Країна торговців, заборон і релаксу. Як відпочивати у Єгипті і де знайти all inclusive з безпекою

Єгипет — одна з найпопулярніших країн для відпочинку серед українців. Торік його відвідали близько 1,5 мільйона українських туристів. А втім, щодо відпочинку в Єгипті існує певний стереотип — окрім моря, там нема на що дивитися. Але це не так. 

Де краще відпочивати у країні сонця, дізнавалися наша журналістка Ксюша Савоскіна та оператор Олексій Нікулін — у престурі на запрошення від Міністерства туризму Єгипту. Читайте у репортажі hromadske з найвідоміших єгипетських міст про спокуси та несподіванки, що можуть чатувати на туристів. 

Підводний світ Шарму 

Сьома ранку, аеропорт. Шарм-ель-Шейх очікувано зустрічає спекою. Уже припікає сонце — лячно без панами. У полі зору — кам'янисті гори, пальми. Поліцейські одягнені у білі штани та сорочки з короткими рукавами.

В Єгипті ми вперше. У пам'яті проносяться фільми, які дивилася про цю країну у дитинстві: мумії, загробне життя. За кілька днів побачу все на власні очі.

Гід Тимур, який супроводжуватиме нас упродовж поїздки, одразу каже: Єгипет — спекотна країна, тому тут всі люблять кондиціонери. Тоді ми ще не уявляємо, що за іронією долі наступні 10 днів будемо мерзнути в Єгипті. Аеропорти, автобуси, готелі, ресторани — скрізь на повну працюють охолоджувачі повітря. Не раз пошкодую, що не взяла кофту у подорож.

Зупиняємося у готелі Savoy неподалік аеропорту. Його вважають одним із найкращих у Шарм-ель-Шейху. Стандартний номер на двох — 2 521 грн, у вартість входить сніданок. Проживання з повним пансіоном коштує близько 6 тисяч на добу. На сніданок, обід і вечерю тут шведський стіл з різними гарячими стравами, свіжими овочами, холодними закусками, сирами, фруктами та десертами. Такий великий вибір дозволяє як дотримуватися дієти, так і влаштувати свято для шлунку. В середньому ціни в готелях у Шармі коливаються від 1,5 тисячі гривень за добу до 3 тисяч, якщо не брати номери люкс.

На пляжі біля готелю ніжиться казах Бектемир. Він одразу впізнає в нас українців. У готелі переважно відпочивають українці і білоруси, а росіян він тут рідко зустрічав. Донедавна пляжі Єгипту були недоступні для росіян цього сезону, та відтепер вони знову можуть літати.

Бектемир вже кілька років поспіль відпочиває у Шармі. Все подобається, хіба спека дошкуляє. За його порадою ввечері відправимося на вулицю Сохо: коли сідає сонце, там починає вирувати життя.

Розваг у Шармі — на пальцях перелічити: історичний музей Шарм-ель-Шейху, вулиця Сохо з магазинами, ресторанами та барами, з яких лунають пісні українського гурту “Kazka”. А втім, туристи їдуть сюди переважно через море та красивий підводний світ.

Ми не порушуємо туристичних традицій і виходимо на яхті у море. Тут пізнаю дайвінг. Інструктор постійно поруч, це додає безпеки. Перші секунди панікую, тоді звикаю дихати через трубку з кисневим балоном. Врешті заспокоююся — і переді мною відкривається підводний світ Червоного моря: корали, барвисті рибки, морські їжаки. Намагаюся доторкнутися хоча б до однієї з риб, але вони меткіші — відпливають.

За 15-20 хвилин під водою треба викласти 20 доларів. Окрім дайвінгу, є снорклінг — плавання на невеликій глибині під поверхнею води з маскою і дихальною трубкою. Разом з дайвінгом та прогулянкою на яхті він коштує 55 доларів. Домовитися про дайвінг або морську прогулянку можна вже в готелі або від турфірми. Окремо у місті замовляти таку послугу нам не радять, щоб не потрапити на шахраїв.

З мінусів, які можуть вплинути на відпочинок, — заборона купатися біля берега. Через корали та рибок дозволяють плавати лише у спеціально відведених місцях, заходити треба з пірса. Можна або стрибнути з нього, або спуститися драбинкою. На глибині плаваю погано, тому беру з собою гумову подушку. Навколо помічаю лише дорослих, діти — переважно у басейні біля готелю. За нами з пірса стежить рятувальник. Він допомагає одній жінці подолати страх та спуститися у воду хоча б з надувним кругом.

Каїр: піраміди і небезпеки 

Наступна зупинка — Каїр. Від Шарм-ель-Шейху до столиці 500 км, майже як від Києва до Одеси. Доїхати можна автобусом, це коштує від 20 до 33 доларів (560-924 грн), залежить від виду транспорту. Літаком — близько 2 тисяч гривень.

У місті треба бути обережним. Вже за першу годину в Каїрі нас розвели на 30 доларів (840 грн). Було все так: поселившись в InterContinental, вирішуємо трохи прогулятися перед вечерею. Наш готель біля Нілу та недалеко від площі Тахрір, де у 2011 відбулася революція проти правління президента Хосні Мубарака. Тоді місцеві вимагали його відставки. Мубарак понад 30 років обіймав посаду. За його президентства тотально зросло безробіття, піднялися ціни, бракло житла. І на все це накладалася цензура.

