ENRU

«Щоб розслідувати вбивство потрібна тільки воля української влади» — інтерв'ю з матір'ю Павла Шеремета

Сила не в силі, сила в правді — це напис на могилі Павла Шеремета. «Він з цими словами жив. Тому ці слова ми і зберегли», — розповідає його мати Людмила Шеремет, з якою ми поговорили в Мінську в річницю смерті нашого колеги.

Минуло два роки, відколи автомобіль, на якому  Павло їхав на роботу, вибухнув. Убивство досі не розкрите. Невідомо нічого — ні хто виконавці, ні хто замовник. Влада дедалі рідше повертається до цієї теми. 

У травні 2017 року «Громадське» і «Слідство.Інфо», спільно з міжнародною організацією журналістів-розслідувачів OCCRP, зняли фільм про вбивство Павла. Журналісти з'ясували, що за його будинком  велося стеження — до нього причетний колишній співробітник СБУ. Однак правоохоронні органи ніяк не прокоментували це розслідування.

Громадське поговорило з Людмилою Шеремет про її зустрічі з Порошенком і про те, чи вона вірить йому, як вона жила ці два роки, хто її підтримує, що знає про розслідування і яким був Павло.

Мати загиблого журналіста Павла Шеремета Людмила Шеремет у своїй квартирі у Мінську, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для Громадського

Людмило Станіславівно, минуло два роки із загибелі Павла, як ви себе почуваєте?

Як і в перший день, коли дізналася, що він загинув. Нічого не змінилося. Що ще можна відчувати? Тільки величезну втрату найближчої людини, своєї дитини.

Чи змінилося ваше життя за цей час?

Зовні все залишилося так само. Єдине, я пішла з роботи — вік. Хоча дуже вдячна співробітникам, керівникові, який зробив усе, щоб я якомога довше працювала. А внутрішньо — звичайно змінилося. Таке враження, що живу у вакуумі. Усе, що відбувається, проходить повз мене, а я в мильній бульбашці і тільки споглядаю потік життя, людей і те, що навколо.

Є щось, що вас підтримує внутрішньо?

Якщо я продовжую жити, значить господь для чогось залишив мене. Я радію за онуків, за їхній успіх — вони талановиті, розумні люди. Рада, що в них усе добре, адже це теж моє життя. Радію близьким і вдячна рідним і друзям, які мене підтримують. І просто малознайомим людям, які тепло до мене ставляться.

Мати загиблого журналіста Павла Шеремета Людмила Шеремет у своїй квартирі в Мінську, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для ГромадськогоНа стіні у вітальні Людмили Шеремет багато фотографій з Павлом, Мінськ, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для Громадського

Як ваші онуки адаптувалися до цієї ситуації?

Хіба можна до такого адаптуватися? Вони живуть із цією втратою. Їм, звичайно ж, не вистачає батька. Вони всі були дуже дружні, і любили Павла.

Якщо говорити про визнання його заслуг, чи думали ви, можливо, заснувати премію? У Білорусі або України.

У Білорусі є сайт «Білоруський партизан» — це його проект, його справа, частина його життя. У Польщі є фонд імені Павла Шеремета на підтримку і захист журналістів Росії, України, Білорусі та Польщі. А в Україні торік вручили якомусь журналістові премію імені Павла Шеремета (премію Павла Шеремета затвердили в 2016 році, після вбивства журналіста. Її вручають у межах щорічної асамблеї Форуму громадянського суспільства Східного партнерства в Брюсселі, — ред.).

Ви двічі зустрічалися з президентом України. Про що ви говорили?

Це були, звичайно, непрості зустрічі для мене і, думаю, що і для Порошенка, і для всіх відповідальних за слідчий процес теж. Петро Олексійович увесь час казав, що «це справа моєї честі і я дійсно хочу, щоб її розкрили». Я йому вірю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Безкарність породжує нові злочини»: головна редакторка «Української правди» — про справу Шеремета

Ви продовжуєте спілкуватися з українськими чиновниками?

Ні. У нас є адвокат, з яким я один раз зустрічалася десь півроку тому, а то й більше. Його присутність і високе професійне прагнення до роботи в цій справі дає надію.

Мати загиблого журналіста Павла Шеремета Людмила Шеремет у своїй квартирі в Мінську, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для Громадського

Вас тримають у курсі розслідування?

