Культура

Львів і книги. Щоденник Форуму видавців

Культура/Львів і книги. Щоденник Форуму видавців
Зберегти
Вигляд
lead
Громадське Культура веде щоденник з 23-го Форуму видавців у Львові.

День 1. Минуле. Документальне й вигадане

Презентація «Світил» Елінор Каттон

Написати роман-дисертацію, розказати історію, зав’язану на астрології, стати наймолодшою лауреаткою Букерівської премії — все це про 30-річну новозеландську письменницю Елінор Каттон. Цьогоріч видавництво «Рідна мова» презентує на Форумі її другу книгу — 800-сторінковий роман «Світила» про Нову Зеландію часів золотої лихоманки. Наче планети, що сходяться на астрологічній карті, Каттон переплітає долі дванадцятьох абсолютно різних персонажів, яких поєднує не лише жага до золота, але й великий злочин.

«Світила» Елінор Каттон. Фото: Марія Педоренко

На думку перекладача «Світил» Володимира Панченка, роман водночас нагадує класичний англійський детектив і традиційний побутовий роман, на кшталт творів Діккенса. Певною мірою це й історичний роман — всі географічні локації реальні, а побут Нової Зеландії середини ХІХ сторіччя прописаний так, що не причепитися. На сотнях сторінок розгорається авантюрна історія, де кожен герой — це алегорія чеснот і гріхів. Втім, літературознавиця Богдана Романцова впевнена, що попри великий обсяг, «Світила» не можна назвати затягнутою книжкою, в якій захочеться пропускати частини розповіді, як школярі робили з «Війною і миром» Толстого: «Тут кожна деталь згодом може відіграти нове значення, може вистрілити. Коли ти читаєш, твоя увага перебуває в постійному напруженні».

Антологія українських репортажів 20-х років «Шляхи під сонцем»

Ще один важкий том презентувало видавництво «Темпора». Антологія українських репортажів 20-х років «Шляхи під сонцем» — це продовження серії «Наші 20-ті», в якій вже виходили збірки українських детективів і любовних романів початку ХХ століття. Цього разу під обкладинкою знайшли місце 5 подорожніх репортажів. Від Ірану до Швеції, від Італії до Арктики — письменники робили перші кроки не тільки в нових для себе країнах, а й в новому для себе жанрі.

Антологія українських репортажів 20-х років «Шляхи під сонцем». Фото: Марія Педоренко

Засновником жанру художнього репортажу в Україні вважають Майка Йогансена, «письменника, перекладача, журналіста, мисливця, більярдиста і просто чудермайстра», як пишуть про нього літературознавці. Сьогодні його ім’я носить конкурс художнього репортажу «Самовидець», який уже вп’яте організовує видавництво «Темпора».

На Форумі також представлена й збірка нарисів Йогансена — «Подорожі філософа під кепом». «Людина ж — не камінь. Людина хоче подорожувати хоча б навколо своєї власної кватири, а тим паче в далекі краї», — писав Майк Йогансен в одній зі своїх повістей. Втім, він не обмежував себе географією своєї кімнати та створював подорожні репортажі про єврейські колонії, Казахстан, Дагестан й радянську Болгарію. Збірка «Подорожі філософа під кепом» є продовженням серії «Наші 20-ті». Наступною світ побачать антологія української гумористичної прози.

Збірка нарисів Майка Йогансена «Подорожі філософа під кепом». Фото: Марія Педоренко

Що видали «Люта справа» і «Видавництво»

Андрій Баштовий і Дарка Гірна проклали власний маршрут стендами Форуму та підготувати огляд новинок.

День 2. Нон-фікшн. Про війну та культуру

Презентація альманаху конкурсу художнього репортажу ім. Майка Йогансена «Самовидець» «Війна. Життя de facto».

Видавництво «Темпора» презентувало четвертий альманах художніх репортажів «Veni, Vidi, Scripsi», що став підсумком цьогорічного конкурсу репортажистів «Самовидець». До книги увійшли десять історій, об’єднаних темою «Війна. Життя de facto». Кураторка конкурсу Олеся Яремчук каже, що розуміла складність та неоднозначність теми, але не мала на меті скласти абетку життя в умовах військового конфлікту та окупації. «Ці репортажі — лише краплинки, які дозволяють нам зазирнути в ту дійсність», — пояснює вона.

