ENRU

Макрон та «польські сантехніки»: чого хоче Франція від Східної Європи

F653108b7ebb700e0
Новий президент Франції прагне не розділяти Європу на Західну та Східну (на фото — Еммануель Макрон у музеї села в Бухаресті) Фото: EPA-EFE/ROBERT GHEMENT

Президент Франції Еммануель Макрон наприкінці серпня здійснив триденну подорож до країн Центральної та Східної Європи. Він особисто відвідав Австрію, Румунію та Болгарію, а також зустрівся з головами держав Чехії та Словаччини.

До Польщі та Угорщини не доїхав, але обмінявся заочними, доволі емоційними, репліками з прем’єр-міністеркою Польщі Беатою Шидло.

Якою була мета візиту? Якою бачить Макрона Східну Європу, та якими будуть результати цієї подорожі? Громадське спробувало розібратися.

Питання зовнішньої політики та прагнення реформувати ЄС неодноразово порушувалися під час передвиборчої кампанії Еммануеля Макрона. Найбільш «проєвропейський» кандидат під час мітингів нерідко зазначав, що вірить у «сильну Францію в сильній Європі».

Іще до обрання на пост президента Макрон пообіцяв відвідати всі 28 країн-держав членів ЄС до 2018 року — спізнавати Європу краще особисто. Станом на кінець серпня 2017-го він устиг поспілкуватися майже з двадцятьма європейськими лідерами. За умови збереження такого темпу зовнішньополітичної активності, Макрон має шанси виконати передвиборчу обіцянку до жовтня.

У Єлисейському палаці підкреслювали, що подорож до Східної Європи є важливим політичним жестом — мовляв, новий президент Франції прагне не розділяти Європу на Західну та Східну, а рівною мірою зацікавлений спілкуватися з чехами та австрійцями, болгарами та німцями.

«Жоден із французьких президентів не відвідав Болгарію, відколи вона стала державою-членом ЄС. Цією подорожжю Франція прагне показати, що вона поважає всі країни, які входять до ЄС. Це також сигнал про те, що ми не хочемо створювати бар’єри всередині Європи, чи то із заходу на схід, чи то з півночі на південь», — твердить офіційне комюніке Єлисейського палацу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи існує «план Макрона» для Донбасу?

Президент Болгарії Руман Радєв (ліворуч) зі своїм французьким колегою Еммануелем Макроном під час офіційної церемонії зустрічі у Варні Фото: EPA-EFE/VASSIL DONEV

Трудова міграція всередині ЄС

Водночас мета Макрона мала не лише пізнавальний, але й цілком прагматичний характер. Він прагнув не тільки особисто познайомитися з лідерами країн Східної Європи, але і провести непрості перемовини щодо проблем трудової міграції усередині ЄС.

Зокрема, Макрон порушив питання так званих «делокалізованих працівників». Так називають людей, які працюють на підприємстві, зареєстрованому в одній країні Європи (переважно, східній), але фактично працюють в іншій країні ЄС (переважно, західній).

З масштабним розширенням ЄС на схід (у 2004 році до ЄС приєдналися 10 країн, серед яких були Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, а у 2007 — Румунія та Болгарія) до країн Західної Європи масово рушила робоча сила зі сходу. Багато з них — саме «делокалізовані» працівники.

Масштаби проблеми

Загалом трудова міграція в ЄС упродовж останнього десятиліття стала звичним явищем. У період із 2010 до 2014-го вона виросла на 45% (згідно із доповіддю Сенату Франції) — з 1,3 мільйонів до 1,9 мільйонів осіб.

Франція посідає друге після Німеччини місце за кількістю «делокалізованих працівників». У 2015 році їхня кількість у Франції сягала 286 тисяч осіб.

Країна, звідки виїжджає найбільше заробітчан, — Польща, яка випереджає Румунію та Португалію.