Ні.

Як ви думаєте, чому вбивць Павла ще не знайшли?

Не знаю. Мені не хотілося б, щоб постраждав хтось невинний через те, що в них щось не виходить, або є якісь інші причини, щоб не розкривати цю справу. Адже такі прецеденти є. Мені просто цікаво, хто ж ця людина, хто так боялася [Павла]. Як треба було боятися і ненавидіти мого сина, щоб узяти і ось так, по-звірячому позбавити життя?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Справа Шеремета: тисяча допитів і жодного підозрюваного

Ви бачили розслідування Громадського?

Так, звичайно, і я дуже вдячна хлопцям, які виконали величезну, серйозну, і я б сказала з сьогоднішніх позицій, небезпечну роботу.

Журналісти змогли провести таку роботу, а люди, які вели слідство...

Ось це не до мене. Є таке питання, але я на нього не відповім.

Мати загиблого журналіста Павла Шеремета Людмила Шеремет у своїй квартирі в Мінську, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для Громадського

З Петром Порошенко ви зустрічалися до або після виходу фільму?

І до, і після. І я не говорила з ним про цей фільм.

І він не згадував?

Ні. Я єдине що запитала: «Ви — гарант, говорите про те, що це справа вашої честі, і хочете, щоб вона розслідувалася. А ось пан Аваков сказав, що це дуже серйозна справа, і вона відноситься до тих 7% справ, які взагалі не розкриваються». Тобто я зрозуміла, що ця справа просто не буде розкрита. От і все.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ «Вбивство Павла»:  розслідування загибелі журналіста Шеремета

Але якщо журналісти змогли такого домогтися...

А ось це вже до слідчих питання, до прокуратури, які повинні були б на нього відповісти. Вони казали: «Так, ми проводили розслідування, що ось — машина і та людина, яка там була. Це був чийсь охоронець». Але взагалі це виглядає несерйозно. На мій погляд, хоч я і не професіонал.

Мати загиблого журналіста Павла Шеремета Людмила Шеремет біля могили сина в Мінську, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для Громадського

Що потрібно зробити українській владі, щоб  прискорити розслідування?

Мені здається, що тільки воля. Точніше, бажання розкрити цю справу.

Залишилися питання до слідства?

Ні. Не хочу більше з ними щось обговорювати. Не хочу!

Чому?

Це риторичне питання. Тепер уже я не маю до них питань. Чому ви не розкриваєте справу? І яку вони дадуть відповідь? Що це справа честі, що вони прагнуть! Але — не можуть.

Мати загиблого журналіста Павла Шеремета Людмила Шеремет біля могили сина в Мінську, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для Громадського

Ви б хотіли справедливості?

Що значить «справедливості»?

Якщо вбивць знайдуть, чого б ви для них хотіли?

Ви знаєте, немає мого сина. І мені не так важливо, що буде з винними. Нехай їх покарають згідно із законом. Мені чужого життя не треба.

Ваш найяскравіший спогад про Павла?

У мене всі спогади яскраві. Найяскравіший — його народження: дуже красиво, з піднятою рукою, і мені сказали, що він просалютував цьому життю. Я дуже любила його, а як інакше? Батьки по-іншому не можуть.

Я із задоволенням і зараз дивлюся його лекції. Він якось мене запросив на одну. Спочатку всі сиділи і дивилися в комп'ютери. А потім я бачила, як закривалися ці комп'ютери, як піднімалися люди, як спалахували очі. Я потім кажу: «Пашка, тобі треба працювати викладачем. Ти прекрасно тримаєш аудиторію. Ти цікаві речі красиво розповідаєш. Він сказав: «Ну, мама, може бути згодом. Наразі я ще не готовий. Я ще їх можу і придурками назвати, а цього не можна робити».

Я з ним розмовляю, щось розповідаю, раджуся, прошу допомоги. У нього був такий вираз: «Мамуська, не рви серце». Тому я намагаюся не плакати, але це не завжди виходить.

Мати загиблого журналіста Павла Шеремета Людмила Шеремет на цвинтарі в Мінську, Білорусь, 18 липня 2018 року Фото: Єврорадіо для Громадського

/За підтримки «Медиасети»