Альманах  «Війна. Життя de facto», фото: Діана Колодяжна

Переможницею 2016 року стала журналістка Єлізавета Гончарова з Бахмуту. Журі відзначило її репортаж «День після Дебальцевого». «Він не про жахіття. І не про смерть. Він про любов. Про трагічне з’єднання всіх людей», — підкреслює авторка. Для п’ятого конкурсу організатори обрали, як кажуть самі, більш життєствердну тему — «Чому я ніколи звідси не поїду», аби показати, що на противагу війні та повільним реформам в країні існують численні явища, що мотивують ніколи не залишати Україну.

Презентація проекту «Ukraine. The Best»

Засновник порталу Cultprostir Юрій Комельков представив на форумі проект «Ukraine. The Best» — абетку сучасної української культури. В п’ятикілограмовий арт-бук увійшли історії 123 людей, які роблять культуру в Україні просто зараз. «Поети, художники, музиканти — кожен будує свою вежу. Однак ми не бачимо, що саме ми будуємо, а ця книга змогла нам це показати», — каже один із героїв книги, засновник видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Іван Малкович.

Абетка сучасної української культури «Ukraine. The Best», фото: Ліза Сівєц

Для тих, хто не зможе придбати книгу через її невеликий тираж, або доволі високу ціну (2500 грн — прим.), було створено сайт, доповнений аудіо- та відеоматеріалами про героїв «Ukraine. The Best». В майбутньому абетка української культури отримає ще й англомовну версію, яку планується поширювати за межами країни.

Що видали? Продовження гіду стендами Форуму

Тимчасом Андрій Баштовий і Дарка Гірна продовжили свій маршрут стендами форуму і розпитали про найцікавіші новинки Видавництва Жупанського, «Нашого Формату», Vivat та інших видавців.

День 3. Люди сьогодення та діти без майбутнього

На Форумі видавців тільки й розмов, що про Фредеріка Беґбеде. Діджейський сет, алкоголь, танці, безкінечні селфі — після богемно-буржуазної вечірки, яку французький письменник влаштував у львівському клубі Fest Republic вижили тільки ті, хто наступного дня збирався до Беґбеде на автограф-сесію. Ми на третій день Форуму пішли шляхом меншого натовпу і обрали для себе трохи інший напрямок.

Фредеріка Беґбеде на BO-BO вечірці. Фото: прес-служба Форум Видавців/ Yaroslav Stanchak/ Фотоагентство LUFA

 Історія про дітей без майбутнього в перекладі Софії Андрухович

В передостанній день Форуму видавців презентували роман лауреата Букерівської премії Кадзуо Ішігуро «Не відпускай мене». Книга побачила світ у 2005-му й тоді стала книгою року за версією журналу Time. В Україні вона видається вперше. Познайомити українських читачів з творчістю британського письменника японського походження вирішило «Видавництво Старого Лева».

В романі «Не відпускай мене» Ішігуро розповідає історію Гейлшема — закритої школи-інтернату, що виховує дітей, які не мають власного майбутнього. Кожен з них прийшов в цей світ на короткий час, аби згодом віддати своє життя для існування утопічного суспільства, де всі здорові та щасливі.

Книга Кадзуо Ішігуро «Не відпускай мене». Фото: starylev.com.ua

У 2010-му книгу екранізували, а в головних ролях з’явилися Кіра Найтлі, Кері Малліган і Ендрю Гарфілд. Реакції на стрічку були суперечливі. «Фільм не передасть те, що хотів показати Ішіґуро. Роман є більш кінематографічним, ніж сама стрічка», — каже Софія Андрухович, що перекладала твір українською.

Також письменниця зізналася, що Ішігуро найбільше вплинув на її творчість, зокрема на останній роман «Фелікс Австрія». На її думку: «Ішігуро дуже сугестивний автор. Всі його романи створюють певний психотерапевтичний ефект. Він дозволяє нам потрапити всередину людини, відчути її щоденні рефлексії, відчути біль та безвихідь».