Біля готелю з нами знайомиться молодий худорлявий засмаглий чорноволосий чоловік. Намащене гелем волосся, синя сорочка, масивний сріблястий годинник на зап’ясті. Ламаною російською цікавиться, звідки ми. Його дружина росіянка, знає цю мову.

«Окраіна», — так із його уст звучить назва нашої країни. — «Любимо ваших туристів», — запевняє у прихильності.

Пропонує трохи провести і паралельно розповідає про свою роботу у крамниці, де він продає картини на папірусі. Запрошує подивитися: мовляв, це поруч, за поворотом. У крамниці тісно, все обставлено сувенірами, посудом і картинами на папірусі з єгипетськими символами, котами та скарабеями.

Новий знайомий розповідає: магазин — справа їхньої родини, тут працював його батько, а до нього дідусь. Згодом дізнаємося, що це типово для багатьох магазинів та закладів у Каїрі, у них часто можна побачити портрети батьків, які започаткували сімейний бізнес.

Власник крамниці простягає мені малюнок зі скарабеєм: це подарунок. Пише на ньому моє ім'я арабською. І питає у колеги, який із малюнків йому подобається найбільше. Незрозуміло — намагається продати другий малюнок чи знову подарувати? Він швидко виводить ім'я оператора на наступному папірусі.

— Картини коштують 900 єгипетських фунтів, близько 60 доларів, — каже він. — Але можу зробити знижку.

— Ми не планували купувати картину, — заперечуємо.

Але він продовжує наполягати і каже, що вони збирають гроші сестрі на весілля. Просить у нас 40 доларів за картину, але ми маємо лише 30. Він незадоволено погоджується і вмовкає. Виходимо з крамниці з осадом — у чужій країні почуваєшся беззахисним і ніби щось винним.

На площі Тахрір спостерігаємо, як місцеві спокійно перетинають чотири смуги. Навпростець попри відсутність переходу! Машини несуться повз, але це нікого не зупиняє. Ми ж не наважуємося самостійно переходити дорогу, просимо поліцейського допомогти.

На площі знімаємо місто, та за кілька хвилин чоловік у сірій футболці з написом Falcon жестами показує: тут не можна знімати. Ми питаємо англійською: «Чому?», але він не пояснює. Кличе іншого чоловіка у такій самій футболці. Той теж не дозволяє знімати і теж не пояснює причини. Ми відходимо, але за нами продовжують стежити. Вся площа контролюється людьми у сірих футболках. Згодом нам пояснять, що після революції у 2011 році площа Тахрір — під постійною охороною.

Каїр — гучне місто, яке, здається, не спить всю ніч. Засинати і прокидатися доводиться під сигнали машин. Ледь не кожен тут питає, звідки ми, а чуючи у відповідь «Україна», схвально усміхаються. Місцеві справді привітні — треба тільки навчитися розрізняти: щиро це чи намагаються щось продати?

Люди тут постійно працюють. Цілі квартали рясніють магазинами з їжею, сувенірами, килимами, візками для людей з інвалідністю, велосипедами та фототехнікою. А деякі райони столиці взагалі видаються суцільним торговим центром. Діти, сидячи на дорозі, їдять морозиво, дідусі вмостилися на пластикових стільцях біля кафе, щоб пограти в шахи, а повз них на мопедах несуться молодики. Хлопчик років десяти розносить вулицею на таці напої та щось викрикує арабською. Його переганяє чоловік з великою тарою хліба на голові.

Звикаємо до ритму столиці: вже наступного дня на рівні з місцевими перебігаємо дорогу та більш впевнено говоримо «ні» торговцям. Вільно гуляємо вулицями, але не можемо позбутися відчуття тиску та несвободи, переймаємося через те, що ходимо з камерою. Перед кожним входом до музею, готелю та інших публічних місць перевіряють — сканують сумки, додатково дивляться рюкзаки, змушують проходити через металодетектор.

Серед відомих пам'яток, які варто відвідати у Каїрі, — піраміди Гізи. Вони розташовані у передмісті. Доїхати і потрапити на територію з пірамідами коштує 200 єгипетських фунтів, це близько 13 доларів. Однак, щоб побачити сфінкса і піраміди, треба заплатити більше — 300 фунтів, приблизно 20 доларів. Повноцінна екскурсія з гідом по всіх пірамідах Гізи обійдеться у 500 фунтів — 33 долари.

Окрім пірамід, можна також завітати у Національний музей єгипетської цивілізації. Це єдине місце в Єгипті, яке представляє повністю всю цивілізацію країни та її історію. Тут також зберігаються 22 мумії королів, знімати та фотографувати їх не дозволяють. Вхід до музею — 200 фунтів, близько 12 доларів. Супровід гіда безплатний, однак його треба забронювати онлайн або телефоном до приходу в музей.