Президент Румунії Клаус Йоганніс (праворуч) показав французькому президентові Макрону румунський музей села під відкритим небом у Бухаресті Фото: EPA-EFE/ROBERT GHEMENT

Проти соціального демпінгу

Згідно з Європейською директивою 1996 року ринок ЄС є вільним для пересування робочої сили. Особливість статусу «делокалізованих» робітників полягає в тому, що у Франції вони не можуть (принаймні, легально) отримувати меншу заробітну плату, аніж французи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖКриза біженців: радикалізм і людяність — репортаж з Італії

Заразом податки та соціальні внески «делокалізовані працівники» платять у рідній країні — там, де зареєстроване їхнє підприємство. Вочевидь, ці соціальні внески та податки є меншими, аніж у Франції. Сантехніки та будівельники з Польщі, які працюють у Франції, соціальні податки платять у Польщі.

Відтак для роботодавця вигідніше взяти на роботу поляка, ніж француза. Дешевше платити угорцеві, аніж німцю. Ці реалії уже призвели до «соціального демпінгу» у Франції та в інших країнах Західної Європи.

Позиція Макрона в цьому питанні є чіткою: він хоче не лише збалансувати систему ринку праці, але й захистити французького виборця. Адже безробіття, яке у Франції сягає 10%, та негнучкість ринку праці є однією з найбільших проблем країни.

«Директива в сучасному вигляді зраджує основи європейського духу, — заявляє Макрон —Спільний європейський ринок та вільне пересування робочої сили не мають на меті поставити у вигідніші умови країни, які мають нижчі стандарти соціального захисту».

Макрон прагне ввести додаткові умови до директиви: зокрема, скоротити можливий термін роботи для «делокалізованих працівників» з 36 до 12 місяців та зробити жорсткішим контроль за виконанням правил.

Змінити правила гри

Прагнення реформувати європейську директиву щодо «делокалізованих» працівників — амбітна мета, адже для позитивного результату потрібна згода кваліфікованої більшості країн-членів ЄС.

До останнього часу одинадцять країн-членів ЄС (Болгарія, Чехія, Словаччина, Хорватія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Данія) традиційно захищали статус «делокалізованих» працівників. Вони вважали, що новий текст директиви зашкодить їхнім підприємствам.

Утім, після подорожі на схід та зустрічі з лідерами Румунії, Болгарії, Чехії та Словаччини, французький президент переконаний: підстави для оптимізму в питанні зміни директиви є. Його план полягає в тому, щоб уже до кінця 2017-го року внести правки та змінити правила гри.

Зліва направо: прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіко, президент Франції Еммануель Макрон, австрійський канцлер Крістіан Керн та прем’єр-міністр Чехії Богуслав Соботка під час саміту в австрійському місті Зальцбург Фото: EPA-EFE/CHRISTIAN BRUNA

Польща як аутсайдер: дипломатичний скандал

Оптимізм Макрона трохи затьмарює відверта ворожість поміж Францію та Польщею, яка спалахнула під час подорожі президента Франції до Східної Європи.

Під час прес-конференції у Болгарії, Макрон заявив, що Польща, яка, на відміну від інших країн Східної Європи, категорично не погоджується на компроміс щодо статусу «делокалізованих» працівників, «робить іще одну помилку» та обирає «шлях ізоляції».

Макрон додав, що Європа побудована на принципах громадянських свобод, які наразі порушує Польща.

Слова президента Франції обурили Варшаву: «Наглість Еммануеля Макрона є результатом його недосвідченості», — відповіла прем’єр-міністерка Польщі Беата Шидло. — Я раджу панові президенту займатися справами своєї країни», — додала вона, та нагадала, що «Польща є такою самою країною-членом ЄС, як і Франція».

Гіпотетичний успіх Макрона в боротьбі з «польськими сантехніками» та іншими трудовими мігрантами вочевидь не вирішить питання безробіття у Франції, яка має складніший характер.

Натомість, успіх ідеї Макрона в перспективі здатен наочно продемонструвати як проєвропейському виборцю, так і євроскептикам: реформувати ЄС можливо. Якщо дуже цього захотіти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Налякати Майданом: чим може закінчитися польський протест

На брифінгу у Варні Макрон заявив, що Європа побудована на принципах громадянських свобод, які наразі порушує Польща, чим обурив Варшаву Фото: EPA-EFE/VASSIL DONEV

Підписуйтесь на наш канал в Telegram