Богдан Логвиненко і Андрій Бондар знайомлять з «Перехожими»

Книга «Перехожі. Південно-Східна Азія». Фото: starylev.com.ua

«Я насправді не дуже люблю людей. Я їх навіть боюся», — каже Богдан Логвиненко, мандрівник і письменник. Півтора роки тому він створив проект «Перехожі» — про людей, які трапляються йому під час подорожей. Йому, Богдану Логвиненку, якій не дуже любить і навіть боїться людей. Одна з майже 300 історій, записаних мандрівником на свій смартфон, уже перетворилася на бестселер «Saint Porno. Історія про кіно і тіло». Ще частина — увійшла до книги «Перехожі. Південно-Східна Азія». Її на Форумі представило «Видавництво Старого Лева».

Богдан Логвиненко та Андрій Бондар на презентації «Перехожих». Фото: starylev.com.ua

«Логвиненко розповідає про країни, які ми знаємо тільки, наприклад, за бальзамом «Зірочка», — жартує письменник, перекладач та друг Логвиненка Андрій Бондар. Сам Богдан каже, що країни Південно-Східної Азії для нього більш різноманітні, ніж Європа. Подорожі Таїландом і Лаосом, В’єтнамом, Малайзією та Сингапуром завжди приносили якісь відкриття. Наприклад те, що назва відомої на всю Україну локшини «Мівіна» дослівно значить «в’єтнамська вермішель».

День 4. Демони й тролі

 

Львів зустрів останній день Форуму видавців дощем, а наша кореспондентка — температурою. Під завісу чотириденного свята книги у місті Лева ми вирішили залишитися вдома і детальніше роздивитись книги, якими поповнилася наша бібліотека.

Демонічне роуд-сторі від Зємовіта Щєрека

Асмодей, Мамон, Люцифер, Вельзевул, Сатана, Левіафан, Бельфеґор — це не спроба викликати потойбічні сили, це назви глав у новій збірці художніх репортажів польського журналіста Зємовіта Щєрека «Сімка». На Форумі книгу в перекладі Андрія Бондара презентувало видавництво «Темпора».

Книга Зємовіта Щєрека «Сімка». Фото: Марія Педоренко

Подорожуючи «королевою польських доріг» — трасою №7, Щєрек сім разів намагається осмислити минуле й майбутнє країни, в якій живе. За вікном його машини пропливають кафе й АЗС, які репортажист знущально називає перлинами польського дизайну — «сімома чудесами Сімки». А в салоні тим часом з’являються дивакуваті персонажі, сім смертних гріхів з людськими обличчями — то відьмак з еліксирами, то священик-відеоблогер, то озброєні гіпстери.

Посібник з виживання в холіварі від Асі Казанцевої

Спеціально для тих, кому дуже подобається брати участь в інтернет-суперечках, але не вистачає доказової бази, харківське видавництво Vivat випустило книгу Асі Казанцевої «В Інтернеті хтось помиляється! Наукові дослідження дискусійних питань». Казанцева відома в Росії та за її межами як популяризаторка науки. В її авторському арсеналі є ще одна книга — «Хто б міг подумати! Як мозок змушує робити дурниці», де вона руйнує найпоширеніші міфи, на кшталт осінньої хандри та того, що чоловіки більш схильні до зрад. Перший твір письменниці раніше теж був перекладений українською.

Книга «В Інтернеті хтось помиляється! Наукові дослідження дискусійних питань». Видавництво Vivat

У другій своїй книзі вона звертається до практики холівару — безглуздих дискусій в інтернеті, суперечок не стільки заради пошуку істини, скільки заради тролінгу опонента. «Книжку не обов’язково читати підряд, можна розгортати на тій частині, яка стосується вашої сьогоднішньої сфери інтересів», — пише авторка в передмові. Небезпека ГМО та щеплень, страх перед пропагандою гомосексуальності та розумова перевага чоловіків над жінками — Казанцева досліджує популярні теми мережевих конфліктів та простою мовою пояснює, хто ж таки в цьому Інтернеті помиляється.

Текст щоденника з Форуму видавців: Марія Педоренко

Пов`язані новини