вона стає континентом, який повністю перебуває в мирних умовах. Це хороший приклад, зокрема для Європи, бо, щоб ми там не говорили, там залишилося ще багато незавершених чи заморожених конфліктів. І, звичайно, ситуація навколо України і в Україні – те, на що треба подивитися.

Урядові війська Колумбії під час зіткнення з бойовиками Революційних збройних сил Колумбії (FARC) восени 2006 року Фото: EPA/MERIDIANO DE CORDOBA

Також це одна з небагатьох щасливих історій із залученням ООН, бо не так багато ситуацій у світі, де існує єдність Ради Безпеки, коли немає геополітичного протистояння, різниці в оцінках ситуації членами постійної п’ятірки Радбезу. Це збіглося з початком нашого членства в Раді Безпеки. Україна була співавтором відповідних резолюцій, зокрема щодо започаткування миротворчої присутності – міжнародної політичної місії ООН в Колумбії. Це не військова місія, не миротворча операція, а спостерігачі, що контролюють виконання мирної угоди між урядом Колумбії та ФАРК – організацією, що 52 роки вела збройну боротьбу проти колумбійскього уряду.

Якщо все вдасться, то ми можемо говорити про успішний приклад залучення ООН до подолання конфліктів у світі. І ось тут я вже бачу певний зв’язок з Україною. Можна активніше просувати ідею про активніше залучення ООН і до українського питання.

Чи це в принципі означає, що для великих країн, постійних представників Ради безпеки ООН – Китаю, Франції, Росії, США – Колумбія перестала бути сферою впливу, тому й припинилося змагання і в ООН дійшли згоди. Наскільки критична єдність Радбезу?

Саме так, нам треба продовжувати працювати передусім з постійними членами Ради Безпеки. Гадаю, врешті-решт, ми знайдемо механізм, який Росії буде важко заперечити.

Невдячна справа  порівнювати чужі конфлікти. В Україні найчастіше згадують європейські – Балкани, Північну Ірландію. Колумбія дуже далекий для України приклад, але цікавий тим, що з одного боку він дуже давній, з іншого – це одна з останніх мирних угод, підписаних не в 90-ті, а в наш час, нещодавно.

Солдат урядової армії Колумбії біля автобусу, спаленого бойовиками Армії національного визволення (ELN) в районі Баранкілья у серпні 2000 року Фото: EPA PHOTO EL TIEMPO

Знову ж скажу, аналогії з Україною є, але вони дуже швидко закінчуються. У колумбійського конфлікту дві сторони – уряд Колумбії та революціонери або, як їх називають, партизани. Унікальність ситуації полягає в тому, що на певному етапі, після 50-ти років кровопролиття, (до речі, за цей час загинуло більше, ніж 200 тисяч людей), ФАРК зголосилися скласти зброю, а уряд Колумбії, зокрема й особисто президент Сантос, погодився піти на дуже болючі компроміси. І це в умовах, коли майже половина населення були проти підписання угоди з цими партизанами. Все ж такі жертви за стільки років: тисячі, якщо не більше сімей, убиті родичі, заручники…  Але президент пішов на цей компроміс.

Після підписання угоди був референдум, на якому населення відхилило цю угоду. До документу внесли певні зміни, а повторне голосування вирішили не проводити, рішення схвалив парламент. Та вміння знаходити компроміс знайшлося. На першому плані була дипломатія.

Взагалі в Колумбії найбільша в Латинській Америці і, здається, друга після Іраку у світі присутність ООН. Це 2500 людей. В цій країні, на відміну від багатьох, є дуже позитивний імідж ООН, організацію поважають, їй довіряють. Саме тому, мабуть, ООН і вдалося відіграти таку позитивну роль. Також це держава з довгою історією демократії – цій країні понад 200 років.

В той же час, є речі, яких ми можемо повчитися. Нам треба дивитися на перспективу, — не зважаючи на те, що Росія заблокує чи накладе вето на будь-які рішення щодо більш активного залучення ООН до нашої ситуації, рано чи пізно нам це вдасться зробити. Іншого виходу, чесно кажучи, я сьогодні не бачу.

Додам, що в Колумбії до приходу ООН активну роль відігравала латиноамериканська регіональна організація, яка фактично виконувала ту роль, яку ОБСЄ зараз виконує в нас. Там, щоправда, не було військових спостерігачів, а були спостерігачі ООН.

Президент Колумбії Хуан Мануель Сантос (ліворуч) і лідер ліворадикального повстанського угруповання FARC Родріго Лондоньйо («Команданте Тимоченко») (праворуч) в Гавані у вересні 2015 року уклали угоду про припинення більш ніж 50-річного збройного конфлікту в Колумбії за участі президента Куби Рауля Кастро (в центрі) та генерального секретаря ООН Пан Гі Муна Фото: EPA/ALEJANDRO ERNESTO

Що Україна планує далі робити в Колумбії?

По-перше, я не виключаю, що на даному етапі можуть знадобитися українські спостерігачі, яких можуть туди направити. До того ж, йдеться уже про другий етап врегулювання колумбійського конфлікту – направлення другої місії, яка буде завершувати процес.

Можливо, якщо у нас знайдуться люди, які добре володіють іспанською, то вони зможуть туди потрапити. Більше того, я вважаю, що у нас є дуже хороші перспективи двосторонніх відносин з Колумбією. Навіть станом на вчора, ще в умовах конфлікту в країні, ВВП зростав більше, ніж на 3% на рік. Це один із найкращих показників у Латинській Америці. Країна дуже багата і на копалини, каву, фрукти, овочі, квіти.

Ми, наприклад, пересувалися по території країни на вертольотах і літаках українського виробництва. Вертольоти, зрозуміло, це «МІ», але деякі з них, як мені сказали були нещодавно відремонтовані в Україні. Літаки – це літаки Антонова. В Латинській Америці, в Колумбії їх найбільше. Навіть такі невеликі сфери співробітництва перспективні. Україну там знають.

Можливо, великої українсьої діаспори немає, але, коли ми зустрічалися з президентом Сантосом, він мені сам сказав, що вони стежать і переживають за те, що у нас відбувається. Їм би хотілося, щоб і в Колумбії, і в Україні встановився мир, і ми могли розвивати двосторонні стосунки.

ДОВІДКА ГРОМАДСЬКОГО

Кофлікт у Колумбії – один з найдовших у світі. Тривав 52 роки – з 1964 по 2016. У протистоянні влади з бойовиками партизанського руху Революційні збройні сили (ФАРК) загинуло 260 000 людей, більшість – цивільні.

Колумбійський Національний центр історичної пам’яті наводить цифри про 46 383 «зниклих» та 29 682 викрадених.

За даними ООН, ця країна довгий час була першою за кількістю внутрішніх переселенців – 6,9 мільйонів. Наразі – друга після Сирії.

Мирну угоди підписано у 2016-му після років переговорів. В рамках цього процесу бойовики ФАРК буквально 6 місяців просиділи за столом переговорів з представниками влади у столиці Куби Гавані, щоб домовитися про ключові умови, зокрема щодо перехідного правосуддя та земельної реформи.

В основі конфлікту була соціальна нерівність в Колумбії, з його розгортанням боротьбу підживлювала участь бойовиків у торгівлі кокаїном. Понад 90% кокаїну до США доправляється з цієї країни.

І бойовики, і армія відповідальні за порушення прав людини.