Та більше, ніж піраміди та музей з муміями, вражає Хан ель-Халілі — це найбільший базар в Африці. Там легко заблукати, адже ринок має дуже схожі між собою провулки та магазини. Після ель-Халілі «Сьомий кілометр» в Одесі — мов сіра мишка. Однак ми не проходимо й половини, керівники групи не дозволяють далеко відходити та самостійно гуляти по базару. Попереджають, щоб ми були обережними і стежили за своїми речами — тут шастають шахраї.

Щоб познайомитися з Каїром, варто планувати поїздку на кілька днів, адже піраміди не єдине, на що можна дивитися в столиці, а для гострих вражень достатньо годинами гуляти вулицями міста.

Проживання в InterContinental — 4 359 гривень за добу на двох. У вартість входить сніданок, в якому є будь-яка їжа на вибір, кава та фреші. Також в готелі є басейн, а з номера відкривається вид на Ніл. Хоча на Booking можна знайти бюджетніші варіанти — від 500 до 1,5 тисячі гривень за номер.

У Каїрі чимало закладів харчування та вуличної їжі. Тут годують смачно і на різний смак — від національних страв та східних солодощів до пасти та запеченої картоплі. Найпопулярніша страва серед туристів — овочі на грилі, риба та шашлик. Порції у закладах великі, голодними ми не лишаємося. Вуличну їжу також не минаємо — фалафель, який трохи з острахом беру на пробу, виявляється смачним.

Помірний Ель-Аламейн

Від Каїру до Ель-Аламейну майже 300 км — це понад 3 години автобусом. Однак цей час минає швидко — в автобусі є кондиціонер, а рівні дороги дозволяють спокійно читати, не відчуваючи нудоти. За вікном — лише кремові відтінки, до яких українське око звикає вже за декілька днів. Такий ефект створюють і краєвиди (подекуди це пустеля), і місцевий уклад фарбувати будинки в пастельні тони. На в’їзді до Ель-Аламейну — суцільна забудова, неначе місто зводять з нуля.

«Ель-Аламейн має бути одним з найдорожчих міст у світі. За декілька років цей напрям ставатиме все популярнішим», — каже гід.

Та наразі це невідоме для більшості українців місто. Це північ Єгипту, місто на узбережжі Середземного моря. Клімат тут помірніший, ніж в Шарм-ель-Шейху та Каїрі. О 16-й, коли прибуваємо, майже не відчуваємо спеки. Після галасливої задушливої столиці нарешті видихаємо. Серед історичних пам'яток лише військові кладовища часів Другої світової та меморіальний музей. Але відсутність визначних місць не псує відпочинок тут — це зрозуміємо трохи згодом.

Зупиняємося у готелі Rixos. У нашому двомісному номері вже увімкнений кондиціонер — звично на 20 градусів, повний міні-бар і фрукти. Харчування тричі на добу і входить у вартість проживання. Їжа — на будь-який вибір: від овочів та морепродуктів до піци і картоплі-фрі.

З балкона відкривається вид на море кришталевого кольору. До цього такий я бачила хіба що у фільмах. До пляжу — як рукою сягнути. Атмосфера курорту: ніхто нікуди не поспішає. Йдемо перевіряти пляж. Солом’яні парасольки і лежаки, офіціанти привітно усміхаються, питають, звідки ми, пропонують напої. На березі за туристами спостерігає рятувальник.

Вода у морі ідеальної температури. Ноги вгрузають у білосніжний пісок. Тут немає ні каменів, ні черепашок і, на відміну від Шарм-ель-Шейху, плавати можна біля берега. Це перше місце, де мені було приємно лежати у піску на березі. Бачимо багато сімейних пар з дітьми. Море тут не глибоке, коралів немає, а температура води дозволяє не вилазити з моря годинами. Від відпочивальників чуємо лише арабську та англійську, за акцентом розуміємо, що відпочивають американці. Українців немає.

Відпочинок в Ель-Аламейні нам настільки сподобається, що після повернення згадуватимемо його ледь не щодня. Однак він має і відповідну ціну — вартість проживання в Rixos сягає 17 тисяч гривень на двох за добу. Це ціна звичайного номеру. Покращений номер обійдеться у 23 тисячі, а президентський люкс у понад 105 тисяч гривень. А проте можна знайти бюджетніші варіанти на Booking в середньому від 2 тисяч гривень за добу.

Про COVID-19 в Єгипті також не забувають. У готелях туристам вимірюють температуру на вході, скрізь стоять антисептики, а у публічних місцях просять одягати захисні маски. Їх можуть видати безплатно, якщо при собі у людини немає маски. Усюди персонал готелю носить спеціальні значки Vaccinated на формі — у Єгипті більша частина людей, які працюють в туризмі, вже провакциновані. Але й маски теж на них.

***

Єгипет — країна контрастів. Тут поруч зі зруйнованими будинками, сміттям на вулицях та навколишньою бідністю уживаються преміум готелі, їздять дорогі автівки і зводяться цілі міста.

— Ви з України? — питає продавець в сувенірному магазині.

— Так.

— У вас так само мало грошей, як і в Єгипті, — несподівано промовляє він і погоджується зробити знижку на магніт.